«Англійське слово – моя зброя на цій війні», – волонтерка Яна Козаченко із Чорткова

Наталя Чепець

Яна Козаченко – чортків’янка, яка вже 15 років живе у Києві, сертифікована мовна тренерка Кембриджського університету, засновниця мовної школи EverEnglish, мама, амбасадорка Чорткова, авторка програми #мета_мільйон, покликаної навчити мільйон українців розмовляти англійською.
Яна вже понад рік займається волонтерством у Чорткові. Говорить, що її особиста зброя на війні – це англійське слово.

Яна Козаченко повернулась на Тернопільщину у перші дні війни, розповідають історію волонтерки у Чортківській міській раді. Зазначають, тоді жінка думала, що приїде на декілька днів, а потім повернеться до столиці. Але дні переросли вже у понад рік. І весь цей час молода мама виховує у Чорткові маленьку дитину, яка народилась під час війни, і бореться з ворогом своєю зброєю – спілкуванням та перекладами з англійської мови, якою вона володіє дуже добре.

Повернувшись до Чорткова, не змогла сидіти склавши руки

– Я приїхала до Чорткова, поставивши бізнес у Києві на паузу (усвідомлюючи, що зараз всім не до навчання). Відразу зрозуміла – я повинна щось робити, бути корисною тут і зараз, інакше я збожеволію. Тому пішла туди, де ухвалюються усі рішення у місті, у серце громади – в міську раду. Почала допомагати Володимиру Шматьку із міжнародною комунікацією – спілкувались англійською із благодійними фондами та організаціями, представниками місцевого самоврядування із Польщі, Німеччини, Франції, Латвії тощо. Тоді, як ніколи раніше, я відчула, що англійське слово – це моя зброя на цій війні. Це засіб говорити зі світом однією мовою, доносити нашу правду, протистояти пропаганді московії. Я чуюся живою, коли я максимально завантажена і зайнята. Коли є вільний час – значить щось не так. Тим паче тоді, коли війна. Коли хлопці в окопах, медсестри виносять поранених з поля бою, а я у мирному місті сиджу, склавши руки? Ніяк! – говорить Яна.

Відео дня

Навіть будучи при надії чорків’янка не відмовлялась від поїздок, допомагала організовувати гуманітарні вантажі. Задіювала весь свій мовний потенціал – англійську, польську, щоб бути корисною тут і зараз. Волонтерка стверджує, що продукти і речі не брались нізвідки. Цьому передувала велика праця, години і кілометри комунікацій. В її результаті багато маленьких людей з різних куточків Європи та України разом робили одну велику справу.

– Пам’ятаю, тоді ціла вантажівка із їжею поїхала на Сумщину, яка сильно страждала від окупації… І це все вдавалось десятки, якщо не сотні разів організовувати завдяки співдії із командою міської ради та моїй скромній допомозі із перекладом, – пригадує жінка.

Волонтерка розповідає, ще на початку війни разом з місцевою владою поїхали у Тернопіль на знайомство із мером французьких Канн, Давидом Ліснаромз. Завдяки власне йому Чортків отримав неймовірного друга в особі міста-побратима французького Безьє та його очільника Робера Менара.

– Що Чортків отримав від Безьє – це тони допомоги і війську, і переселенцям, і постраждалим від ракетного обстрілу. Ось так по ланцюжку ми відкривали для Європи Чортків. А далі – десятки «зумів», онлайн-зустрічей із представниками міст, які хотіли більше дізнатись про Україну, про нашу громаду, хотіли допомогти, зробити свій внесок у перемогу – польські партнери, французькі, німецькі, швецькі, латвійські, – зазначає Яна Козаченко.

Англійська мова для українців – потужний рупор правди у Європі та світі

Активна волонтерка мріє, щоб якомога більше українців, а особливо школярі, усвідомили, що англійська – це не просто предмет. Це ресурс, яким ти протистоятимеш неправді та ворогу. Яна впевнена, якщо дивитись на вивчення англійської із цього стратегічного боку, то відкривається зовсім інша мотивація. Тоді кожен українець стане потужним рупором правди у Європі та світі.

Зазираючи у майбутнє, чортків’янка акцентує на тому, що війна навчила її не відкладати життя на потім. Вона впевнена, що корисною треба бути тут і зараз, втілювати проекти тут і зараз, не відкладати у довгий ящик те, що робить тебе і людей довкола щасливими.

Треба бути корисним тут і зараз

Звершити історію волонтерки Яни Козаченко хочеться її ж словами, які зараз можуть бути актуальними для багатьох українців:

– Переїхавши з Києва до Чорткова на рік, я точно надбала, а не втратила! Причому дуже багато! Я усвідомила, що те, що ти завжди біжиш – не свідчить про ефективність. Я зрозуміла, що можна робити дуже важливі речі, об’єднувати довкола себе людей із будь-якої точки України і світу, і для цього не потрібні ошатні офіси на Хрещатику. Чортків завжди асоціювався у мене із моєю юністю, адже я поїхала звідси у 15 років. А тепер я відкрила рідне місто по-новому, воно таке багатогранне!…

Нагадаємо, раніше журналісти «20 хвилин» розповідали, як волонтери з Тернополя обмінюють моделі бандеромобілів та розмальовані гільзи на справжні автівки для ЗСУ.

Читайте також:

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.