Активіст Іван Ковалик розповів, як "орендує" власну кухню у тещі

А ми продовжуємо цикл публікацій з рубрики «Жінки відомих Тернополян». Адже насправді про надійний тил знаних у місті персон мало що відомо.

Івана Ковалика багато тернополян знають ще з часів Революції Гідності. По завершенню якої він і очолив «Самооборону Майдану». Його вірною прибічницею та соратницею у будь-яких питаннях є дружина Юлія. Разом пара вже понад 10 років, п’ять із яких – у шлюбі.

Познайомилися в університеті

Герої публікації – із тих людей, історія кохання яких народилася вже після кількарічної дружби та спілкування. Познайомились чоловік з жінкою на підготовчих курсах перед вступом у вуз. То був 2006 рік. Обоє згодом склали іспити й потрапили на історичний факультет в одну і ту ж групу.

- Товаришували, симпатизували один одному, але зустрічатись почали лише на другому курсі, - розповідає Іван. – Разом із викладачем поїхали на тиждень на археологічні розкопки в село Шманьківці Чортківського району. Для нас, істориків, практика таких мандрівок була досить знайома. Ми часто їздили де-інде. Спільні мандрівки зближували нас, тож недивно, що ми з Юлею почали зустрічатися.

Як у студентські роки, так і зараз у пари багато спільних тем та поглядів. Вони, як жартома зауважує співрозмовник, - завжди на одній хвилі.

- Юля, як і я, входила до складу молодіжних громадських організацій. Разом ми побували на десятках мистецьких та музичних фестивалях, - продовжує він. – Нам ніколи не буває сумно разом, та й ми розуміємо один одного з-півслова.

Особливо поталанило з тещею

Зустрічалися Іван та Юлія цілих п’ять років. Не кожна пара може похвалитися таким терміном. 28 липня 2013 року на День народження коханої чоловік зробив їй пропозицію руки та серця.

- Ми якраз були на мистецькому заході в Києві. Там я і освідчився. Вона навіть не вагалась. Певно, подумки подумала: «Нарешті він дозрів», - жартує співрозмовник.

Жити разом почали лише після одруження. І тут, каже Іван, усе змінилось ще в кращу сторону.

- Мені дуже пощастило, бо ще і теща почала готувати мені їсти, - посміхаючись каже він. – Узагалі Ганна Федорівна для мене стала другою мамою. Не кожному чоловікові так щастить! Вона в усьому допомагає. У нас з дружиною троє дітей, громадська діяльність займає купу часу та енергії, якби не золоті руки тещі, навіть не знаю, як би ми з усім встигали.

Героїня нашої розповіді до декретної відпустки працювала музичним керівником в одному із дитячих садочків міста. Але вже шість останніх років почувається щасливою мамою трьох янголят та перебуває у декретній відпустці.

- Найстаршому синочку Маркіяну 4 роки, ось 5 вже буде. Середущому Юркові – лишень три. І ось уже більше тижня в нашій оселі оселилася наша маленька радість – Квітослава, яку ми з коханою ніжно кличемо Квітуся, - розповідає тернополянин. – Маючи двох хлопців, ми із дружиною дуже хотіли, аби народилась донечка. Коли дізналися про вагітність, були дуже щасливі. Як чоловік, вирішив, що ім’я для маленької красуні має вибрати дружина. Адже вона на те заслуговує. Юля підібрала всі варіанти, які їй були до вподоби. І ми обрали саме це старовинне українське ім’я. Отак у нас і з’явилась маленька Квіточка.

Діти тримають біля дому

До народження дітей подружжя часто подорожувало та відвідувало різні мистецькі заходи. Тепер часу на це не завжди вистачає. Адже діти тримають близько біля дому.

- Поки вони маленькі, ми не ризикуємо зриватися у далекі мандрівки, - каже Іван. – Шість років в декреті теж непросто, тому розумію прагнення дружини часом змінити оточення. На щастя, мама допомагає з дітьми. Та й куми і друзі в Тернополі не дають сумувати (посміхається – прим. авт.). Також ми з Юлею дуже любимо Українське кіно, ходимо майже на всі фільми, які з’являються у прокаті.

Чоловік удома – голова, вважає громадський активіст. Хоча додає, вирішувати щось він може лише в повному розумінні зі своєю дружиною.

- Напевне, роль головуючого в родині на себе сміливо нині перейняла наша донечка. Вона найменша, але вправно контролює увесь наш час, усі плани та справи, навіть сон та прийом їжі усіма іншими членами родини, - зауважу чоловік. – Ну, ми всі мусимо чемно підкоритися її волі та бажанню.

Вдома у родині Коваликів працює цілий «підряд». В особливому тандемі свої обов’язки виконують теща та зять. За розповіддю тернопоянина, якщо він допомагає дружині по догляду з новонародженою Квітославою, то їхня мама займається хлопцями. А якщо теща з онучкою, то тато бавить синів.

Теща дає кухню в «оренду»

Чоловік не цурається роботи, любить готувати. Щоправда, зізнається, Ганна Федорівна кухню так просто не віддає, це її територія. Часом вона лише дає її зятю в «оренду», жартує той.

- Коли я був студентом, то жив із друзями на квартирі. По телефону моя мама навчила мене готувати практично все. Я люблю і рибу, і м'ясо сам приготувати. Тому деколи дозволяю собі потішити рідних стравами власного приготування, - каже Іван Ковалик.

Громадська діяльність забирає в чоловіка немало часу та зусиль. Але для того, аби сім’я була міцною, він намагається не захоплюватися своїми справами фанатично.

- У багатьох моїх знайомих сім’ї розвалилися через брак часу та уваги один до одного. Після Майдану, коли потрібно було максимально включитися в громадську діяльність, як ніколи, для мене було важливим розуміння дружини. Я щасливий, бо вона розділяє мої погляди і прагнення та підтримує мене увесь це час, - зауважує він.

Саме дружина для Івана Ковалика і є образом ідеальної жінки. Адже вона подарувала йому трьох чудових діток і завжди поруч.

- Зі свого боку, я намагаюсь робити все, аби дружині і дітям було добре. Насправді сім’я – це основа всього. Якщо ми хочемо щось змінити в країні, потрібно починати із власного дому. Якщо ти не годен там навести порядок, то не варто братися за щось масштабніше, - акценту він.

Діти обожнюють татка

Натомість Юлія зізнається, що ненормований робочий графік чоловіка – то найбільша незручність для сім’ї.

- У будь-який час доби чоловік завжди на «поготові». Звичайно, часті відрядження, поїздки створюють певний дискомфорт, але сім’я в нас на важливому місці. Щоб Бути хорошим батьком треба докладати багато зусиль, особливо, коли ростиш двох синів. Вони потребують багато чоловічої уваги і виховання. Але ми з цим чудово справляємося. Діти татка обожнюють, - каже вона. – Як дружина, я завжди можу покластися на Івана, та в кожній його дії відчуваю підтримку та розуміння.

Кожна жінка, на думку співрозмовниці, найбільше потребує одного – любові найрідніших людей. А у неї це є – коханий чоловік і троє чудових діток. Тому вона сміливо називає себе щасливицею.

- Ми часто спілкуємося на робочі теми. Адже неможливо жити поруч, не цікавлячись життям один одного. Я постійно підтримую свого чоловіка, хоча і деколи можливі суперечки, але ми завжди доходимо до консенсусу. А щодо моїх інтересів, то часто можна очікувати на приємний сюрприз з відвідуванням мистецьких заходів. Адже мистецтво і музика – це нероздільна частина мене. І приємно, коли про це не забуває «твоя» рідна людина.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.