«Годую грудьми сина, а чоловік розчісує мені волосся,» - Наталія Червак про материнство

Фотограф: Ірина Федорович

• Як змінилося твоє життя після народження дитини?
• Я змінилася. Тоді на пологах народився не лише мій син, але і я сама - як мама. Боже, це таке класне слово! Але то я зараз так говорю. Тоді було важко. Хотіла все забути, хотіла додому, хотіла відпочити, хотіла на море, позасмагати в спокої. До реальності повертав голос чоловіка. Він тримав мене за руку. Інакше, я б здалася. Це дуже важко, бо в мене була депресія. Я була зла на всіх жінок. Чому вони кажуть, що це прекрасно, що це найкращий момент в їхньому житті? Це жахливо, це нестерпно боляче. Я почувалася обманутою. Лише коли приїхала додому, коли годувала сина і він вперше усміхнувся, відчула, як закалатало моє серце. І та тахікардія повернула мене до життя! Я ніби реанімувалася на позитив. Стала іншою. Заглядала в очі маленького, і мої очі ставали щасливішими. Він неймовірний. Він – диво, заради якого було варто пережити оті всі муки. Зрозумієш це і говорити про якісь фізичні зміни більше не хочеться. Саме тому жінки й розповідають, що народження - це прекрасно. Ні, я нічого не забула, я пам’ятаю чи не кожну перейму, але тепер думаю, як це було класно - я дала життя цьому прекрасному хлопчикові, який засинає в моїх обіймах. Згадалося, як під час перейм чоловік тримав мене за руку, а в перервах підбадьорював жартами. Пам’ятаю, як запитав, коли плануватимемо наступну дитину, мовляв, треба ще дівчинку. Я його тоді мало не роздерла: «Ніколи знову». І от не минуло й півроку, а я думаю: «Чому б і ні?»
• 
• Як чоловік допомагає? Підтримує тебе?
• Нині чоловік - моя єдина опора й допомога. Тепер я дізналася, наскільки він сильний. Ми одружені більше двох років, і я не засумнівалася в ньому жодного разу. Ми дуже чекали цю дитину, тому чоловік, як і я тепер, з радістю переживаємо кожен новий для нас момент з малюком. Я ніколи не забуду сльози свого коханого, коли наш син вперше закричав після народження. Я мало що розуміла, але коли побачила, як Валєра плаче, зрозуміла, що все - я народила. А тепер я дивлюся, як зосереджено він змінює синові підгузки, як носить його півночі по кімнаті, підспівує тихенько, щоб мене не розбудити, і просто тішуся. Прикидаюся, що сплю і тішуся. Нині ми - щасливі батьки. Невиспані, часто голодні, невмиті, засинаємо одягнуті, але все-таки щасливі.
• 
• З якими труднощами, про які тебе не попереджали, ти стикнулася?
• Ох, попереджали. Часто. З деякими з цих попереджень, я ще не зустрілася. Знаєш, наші люди вміють попереджати: «Спи поки вагітна, поки маєш час, бо потім все - не буде такої змоги». Звучить, як прокляття, правда? Але так воно і є.  Важко мені було відмовитися і від деякої їжі. При грудному вигодовуванні не все можна їсти. А під час вагітності я ні в чому собі не відмовляла. Набрала 22 кг і важила 90,5 кг! Від народження Артемка пройшло півтора місяця, і я раптово схудла. Нині важу 71,8 кг. Не думайте, що я голодую. Ні, я їм так часто, як мій син. Щоправда, здорову їжу і потроху. Схуднути не було моєю ціллю. Навпаки, мені подобалося бути кругленькою пампушечкою. Зараз я дуже сумую за своїм животиком. Прислухаюся, чи рухається там маля. Бо досі забуваю, що я вже не вагітна. Сумую за тим прекрасним станом.
•  Скільки часу маєш для себе? І як ти цей час витрачаєш?
• (Наталія довго сміється) - Давай наступне запитання! Бо вільного часу нема. Навіть, коли малеча спить, я сиджу поряд і дивлюся на нього. Мій чоловік робить те саме. А якщо ми не біля ліжечка, то біля комп'ютера дивимося фотографії сина! Кажуть, це проходить. Але поки не пройшло. Інколи треба добре себе мотивувати, щоб побігти швиденько в душ, почистити зуби, помити голову, навіть розчесати волосся. І було вже, що намиленою вилітала з ванни, бо здалося, що дитина плаче. І було, що годую грудьми сина, а чоловік розчісує мені волосся, заплітає косу.
• Ти часто публікуєш пости про материнство у Facebook. Як на них переважно реагують твої підписники? Чи є серед них матусі? Чи ділитеся порадами одна з одною?
• Дуже класно ставляться. Серед них є багато матусь, які теж можуть порадити і допомогти. Звичайно, виховання дитини, догляд не можуть бути у всіх однаковими, але ці мами діляться в коментарях своїм досвідом. Я нечасто рідко дотримуюся їхніх порад, але майже завжди їхні дописи мене заспокоюють. А бути спокійною - це головне. Бо маля відчуває стан матері і поводиться аналогічно. Серед цих досвідчених матерів, я почуваюся сама дитиною. Щаслива, що вони прийняли мене в свою сім’ю і виховують. Жінці, матері, важливо, щоб її розуміли. Я рада, що нині так багато людей не шкодують свій вільний час і допомагають мені.
• Можливо, ти вже маєш якісь лайфхаки для таких мам, як ти? Що би ти хотіла порадити і від чого застерегти молодих мам?
• Насолоджуйтеся дитинством свого маляти, поки є час. Перше “ев”, “аґу”- це відчуття, які не передати словами. Будьте у ці моменти поруч і ви їх ніколи не забудете.
• Не забувайте й про свого чоловіка. Він - батько, дозвольте йому ним бути. Не критикуйте, що не так одягає, не так годує, не так тримає голову. Татусь, так само, як і ви вчиться. І не дозволяйте, щоб у вашому ліжку третім зайвим виявився чоловік. Малюки дуже хитрі. Але краще привчайте спати їх у колисці, а не з мамою й татом.
• Залишайтеся адекватною. Це дуже важливо і дуже важко, коли дитина плаче. Здається, готова все зробити лише б її/його нічого не боліло. Тому треба, щоб поряд був розсудливіший чоловік. Адже він може прийняти адекватне рішення тоді, коли у вас паніка.
• Не обіцяйте нікому, що зустрінетесь, кудись підете на прогулянку. Ваші подруги мають розуміти, що тепер не зовсім ви керуєте своїм вільним часом. Принаймні, перших кілька тижнів.
• І тепер останнє для тих, хто як я, кілька років тому, сумнівається у своїй придатності до виховання діток: якщо ви хочете відчути справжнє щастя - народжуйте. Ви зрозумієте, що материнство ні з чим не зрівняється. Це безмежна неосяжна любов, якою постійно хочеться ділитися з усіма.
• 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.