Борис Гора: «Хочу, щоб люди подорожували «на тверезу голову»

У першу печеру він спустився у 12 років. Потім вирішив, що хоче показати це іншим людям. 11 років тому Борис Гора купив будинок у селі Залісся Чортківського району, біля улюбленої печери Млинки. Будинок потребував багато роботи, тому чоловік майже весь час проводив у селі. Потім і зовсім переїхав туди, а зараз майже щотижня показує місцеві краєвиди сотням подорожніх з України та закордону. Чоловік каже, що відлюдником себе не вважає, але спокійне життя у селі йому подобається. Про туризм у селі на Тернопільщині, старих друзів та нові життєві пріоритети Борис Гора розповів у інтерв’ю «RIA плюс».

— Вітаємо Вас із ювілеєм. Розкажіть, як відсвяткували та хто вітав?

— Я не святкую зараз взагалі нічого. Думаю, це було б надто цинічно у зв’язку з тими подіями, що відбуваються зараз на Сході. То яке «святкувати»? На Красну Площу «зафіґачимо», тоді можна буде там зробити щось таке. А на День народження я згадав знайомого, який живе біля Гусятина. Він на візку пересувається, ми з ним покаталися трохи на машині, він мені показав краєвиди Збруча. Так провів цей день: знайомий трохи змінив обстановку, і мені цікаво було з ним.

— Минулого року у соцмережах Ви просили друзів вітати Вас не словами чи звичними картинками, а фотографіями із краєвидами природи. Чому?

— Це для мене було приємніше, бо в друзях у Facebook у мене дуже багато туристів, тому краєвидів в них однозначно має бути багато. А потім мені переглядати цю стрічку вітань і бачити там ці різні цікаві місця — набагато приємніше, ніж просто картинки з Інтернету. Тим більше, якщо зі мною хтось був на сплаві на Дністрі або в печерах , то обов`язково мають спільні фотографії.

— А ви з кожної своєї подорожі привозите фотографії? Або є ще якісь речі, які колекціонуєте з подорожей?

— Зараз вже ні, нема такого. Раніше, коли були ті плівкові фотоапарати, було дуже цікаво, кожен кадр був тоді цінний. Тоді робили по три-чотири кадри і то не знали, чи зможемо все зберегти. Зараз по-іншому все, зміст той втратився. Зараз менше подорожую. Час від часу бувають бюджетні виїзди тут, в межах області, інколи на Карпати, коли люди замовляють сплави, до прикладу.

— Коли Ви переїхали з Тернополя у Залісся? З чим було пов’язане таке Ваше рішення?

— Я купив тут хату майже 11 років тому. Купив для того, аби туристів приймати і показувати тут краєвиди людям. На початку ще не думав, що буду тут жити, але рік-два-три розумів, що тут дуже багато роботи, бо хата була старою. І плюс до того у Тернополі я втратив інтерес до туризму, бо багато моїх учнів відійшло, вони мають свої якість проекти. Я побачив, що втратилася потреба у мені, тому вирішив жити у селі вже більше для себе. Відірваним від світу себе не вважаю, бо часто приїжджають друзі, привозять із собою друзів, тому свого кола спілкування не втрачаю.

— Час у селі змінив Вас? Кажуть, що людині стільки років, на скільки вона відчуває себе всередині. То скільки Вам?

— Ще не п’ятдесят точно. Якщо молоді довкола, з ними так само ще «дурачитися», то на тому самому рівні залишаєшся з ними. Туристи тут в основному молоді. Активні люди, які хочуть подорожувати, ще не обтяжені будням. З ними стаєш такий самий.

— Час у селі змінив Вас?

— То, певно, інші можуть збоку сказати краще, чи змінився, але думаю, так. Зараз хочеться якось спокійніше жити, а в селі все простіше. Сусіди тут далеко один від одного. Дуже мало жителів. Молодь виїжджає, не хоче тут жити, місцеві не зацікавлені в тому, щоб працювати і паралельно ще розвивати щось.

— Які туристи найчастіше приїжджають у Залісся?

— Зазвичай приїжджають у вихідні. Влітку туристи є майже кожних вихідних. А коли канікули-відпустки, то і серед тижня приїжджають, знають, що я тут на місці живу, дзвонять, домовляються. Інколи проїздом із Києва у Карпати заїжджають, бувають й іноземці. Наприклад, серед поляків то 70-80 % людей — старшого віку, серед українців — це здебільшого молодь.

— А пам’ятаєте, коли вперше спустилися в печеру? Які це були відчуття?

— Так, звісно, це було після 6 класу. Тоді старші хлопці їхали на екскурсію сюди у Млинки і взяли мене. Це така печера, що багато хто з неї починає, і я так прив’язався до неї теж.

— Колись ви писали, що туристів із алкоголем та цигарками не берете у походи. Чому?

— Не люблю алкоголіків, не люблю людей, які терендять «кацапським язиком». Бачу в них дуже багато негативу. Хочу, щоб «на тверезу голову» відпочивали, а не сприймали враження через дурнуватий алкоголь. Крім того, на природі буває неадекватна поведінка людей, це може бути небезпечно. Та й просто мені це неприємно, я тоді не хочу навіть тих грошей, якщо людина дихає на мене перегаром. Я працюю не тільки щоб мати гроші, я працюю в задоволення. Не сприймаю, коли говорять російською. Коли українці приїжджають до мене, то хочу показати, що мова об’єднує, і показати ту природу, щоб дійсно побачили, як в нас гарно.

— Часто у Тернополі буваєте? Чи не «відреклись» від вас друзі, яких мали тут? Чи не залишили громадську діяльність?

— Ну, так. Я там прописаний, скоро буду їхати на вибори. А так буваю часто, приїжджаю на сесії обласні, міські. А громадська позиція… Ну це все почалося, коли був Майдан. Я не міг сидіти в селі. А до того, коли було спокійно, не хотів до того всього лізти, бо знав, що полишалося там багато людей, які достойно могли відстоювати правильні позиції. Під час тих подій їздив через Тернопіль на Київ. Не міг я там сидіти. Бачив, що робиться з тією владою, що погинуло купа людей, навіть серед знайомих, то як можна було лишатися осторонь. Зараз теж треба щось робити, коли бачиш, що там робиться з тою владою, як кошти на місцях розкрадають, як ліси винищують і за те саме ГЕС. Мав би діалог бути, але де він?

— До нового сезону сплавів та екскурсій вже готові? Як люди можуть Вас знайти?

— Поки що не готувався. Та що — три-чотири дні і готовий. Зараз ще не сезон. На кінець квітня вже є перші замовлення. До води зараз ще зарано. Хоча бачив, що на Черемоші вже ходять на сплави, на Дністрі і на Сереті теж є, але я не спішу ще. Встигну, находжуся за літо. Може, це зміни тих 50-ти років, що ми говорили, коли хочеться більше тепла. А туристи можуть додаватися в друзі на Facebook або дзвонити мені (тел. 067-369-56-71)

Фото: Архів Бориса Гори

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.