Дизайнер Катерина Тимочко: "Невдачі більше вчать, ніж виграші"

До речі, колекція Катерини Тимочко вже побувала на закритому показі мод у Парижі. А модні журнали визнають її роботи якісним продуктом, зробленим в Україні. Її роботи вирізняються оригінальним авторським стилем, вишивкою, а символом бренду стала вишита руда лисичка.

Стати дизайнером одягу Катерина мріяла з дитинства. Про те, як йшла до своєї мети, вона розповіла «RIA плюс».

— У мене не було такого, що я собі жила, а потім вирішила стати дизайнером, - каже Катерина Тимочко. - В мене завжди було таке бажання. Свої перші колекції я робила ще в інституті. Впродовж останніх трьох років почала відчувати своє заняття більше як роботу, а не як хобі у вільний час.

Фото 1 з 15

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 
5. 
6. 
7. 
8. 
9. 
10. 
11. 
12. 
13. 
14. 
15. 

Previous Next

Багато малювала

З дитинства Катерина Тимочко дуже любила малювати. Спершу — все на світі, а з 5-го класу почала малювати одяг.

— Колись були такі паперові манекени, для яких можна було вирізати паперові сукні та одягати їх, - розповідає дизайнер. - Я спершу почала обводити ці моделі і малювати для них одяг. Також дивилася різні фільми про моду, шукала будь-яку інформацію, як тільки з’являлася можливість зайти в інтернет – дивилася фото колекцій іменитих дизайнерів. Люди можуть дуже довго шукати себе. Мені ж легше було у плані вибору професії. Але було інше випробування – я чітко знала, чого хочу, але це ніколи не було престижною професією. Зараз бути дизайнером модно. А років 10 тому такого поняття, як дизайнер, не було, більше розуміли, що таке швея. Ukrainian Fashion Week теж з’явився недавно. Тоді, коли я закінчувала школу, було популярно вступати на юридичний, економічний. Я не хотіла цього. Дуже вдячна батькам за те, що вони не ставили питання, ким я буду.

Спершу мама Катерини сумнівалася в тому, чи це їй потрібно, тому віддала доньку на гурток моделювання одягу, який вона відвідувала три роки.

— Мама хотіла перевірити, чи я собі щось придумала, чи справді зможу шити, - каже Катерина. - Але я ходила в цю школу у дві зміни. В 11-му класі я ще й відвідувала школу моделей, додому приходила вночі. Тож усі зрозуміли, що моє захоплення не мине.

Одяг — як не у магазині

Після школи Катерина вступила в Хмельницький національний університет на факультет технології дизайну, відділення моделювання одягу.

— Навчання дало мені багато, - розповідає дизайнер. - У нас були дуже високі вимоги, це однозначно виховує стресостійкість, зібраність. У мене була чудова викладачка з живопису та композиції. Завдяки їй я зрозуміла, як правильно створювати колекцію, які її етапи. Хоча багато чого, що вона мені говорила, я взагалі не зрозуміла. Це до мене прийшло з досвідом.

Першу колекцію Катерина Тимочко створила ще з двома дівчатами у співавторстві за фінансування кафедри ще на третьому курсі.

— Тоді ми поїхали на конкурс «Барви Поділля», де було приблизно 40 учасників, і здобули перше місце, - пригадує вона. - Потім була ще одна колекція на 4-му курсі. Я дуже довго малювала ескізи, обдумувала, вийшло   непогано. Але та колекція не вийшла такою, як мала бути. І мабуть, це дало мені дуже великий урок на майбутнє. Тому що зараз я розумію, що неважливо, чи успішною була твоя попередня колекція. Коли ти робиш наступну – маєш зробити краще. А тоді в мене було таке відчуття: ага, ми посіли перше місце — і самооцінка дуже зросла. Здавалося, що все, що ти зробиш у майбутньому, буде суперкласно. А потім ти робиш щось невдале, і це тебе більше вчить, ніж коли ти виграєш. Було неприємно. І ще рік-два після того я нічого не робила, бо просто боялася, що не вийде. Були навіть думки, що я недостатньо творча чи нічого не вмію. Потім я почала робити колекцію, яка нею так і не стала. Тоді в мене було бачення моди і стилю таке, що має бути дуже багато складних деталей. Щоб це була не така мода, як у магазині, а щось значно грандіозніше.

Що таке успіх

Нині Катерина Тимочко доволі чітко сформувала стиль своїх робіт. Побачивши  їх, можна одразу відгадати, хто автор. Утім дизайнер зізнається, що працює над тим, аби вдосконалюватися ще більше.

— Щоразу ставлю собі нові завдання, - каже вона. – Мені дуже приємно, що клієнтам імпонують мої роботи. У кожній творчій роботі людина прагне робити те, до чого у неї лежить душа. І важливо, що це людям подобається. Бо можна шити і складати у шафу.

Поділилася дизайнер і своїми думками про успіх.

— У мене багато критики щодо себе, - каже вона. - Я постійно себе мотивую до чогось більшого. Для мене сказати собі, що я є успішною – це так, як сказати: «Можеш вже нічого не робити». Коли людина зупиняється, то час йде, а вона не йде з ним. Я не люблю цієї термінології, мовляв, я успішна, красива, розумна. Якщо люди про це говорять — краще, ніж ти собі кажеш.

Катерина розповідає, як з’явився один із символів її колекції – вишита лисичка. Вона прижилася на вбранні й аксесуарах та дуже подобається клієнтам.

— Лисичка з’явилася випадково. Їхала в автобусі і придумала таку тему, - каже вона. - Лисички увійшли до колекції «Огорни мене, ліс».

Вишивку придумує сама

На одязі та аксесуарах від Катерини Тимочко багато ручної вишивки.

— Всю вишивку я придумую і на 95 % виконую сама, - каже дизайнер. - Які це техніки, мені важко сказати. Спершу я все придумую і спочатку дуже часто не знаю, як саме це зробити. Я не знаю, як правильно вишивати гладдю, але я знаю як я хочу, щоб це виглядало. Можливо, ця техніка є неправильною або ж співпадає з якоюсь класичною. Лисички, наприклад, вишиті гладдю, хоча спеціально я не вчилася цієї техніки. З одного боку, я розумію, що може прийти майстер з вишивки і сказати, що це все неправильно, а з іншого, вишивка — це наша культура, і я не думаю, що вона народилася за якимись правилами. Мені здається, що правила формують у процесі.

До речі, за багатьма проханнями Катерина планує створювати одяг і для чоловіків.

- Часто хлопці мене просять: «Ну зроби щось чоловіче», - каже вона. - Але це ще півбіди. А коли вони кажуть:”Нема що одягнути», то це вже справді проблема. Мені хочеться зробити щось чоловіче. Але чоловічий і жіночий одяг - це дуже різні речі, як і процес створення. І я не знаю, чи мені це вдасться. Я розумію, що треба себе адаптовувати, бо там інші деталі, матеріали. Але з досвідом, думаю, це все з’явиться.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google