"Гармата нам тепер, як рідна жінка". Тернопільські бійці лагідно називають машини Люсями і Галями

Як уже розповідали, по прибуттю у військову частину, ми побачили чи не основну зброю тернопільських військових – великокаліберні гармати. Під час підготовки до виїзду на полігон їх обслуговують,  фарбують, навчають новачків артилерійських азів.

- У нас всі дії мають бути відпрацьовані до автоматизму, - розповідає навідник гармати Олександр. – Тільки командна, злагоджена робота.  Як кажуть, один за всіх, а всі за одного.

У зоні АТО Олександр пробув більше двох років. Кілька днів тому він повернувся із відпустки. За цей час встиг уже скучити за службою. До закінчення контракту йому  залишилось кілька місяців. Але часу думати про повсякденне життя немає. Артилерист каже, що найголовніше зараз –  не допустити ворога вглиб нашої території, а ще краще - повна перемога.

У частині розповідають, що хлопців, які приходять на службу, навчати не складно, кожен із них має велике бажання захистити свою країну, тому після навчального центру вони швидко йдуть на контакт і вже розуміють про що йдеться.

- У практичній роботі з гарматою всі дуже швидко вчаться, - каже командир гармати Андрій. – Ми з ними говоримо – вони нас слухаються. Вже там, на Сході, порядок дій взагалі не відрізняється від того, який ми відточуємо тут. Оскільки артилерія відведена від лінії зіткнення, щоб не втратити уже набуті навички там також постійно тренуємось. Все, що ми вчимо на полігоні – все на полі так само проходить.

З іншими солдатами ми знайомимось коли вони готували гармату «Гіацинт» 152-го калібру, вага якої  майже 10 тон. Хлопці зізнаються, що в роботі артилерійського розрахунку легких ролей немає.  Кожен із восьми членів бойового розрахунку виконує важливу і важку роботу. Варто лише уявити, коли потрібно швидко заряджати гармату снарядами, вага яких майже 50 кілограмів кожен. Важливість цієї роботи відображає прислів'я, яке прижилося у солдатів: «Піт артилерії береже кров піхоти».

– Гармата нам тепер, як рідна жінка. Мусимо до неї говорити, щоб не підводила, - жартуючи говорять захисники.  Ми вже звикли до служби, - розповідають.  – Тут, у Тернополі, добре, бо тут сім’ї, рідні, які за нас дуже переживають. Тут ми себе відчуваємо вдома, але служба є служба. Хто б що не говорив, але захищати свою країну потрібно. Замість нас цього не зробить ніхто…

Нагадаємо, у Тернопільській військовій частині солдати 44-ї артилерійської бригади на ротації перебувають уже більше 2-х місяців. Після відновлення сил вони знову повернуться на Східні ділянки кордонів, аби захищати нашу землю від амбітних зазіхань агресора.

Щодня "20 хвилин" розповідає ексклюзивні історії з життя воїнів у мирному Тернополі.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.