"Громадська байдужість у нас якась автентична. Чого?"
Експерти "RIA плюс" про найактуальніше
- Важко зрозуміти посил і зміст диференційованої плати за проїзд в транспорті, тим більше, що стільки розмов щодо надання Тернополю туристичної привабливості. Це так сумно, що навіть не смішно. Із 6 грн можна було б миритися, аби розуміти, за що платитиму, бо нинішні маршрутки не варті і 4 грн. Зранку важко сісти, а ще важче вийти і всюди пробки. А батькам варто не соромитися просити, щоб дитині дали місце. Сама була свідком того, як в тисняві дитині ледь руку не зламали.
- Вражає "ефективність" Антимонопольного Комітету. Я бачу очевидне небажання (неспроможність) виконувати свої функції. Заяву про факт недобросовісної конкуренції подали 6 лютого, а відповідь про прийняття заяви надали 5 червня… От що можна сказати про фактичний розгляд та вирішення справи? Зашкарублу систему важко зрушити з місця. Є "красива картинка" PR-компаній, і є тіньова реальність. Гідра живе...
Катерина МУДРИК (23 р.), студентка:
- Як і багатьох, зараз мене хвилює вироблення так званої "Соціальної картки тернополянина". Вважаю її річчю абсолютно непотрібною та такою, яка призведе до дискримінації немісцевого населення, оскільки вони платитимуть за проїзд дорожче. Крім цього її виготовлення та видача є вельми неорганізованою.
– Завершився 15 Всеукраїнський фестиваль «Тернопільські театральні вечори». Завдяки цьому мистецькому святу ми побачили, яке різнобарвне, багатогранне і талановите театральне життя України. Я була приємно вражена постановкою драми-фейєрії «Пристрасть» за «Безталанною» І. Карпенка -Карого акторами Київської Незалежної творчої майстерні «сІнемАтографЬ» під орудою заслуженого артиста України Олександра Балабана.
- Все українське пов’язують з автентичністю. От і громадська байдужість в нас якась
автентична. Чого? Бо байдуже, чи завтра поруч когось буде багатоповерхівка, як на
бульварі Петлюри, чи не буде. Чи взагалі не буде нічого згідно з генпланом міста. Ані бульвару Д.Вишневецького, ані скверу на Куліша. Людям властиво оберігати своє на відстані руки. А на відстані серця?!
Владислав ВАЩИШИН, (33 р.), лікар:
- Мій син пішов в 1 клас я досі під враженням від цієї події. Для кожного з нас 1 вересня не є таким святом як Різдво чи Пасха, але це є важливе свято для нашої країни, адже діти, які пішли у 1 клас – це наше майбутнє, і ми маємо це враховувати. Увагу для дітей мають приділяти батьки, вчителі, і вже після цього влада, а взагалі, кожен з нас має приділяти увагу дітям.
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
