Чим живуть українці у Франції і що французи думають про Україну

  • Понад 10 тисяч українців проживають у Франції за даними статистичної служби Eurostat.
  • Щотижня "20 хвилин" розповідає про те, як живуть наші співвітчизники у різних країнах світу
Чим живуть українці у Франції і що французи думають про Україну
Місто Кольмар у регіоні Альзас на сході Франції. Надія Шевченко і дівчина, одягнена у традиційне ельзаське вбрання

Франція — комфортна і затишна держава, в якій багато вихідців з України досягли успіху. Там діють численні асоціації українців, а нашу мову і культуру вивчають в інституті східних мов та цивілізацій

Загалом у цій країні мешкають представники майже сотні національностей і українці серед них — на 37 місці. Йдеться лише про тих, хто офіційно проживає у Франції, отримавши карту резидента. До цієї цифри можна додати тих, хто не має паперів або очікує на них. Є й ті, хто має карту резидента чи громадянство іншої країни Євросоюзу, але живе у Франції. Також багато українців отримали громадянство і в реєстрах еміграції не вказані.

Про життя української громади у Франції розмовляємо із Надією Шевченко.

— Чи існує організоване культурне життя українців?

— Українці швидко інтегруються, знаходять друзів, об’єднуються в спілки й асоціації. При цьому у кожної асоціації своя мета. Одні представляють культуру через музику й танці, інші допомагають, збираючи гуманітарну чи фінансову допомогу, знайомлячи французів з українською культурою та традиціями.

Культурне життя українців добре розвинене. Насамперед слід виділити Український культурний центр в Парижі, яким займається письменниця та музикантка Ірена Карпа. Не менш важливим є факультет української мови та культури при Національному інституті східних мов та цивілізацій (Inalco) в Парижі на чолі з Іриною Дмитришиною. Вони також організовують різні культурні заходи, спрямовані на те, щоб краще представити Україну та її культуру у Франції. Українці Страсбурга не пасуть задніх і активно представляють Україну, запрошуючи українських письменників та митців до Ради Європи. В той же час вони організовують політичні маніфестації біля Ради Європи, просто збираються разом поговорити рідною мовою, сходити в кіно чи просто на посиденьки. Окрім магістральних міст, українські культурні організації існують майже в кожному місті та містечку.

— Чи значною є остання, п’ята, хвиля еміргації?

— У мене немає даних стосовно п’ятої хвилі еміграції. В інтернеті можна знайти статті французькою, редаговані російськими тролями про те, що «українські молоді хлопці тисячами їдуть до Франції з метою отримання притулку». Мені доводиться перекладати в судах чи комісаріатах. Знайомі жандарми розповідали, що порівняно з іншими національностями, зовсім мало українців просять дозволу на проживання. Мені особисто ніколи не доводилось перекладати усно для українців, які просять притулку чи кого депортують. Доводилось перекладати для вірменів, народжених в Україні, які просять дозвіл на проживання. Навіть якщо еміграція українців зросла останнім часом, то вона залишається непомітною у Франції на фоні еміграції з Алжиру чи Марокко.

— Чи важко адаптуватися у Франції?

— Адаптація у кожного проходить по-своєму. На мою думку, вивчення мови є ключовим моментом адаптації та інтеграції, а пізніше — пошуку роботи. Англійською у Франції не спілкуються, і держава піклується про збереження чистоти мови. Для тих, хто приїжджає, володіючи французькою, адаптація можливо проходить легше. Допомагають адаптуватися діючі майже в кожному місті українські асоціації. Можна швидко знайти україномовних друзів. Навіть можна ходити до православної церкви.

— Як місцеві жителі ставляться до українців? Чи існують стереотипи? Адже в Україні поширена думка, що французи — проросійські.

— Дуже важко відповісти. Все залежить від того, в яких колах і соціальних рангах обертаються українці. Як кажуть французи, не можна узагальнювати. Освічені французи знають більше про Україну і її культуру, та й про світ в цілому, і відносяться добре, або ніяк. Менш освічені можуть ставитися упереджено або навіть вороже. Існують і проросійські французи, але, на щастя, їх тут не так вже й багато. Коли я приїхала до Франції у 2011 році, мене називали росіянкою через мій акцент та типові слов’янські риси обличчя. Після подій на Майдані французи почали розрізняти українців та росіян. А якщо й не розрізняти, то хоча б тактовно питати, чи я з країн східної Європи, а не з Росії. А щодо того, що французи проросійські, то це через факт еміграції російських дворян після смерті царя. У французів склалося враження, що всі росіяни — колишні дворяни, як би це смішно не звучало українському читачеві. Російська класична література у французькому перекладі, яка є обов’язковою в старшій школі, є тому доказом. Донька моєї знайомої при мені готувалась до державних іспитів з літератури, вивчаючи Чехова та Достоєвського у французькому перекладі. До того ж, лобіювання російської мови та культури надзвичайно потужне у Франції. Російські представництва та посольства докладають до цього чимало зусиль. Україна, з її мовою та культурою, залишається terra incognita.

— Ким працюють українці у Франції? Чи є історії успішних людей?

— Українці працюють на найрізноманітніших роботах та обіймають найрізноманітніші посади. Я особисто викладаю англійську мову у вузі та зареєструвалася приватним підприємцем з надання перекладацьких послуг. Це надає мені змогу викладати, перекладати та паралельно писати докторську дисертацію. Серед українців є багато підприємців, інженерів, викладачів, медиків, музикантів, артистів. Я також знайома і з тими, хто ще в пошуках роботи або працює на тимчасовій роботі з метою отримання чогось суттєвішого. Прикладом успішних людей можна назвати завкафедрою української мови та культури при Inalco у Парижі Ірину Дмитришину. Вона перекладає книги відомих українських сучасних письменників французькою, видає книги про Україну та її історію. Слід згадати і оперного співака Василя Сліпака, вже покійного. Це і Аркадій Іларіонович Жуковський — довголітній провідний україніст у Франції, український історик, громадський і політичний діяч. Серж Лифар — український балетний танцівник та хореограф, відомий як один із найвидатніших танцівників XX ст. Він був засновником Академії танцю при «Гранд-Опера», ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО.

— У чому найбільші досягнення/проблеми українців у цій країні?

— Мабуть, проблеми у кожного свої. Головною проблемою може бути самореалізація та професійна реалізація на чужині. Адже кожен з нас покидав рідних, друзів та знайомих в Україні і їхав на пусте місце, щоб почати все з нуля. Часто ми в Україні вже досягли певного рівня та статусу, а у Франції ми — ніхто. І починати треба все з початку: пошук друзів, роботи, підтвердження кваліфікації, створення власного мікрокосмосу.

— Чим особлива кухня?

— Як на мене, то про французьку кухню вже багато написано і сказано. Вона відома на весь світ і є еталоном та прикладом для наслідування. До того ж, вона була занесена до ЮНЕСКО як нематеріальна цінність нації. Важко собі уявити французький стіл —святковий чи повсякденний — без сиру з багетом та вина. Кожна українська чи україно-французька родина адаптує французьку кухню до своїх звичок та поєднує її з українською кухнею.

— У скільки обійдеться набір продуктів на борщ для трьох осіб?

— З хорошим м’ясом десь на 15-20 євро. Але точного підрахунку я не робила.

— Якими є соціальні стандарти та зарплати?

— Тепер мінімальна зарплата у Франції становить 1250 євро. Оренда житла варіює в залежності від регіону та міста. Але на вулиці тут ніхто не живе, оскільки існує соціальне житло, яке надає держава. Вона ж допомагає його оплатити або й повністю його оплачує. Також існують соціальні допомоги для малозабезпечених родин та для дітей. Є соціальна страховка, яка покриває всі витрати на лікування, яке, до того ж на одному з найвищих рівнів у світі. Я минулого тижня була з моїм чоловіком — лікарем, на міжнародному медичному симпозіумі в США і мала змогу в цьому переконатися. У Франції існує система допомоги: ті, хто багато заробляє, платять більше податків, щоб допомогти тим, хто заробляє не багато або не може працювати взагалі. Навіть оплата дитсадка не однакова для всіх, оскільки вираховується згідно з родинним доходом.

Тема грошей та прибутку у Франції — табу. Тому тут важко знати, хто скільки заробляє та на чому економить. Я економлю на витратах на бензин, обслуговування авто та громадському транспорті. Українські права не можна обміняти на французькі, тому я пересуваюсь виключно велосипедом. У Франції добре розвинена інфраструктура, скрізь є безпечні велодоріжки. Мерія мого міста повертає 150 євро за куплений велосипед, заохочуючи населення користуватися екологічним видом транспорту.

— Скільки коштує віза в цю країну і чи важко туди дістатися?

— Візу отримати не так вже й легко. Ціна залежить від типу візи, мети візиту. Наприклад, короткострокова або транзитна віза коштує 35 євро, довгострокова віза — 99 євро. Для візи необхідно надати певний набір документів. Більше інформації можна знайти на сайті посольства Франції у Києві: http://www.ambafrance-ua.org/-viizi,578-

Щодо транспорту, то до Франції можна легко дістатися як літаком так і автобусом чи автівкою. Ціна квитка на автобус буде 50 євро в один бік, а вартість пального для машини обійдеться в 150 євро туди і назад.

— Що знають у Франції про теперішні події в Україні і як їх тлумачать?

— Про події в Україні французи дізнались з новин і певний час про це говорили, але потім медіа перестали висвітлювати про Україну, і більшість французів забула про наш конфлікт з Росією. Тлумачення у кожного своє. Як я вже казала, все залежить від рівня освіти і обізнаності людини. На жаль, російський уряд відразу проплатив декілька документальних фільмів про Україну, в яких нашу державу висвітлили у найгіршому світлі. Ці фільми показали на найкасовіших французьких каналах. Перед показом одного з них українське посольство у Парижі навіть зверталось з офіційним проханням до французького уряду заборонити показ. Але фільм таки показали на каналі Canal+, який є достатньо проросійським.

Коментарі
14:00 На яких дорогах Тернопільщини сьогодні латають ями і кладуть асфальт 13:00 Через непотрібні знаки – затори і ускладнений рух. Але їх ніхто не забирає 12:30 Тернопільська "Нива" наступний матч проведе на Київщині 12:00 Водій, який збив Марту Зінчук, подав апеляцію. Мама дівчини вважає, що він не розкаюється 11:35 На Козівщині на вулиці лежав мертвий молодий чоловік 11:21 У Тернополі розгромили та спалили табір ромів photo_camera 10:50 Померти у Тернополі стало ще дорожче. Тарифи на ритуальні послуги 10:32 На трасі Київ-Чоп у ДТП загинули шестеро заробітчан, які повертались з Чехії photo_camera 10:00 За травень у садках з іногородніх 1215 грн не братимуть 09:45 Заступник начальника управління ЖКГ Микола Лесів пішов на пенсію 09:30 Ростислав Мишка отримав чотири бойових нагороди 09:15 На Західному ринку зіткнулися два джипи 08:00 Сьогодні, 23 травня: День Героїв або Свято Героїв

Змінилася вартість надання ритуальних послуг. Нові тарифи спеціалізованому комунальному підприємству «Ритуальна служба»...

Над ранок 22 травня до співробітників Козівського відділення поліції надійшло повідомлення про те, що в селі Купчинці на...

photo_camera

Смертельна аварія сталася у середу, 23 травня, близько 7-ї години ранку. На трасі Київ – Чоп біля села Чучмани Буського...

Щорічне традиційне свято від корпорації “RIА Медіа” відбудеться у неділю, 3 червня, на Театральному майдані. Дитяче свято...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up