«Мене часто запитують: «З якого віку можна віддавати дітей на танці і куди краще?Відповідаю: з 5 років до 15, якщо не лише для загального розвитку,а на результат. Це зумовлено фізіологією. А, обираючи танцювальну школу чи студію, зверніть увагу на освіту та досвід викладачів. І головне! У вчителів мають горіти очі! Любов до професії - те, без чого не обійтись. Інакше ви даремно потратите час і гроші», - написала тернопільський хореограф Любов Гриневич-Борисяк на своїй сторінці у «Фейсбук».

Коли вона говорить про танці, і справді, її очі горять. Свою любов до танцювальної справи вона прищепила не лише сотням вихованців, а й двом донечкам. 15-річна Марія та 4-річна Ірина замаються в студії разом з мамою.

- Моя старша каже: «Я не могла не займатися танцями. Бо я вже почала танцювати як тільки з’явилася у маминому животі». Я танцювала під час вагітності до останього, - розповідає Любов Гриневич-Борисяк. - З Іринкою було те саме. Вже через три тижні після пологів повернулася на роботу. Тому у моїх дітей не було альтернативи. Мама багато часу проводить на роботі і щоб бути з мамою, мусять тягнутися туди ж. Я не знаю, чи вони будуть тим займатися професійно. Прагну, щоб мої діти були щасливі. Я щаслива, тому що замаюся улюбленою справою. І це така велика радість, коли ти робиш те що хочеш, отримуєш результати і розумієш, що це комусь потрібно.

Мріяла стати істориком

Керівник студії Т.А.Н.Г.о dance company Любов Гриневич-Борисяк розповіла «RIA плюс» про те , як досягла успіху і з чого починала. Як виявилося, у шкільні роки вона мріяла стати істориком. 

- Шлях до моє професії був дуже довгим та звивистим, - розповідає пані Любов. - У дитинстві я займалася спортивною гімнастикою. Це в мене виходило і дуже мені подобалося. Але за станом здоров’я я змушена була це кинути. Але любов до цієї справи у мене залишилася. На перше місце вийшло навчання в школі і тоді я ніколи не могла подумати, що буду займатися танцями. Я хотіла стати істориком. Мені дуже подобалася ця дисципліна. І я готувалася вступати на історичний факультет. Я не проти була працювати в архівах і навіть бути археологом. Мене історія приваблювала у всіх своїх проявах. Але життя внесло свої корективи. На початку 90-х, якраз на зламі епох, коли одна ідеологія почала змінювати іншу, коли взагалі вже важко було зрозуміти, де та історична правда, вибір такої професії був досить сумнівним. І оскільки я добре знала математику та суспільні науки, я вступила в тодішню Тернопільську академію народного господарства ( ТАНГ), а нині Тернопільський національний економічний університет. Обрала факультет банківської справи. Пішла в економічний вуз тільки від того, що не знала, куди себе подіти.

Почала танцювати студенткою

Під час навчання у вузі Любов Гриневич-Борисяк одразу ж зрозуміла, що вступила не туди.

- Мені було дуже важко, - каже вона. - Була не дуже сильна в економічних дисциплінах. Там потрібен більш аналітичний склад розуму, а у мене образне мислення і схильність до гуманітарних наук. Тому мені було складно і незрозуміло на заняттях практично нічого. В мене не було такого активного інтересу. Тож виникло бажання знайти якусь альтернативу. Тоді пішла в аматорський колектив, який діяв при інституті. Він спершу навіть не був танцювальним, а нагадував швидше знаття аеробікою. І лише через рік утворився танцювальний колектив. Моє захоплення танцями почалося зі студентської лави та аматорських занять у тому колективі. Але варто віддати належне, що на той час у колективі зібралися люди, які мали певний стосунок чи до гімнастики чи до танців. Зібралася потужна команда. Це були творчі люди, які мали амбіції. Тому наші перші старти були на професійній сцені з професійними артистами, ми брали участь у фестивалі «Червона рута». Це був наш перший професійний досвід.

Створила свій колектив

Любов Гриневич-Борисяк каже, що у танцях їй дуже допомогло заняття гімнастикою. Адже вона дає добру фізичну підготовку, хорошу координацію.

- Навіть коли до мене зараз приходять діти з гімнастики, я беру їх з великою радістю. Я знаю, що з ними буде легко працювати і вони швидко навчаться, - каже хореограф.

Жінка зізнається, що довший час вона і не думала, що займатиметься танцями професійно.

- Думала закінчу вуз і піду працювати за спеціальністю, - каже вона. - Хоча, проходячи практику в банку, я не уявляла, що там працюватиму. Це так нудно. Зрештою я так і не працювала за фахом. Лише півроку мала досвід приватного підприємця, бо мої рідні та моє оточення дуже хотіли, щоб я якось влаштувалася. А я все від того відколювалася та продовжувала танцювати та розвиватися у цьому напрямку. Стала учасником іншого колективу, часто їздила виступала закордоном. Згодом закінчила ще один вуз - Рівненський державний гуманітарний університет, спеціальність «Сучасна хореографія». І коли дійшла до певного вікового рубежу, зрозуміла, що хочу створити щось своє. В мене були певні організаторські здібності ще зі школи, бажання займатись педагогікою. Першу групу зі студентів я зібрала в 1996 році і тоді ж почали співпрацю з Наталкою Бучинською , яка тривала до її переїзду у Київ. У 2000 році при Академії народного господарства я зібрала свою першу дитячу групу і почала з ними працювати. Тоді академія дуже вболівала за свій бренд і назва колективу пішла звідти: абревіатура ТАНГ плюс о – «ТАНГо». Потім на основі цієї групи виникла дитяча група, яка нині називається «Рожева пантера». Згодом все це трансформувалося у велику студію, де є різні колективи: дитячий, дорослий, юнацький.

Вихованці студії можуть похвалитися чудовою фізичною формою. Вони з легкістю роблять різні трюки, сальто, виконують стрибки, сідають на шпагати. Маленькі і дорослі танцюристи є учасниками різних конкурсів в Україні та закордоном.

До слова, в біографії цієї жінки була ще була одна сторінка - організація і постановки конкурсів краси. Це тривало майже 8 років. Забирало багато часу і сил та дуже відволікало від основної роботи. Тому після якогось 20-го чи 30-го конкурсу вона цю сторінку перегорнула і більше не поверталась. Та це був прекрасний досвід!

Приходять цілі сімейні клани

Цікаво, що студії Т.А.Н.Г.о dance company нині займаються цілі родинні клани – старші вихованці приводять своїх рідних та двоюрідних братиків та сестричок.

- Буває, коли вирушаємо у закордонні поїздки, з нами їдуть і батьки. І танцюють всі, - і малі, і великі. Іноді дорослі жартують, що залишилося ще тільки зробити групу з мамочок! – ділиться співрозмовниця.

Вже невдовзі Любов Гриневич-Борисяк зі своїми вихованцями потішать тернополян своїми новими постановками.

- До циклу новорічних казок, які покажемо в університеті для дітей усіх шкіл, ми поставили чотири нових номери, - це різні вікові групи, різні стилі , але кожен номер дуже цікавий, - каже хореограф. - Ми намагалися стрибнути вище своєї голови, бо ми не можемо зробити слабше, ніж в попередні роки. Це непросто, але ми дуже хочемо вразити глядача!

 - У нас діти займаються цілими родинами! Знайомтесь - Надійка,Софійка та Соля Стельмахи, - пише Любов Гриневич-Борисяк у соцмережі про своїх вихованок-сестричок

 І ще дві сестрички - Евелінка і Маланка Бартащук

 А це сімейсто Зелених. Прекрасна Грація Настя і її сестричка, Дівчинка-Посмішка Тонічка

ФОТО Архів Любові-Гриневич Борисяк