Хто похований у склепах, яким понад 100 років. Відкриваємо таємниці Микулинецького цвинтаря (ФОТО)

• Микулинецький цвинтар – справжній некрополь Тернополя. Хоч поховання не такі старі, як у містах-мільйонниках, наприклад, Києві чи Львові, але й тут є на що поглянути та чому здивуватися.
• Мова про гробівці, або склепи, як їх називають на польський манер.
• У старій частині цвинтаря їх є чимало, але мало хто знає, що гробівці робили на замовленні знані майстри. А деякі з них навіть знайшли упокій у таких же склепах на тернопільському цвинтарі.

Микулинецьке кладовище заснували в 1840 році. До цього поховання здійснювали біля церкви Успення («на Рогатці»), біля Надставної та Середньої церков.

Найстарші поховання знаходяться на старій частині Микулинецького цвинтаря. Вони датовані кінцем 19-го та початком 20-го століття.

Чимало жителів Тернополя, серед яких були не тільки українці, а й поляки, ховали в родинних гробівцях, які збереглися і до наших днів.

У ХІХ столітті у Тернополі вже функціонували каменярні та цехи, а перший надгробок з написом на Микулинецькому цвинтарі виникає орієнтовно в 1880 році. Дякуємо за консультацію при підготовці матеріалу нашій колезі, яка добре знається на історії місцевих поховань, Ірині Небесній. 

На жаль, не всі склепи мають підпис майстра, а в деяких з часом він стерся, тому сказати, хто саме змайстрував той чи інший виріб, складно. Та і їхній стиль досить схожий, адже ще сто років тому гробівці обирали за каталогами, які були подібні в різних майстернях.

Що відомо про майстрів склепів?

Родинний гробівець був недешевим, а унікальний могли дозволити собі одиниці.

Імена деяких місцевих майстрів все ж збереглися.

Багато склепів на Микулинецькому цвинтарі створили в майстерні Яна Пакули. Робили їх як для поляків, так і українців. Що цікаво, залежно від того, кому створювалося родинне поховання, такою мовою автор і підписував його. Майстер зазвичай ставив підпис на фасадній частині склепу, зверху або знизу.

Його родинні гробівці мали характерні риси. І з-поміж інших склепів на цвинтарі роботи Пакули можна легко впізнати – плита, яка є входом і знаходиться в центрі, по обидва боки плити для вигравіювання імен, прізвищ та років життя померлих. А зверху підписували, якій родині належить той чи інший гробівець, ще вище, якщо склеп був з дорожчих, було місце для епітафії та фото померлих.

Для себе Ян Пакула також спроектував сімейний гробівець, у якому спочиває з 1932 року. Під  його прізвищем написано – mistrz kamieniarski, тобто майстер-каменяр.

Також на гробівцях можна побачити прізвища Нєзнальські та Островські. Вони теж були майстрами і створювали склепи. Роботи Нєзнальського датовані здебільшого кінцем ХІХ – початком ХХ століття. Островські працював у 30-их роках минулого століття. Будували склепи частіше за все з пісковика або бетону.

На Микулинецькому цвинтарі є гробівці, над якими працював не один автор. Наприклад, склеп, що зробила майстерня Нєжальського, а металеву огорожу – майстерня слюсаря Йозеф Асенько. Свої роботи чоловік також підписував.

Майстерня Йозефа Асенька виготовила і ковані ворота на вході до старої частини Микулинецького цвинтаря.

Похований бургомістр Тернополя

У родинному склепі похований і перший українець–бургомістр Тернополя Володимир Лучаківський.

Фото Володимира Мороза

Також в склепі похований і знаний тернопільський аптекар Василь Бекесевич (1870-1957).

Фото Володимира Мороза

В родинному гробівці - поховання священника Володимира Громницького (1862-1938), який стояв біля витоків "Руського банку", "Міщанського братства". Його називали "Тернопільським Шептицьким".

Хоч гробівець зазвичай і підписують прізвищем родини чоловіка, але померлих жінок нерідко іменували дівочим прізвищем.

Часто місце для склепу і його проєкт замовляли наперед, адже побудова тривала щонайменше місяць.

Були випадки, коли гробівець ще не встигли добудувати, а людина помирала, або ж склеп робили вже після смерті людини. У такому випадку труну з тілом закопували в могилу, а коли склеп добудовували, домовину викопували і ховали в родинному гробівці.

Шкода, але через час та вандалів деякі поховання вже не виглядають такими, якими їх задумували. Подекуди кам’яні статуї на гробівцях понищені, деяких вже немає. А в деяких склепах і взагалі можна розгледіти труни та кості.

У склепі тіло не так швидко гниє

Як ми побачили в одному зі зруйнованих склепів домовини металеві, швидше за все оцинковані. Щоб із тіла яке розкладається, речовини не потрапляли за межі труни. Бо склеп час від часу відчиняли, коли ставили труни з тілами померлих.

Микулинецький цвинтар приховує ще багато цікавого. Вже наступної п’ятниці, о 19.00, ми розповімо вам про перші кам’яні скульптури на кладовищі. Хто їх створював? Чому вони унікальні? Чому в більшості відбиті їх частини? Чим відрізняються та на чиї могили ставили? Буде цікаво.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.