Готують понад 2 тисячі порцій їжі щодня й на досягнутому не зупиняються! Як волонтерить «Реберня» у Тернополі

• Коли росія вторглась на територію України, цей заклад харчування тимчасово закрив свої двері для відвідувачів. Майже половина колективу виїхала за кордон, а ті, хто залишився – боялись виходити на роботу.
• Війна внесла свої корективи й змусила керівництво закладу приймати кардинальні рішення. Ресторан з перших воєнних днів почав активно волонтерити й забезпечувати харчуванням потребуючих.

Зараз дружня команда «Реберні» у Тернополі постачає обіди у 15 різних локацій: в прихистки та шелтери для внутрішньо переміщених осіб, на місця дислокації військових та бійців тероборони, у волонтерські центри.

За тиждень колектив закладу готує й видає приблизно п’ятнадцять тисяч порцій гарячого харчування, а це у свою чергу – понад 4,5 тисячі кілограмів їжі!

Як вдалося організуватись у таких масштабах? Коли цей тернопільський ресторан почав співпрацювати з відомою міжнародною організацією, яка годує українців? Про роботу кухні в шаленому ритмі, складання меню в умовах дефіциту окремих продуктів та багато іншого ми поспілкувались з власником та керівником закладу Юрієм Фроловим.

Наразі готують 2,5 тисячі порцій їжі щодня

Пан Юрій розповідає, що війна, розпочата росією, застала усіх зненацька й змусила глянути на деякі речі під зовсім іншим кутом. На запитання, чи очікував коли-небудь, що його ресторан стане своєрідним волонтерським пунктом, чоловік не вагаючись відповідає: «Волонтерство – це не прогнозована діяльність! Все залежить від ситуації, а вона була критичною…».

25 лютого заклад зачинився.

— Працівники остерігались виходити на роботу. Але обставини змусили нашу команду швидко приймати нові рішення! Ми розуміли, що сидіти, склавши руки, поки наші захисники боронять землю від агресора, однозначно не будемо! Маємо професійну кухню, яка пустувала, робочі руки, і все це треба використати на благо людей, котрі врятувались від війни, – ділиться Юрій Фролов.

Він говорить, що наприкінці березня партнери закладу зі Львова – компанія «FEST», запропонували ресторану спробувати взаємодію з міжнародною благодійною організацією World Central Kitchen. Вона заснована ще у 2010 році знаменитим шеф-кухарем Хосе Андресом. Її робота полягає у тому, аби вирішувати проблему голоду одразу після переломних подій.

Наразі місія організації в Україні – допомагати гарячою їжею постраждалим від російської агресії, оперативно враховуючи всі виклики часу.

– Благодійна організація годує людей професійно. Ми знали, що їхня продуктова місія в інших містах України вже давно розповсюджена, однак у Тернополі це ще недостатньо впроваджено. Ми почали співпрацю з організацією у квітні й отримали забезпечення, – каже пан Юрій.

Умови кооперації вимагали сильнішої й чисельнішої команди, аби за короткий проміжок часу охопити велику кількість людей і забезпечити їх харчуванням.

– Довелось підшукати нових працівників у свій колектив. Чому? До війни наш персонал налічував 30 осіб, половина з яких згодом покинула Україну. Ті, хто залишився, теж не всі виходили на роботу. Тільки восьмеро людей з 25 лютого працювали в закладі щодня –за власною ініціативою деякий час навіть безкоштовно! Вони неймовірно згуртувались й у перший тиждень вторгнення встигали приготувати чотирьохсот порцій їжі за 5-6 годин цілісної роботи. Однак, заручившись підтримкою World Central Kitchen, ми запланували годувати у рази більшу кількість переселенців, – пояснює власник ресторану.

Аби все встигати, заклад додатково працевлаштував 20 кухарів-переселенців чи не з усіх регіонів нашої держави. Наразі вони разом з вже наявними працівниками ресторану на рівних отримують гідну зарплату й займаються дійсно хорошою справою, годуючи тисячі людей.

– Наш шеф-кухар з Одеси, су-шеф з Харкова, є кухарі з Краматорська, Маріуполя, Ізюма тощо. Завдяки допомозі World Central Kitchen ми майже два місяці на повноцінній основі забезпечуємо обідами 15 локацій Тернополя. Видаємо приблизно дві тисячі ємностей гарячого харчування і ще робимо сандвічі. Загалом готуємо 2,5 тисячі порцій їжі щодня! – ділиться Юрій Фролов.

Команда закладу працює в режимі 24/7

На вищезгаданій цифрі ресторан зупинятися не бажає! За словами пана Юрія, у Львові компанія «Фест» разом з міжнародною організацією готують понад 200 000 порцій харчування для потребуючих щотижня.

– Я бачив, наскільки там все структуровано й прагнув тонкощі цієї справи «перенести» до Тернополя. Тому наша місія – на максимум забезпечити обідами тих, кому це дійсно необхідно. Поки маємо в сукупності 15 тисяч порцій їжі в тиждень. Хочеться збільшити це число в рази, допоки дозволяють ресурси організації, котрі не безмежні! – розказує власник закладу.

Тепер ресторан розвозить гарячі страви в усі навчальні заклади міста, які є прихистками для внутрішньо переміщених осіб.

– Завдяки їхній миттєвій реакції ми змогли надавати найбільш потребуючим людям дворазове і навіть триразове харчування кожного дня. Їжу по «точках» розвозимо самі. Залучені до цього наші друзі, працівники закладу. Кожен вкладає свою частинку у спільне діло! – говорить Юрій Фролов.

Щодо меню, керівник ресторану ділиться, що його складає шеф-кухар. Два рази на день готують страви з м’яса. Для гарніру використовують тільки якісні продукти: італійський кус-кус, турецький булгур, тернопільську гречку з «Екору». Стосовно неї, до речі, останнім часом виникають проблеми.

– Ситуація з продуктами зараз непроста, все дорожчає. Дещо в дефіциті, приміром, гречка. Нам треба пів тонни крупи, але її зараз ніде не дістанеш й не купиш. Ми щодня видаємо приблизно 600-700 кілограмів їжі. Забезпечити приготування стількох порцій обідів стає важче… – каже пан Юрій.

Новостворена команда ресторану працює фактично цілодобово, забезпечуючи нелегку роботу продуктової місії, в яку вкладені зусилля кожного з колективу.

Як було до співпраці з World Central Kitchen?

Ресторану до взаємодії з міжнародною організацією певну кількість продуктів надавала гуртовня Orange. Також колектив закладу використовував запаси зі своєї комори.

– Виникло банальне запитання: «Хто найбільше потребує їжі?». Ми регулярно возили обіди хлопцям з 44-ї артилерійської бригади, що тоді перебувала в Тернополі. Працівники ресторану, які мали власний транспорт, доставляли харчування на блокпости і бійцям територіальної тероборони. Також частково ми забезпечували їжею поліцейських, які патрулювали наше місто у перші складні дні вторгнення, – говорить пан Юрій.

Щодня у цьому закладі готували не менше 400 порцій їжі. Все відбувалось хаотично, ніхто не знав, яка конкретна кількість харчування потрібна й кому.

– Приміром, іноді ми приводили обіди на блокпости і їх або не вистачало, або хлопці вже мали їжі вдосталь. Це збивало з пантелику! Слід було щось змінювати, аби не псувати продукти й забезпечувати харчами тих, хто цього потребує. Так тривало до 12 березня, – пригадує власник.

Згодом, за словами Юрія Фролова, рахунки за комунальні послуги, податки й інші речі зробили свою справу. Ресурси закінчувались, і керівник ресторану вирішив відкрити його для відвідувачів.

– Це не була повноцінна робота. Ми просто відчинили двері ресторану для того, аби люди мали змогу прийти до нас, випити кави, поїсти і хоч на дещицю відволіктись від новин. На кухні закладу продовжували готувати їжу для потребуючих, зокрема, переселенців та волонтерів. Ми плідно комунікуювали з Гуманітарним штабом, що у Центрі науки. Хочу відзначити його керівницю – Христину Білінську, бо вона великий молодець! – ділиться Юрій Фролов.

За його словами, завдяки належному інформуванню Гуманітарного штабу, з якогось моменту переселенці, котрі прибували до Тернополя потягом, почали  приходити до ресторану прямісінько з залізничного вокзалу, аби поїсти.

– В очах у людей був страх, розгубленість, і ми усвідомлювали, що повинні їм нехай і мінімально, але допомогти – нагодувати. Були прихистки, куди працівники ресторану завозили їжу напряму. Наприклад, ми дізнались, що у «Карітасі» знаходиться локаційний центр, де реєструють переселенців. З початку березня співпрацюємо з цим благодійним фондом, – каже пан Юрій.

Тепер те, що команда запланувала на початку тижня, не завжди вдається виконати. Тому щодня доводиться реагувати на виклики нової доби.

– Наша команда працює в режимі 24/7. Але всі чудово знають, що це необхідно, бо хто, як не ми! В березні ресторан практично не мав клієнтів. У квітні в закладі був величезний наплив відвідувачів. Сьогодні їх знову поменшало. Ми розуміємо, що людям не до закладів. Наше завдання – втриматись на плаву й допомогти потребуючим! – завершує розмову Юрій Фролов.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.