Команда захопленого Росією корвету "Тернопіль" продовжує служити Україні

Головний старшина і заступник командира кілекторного судна «Шостка» для роботи з особовим складом Анатолій Шульга зі своїми матросами

Корвет «Тернопіль» — судно, яке добре знають у нашому місті. Його не просто назвали на честь Тернополя, ним опікувалися місцеві волонтери й органи місцевого самоврядування, члени екіпажу гостювали у тернополян. Судно з кінця березня 2014-го — під російською окупацією. Набагато менш відомим є те, де зараз служить команда корвета.

Про долю «Тернополя» і теперішню працю тих, хто служив на ньому, розмовляємо із головним старшиною та заступником командира кілекторного (допоміжного — прим. ред.) судна «Шостка» для роботи з особовим складом Анатолієм Шульгою. Саме на цьому кораблі зараз несе службу ядро команди корвета.

Анатолій Шульга ріс у Запоріжжі і пішов служити у ВМС у 1987-му. Він присвятив флоту 27 років. І, як каже, ніколи не шкодував про це. Його дружина — медсестра у медсанчастині Військово-морського інституту, син — курсант цього вузу.

— У Тернополі добре знали і знають корвет «Тернопіль». Чим було судно для самої команди?

— Це була наша гордість — найсучасніший корабель, як на той час. Він був обладнаний і озброєний дуже добре. Екіпаж був підготовлений “на відмінно”. Корабель виконував дуже серйозні завдання, брав участь у миротворчих операціях на теренах Світового океану. Це був дуже ходовий і часто задіюваний корабель, який більшу частину часу був у відкритому морі.

— Команда і судно на час окупації Автономної республіки Крим і Севастополя перебували у Криму. Як розгорталися ці події?

— Напевно, найприкрішим для військових є те, що вони не завжди можуть приймати самостійні рішення. Вони обмежені наказами, статутами, присягою. Корвет був заблокований в озері Донузлав. Сам корабель — дуже серйозна одиниця у відкритому морі. Він швидкий і маневрений, це велика загроза для супротивника. Але коли він у закритому просторі, то не може маневрувати і є легкою ціллю з берега. Корвет був заблокований з 28 лютого до 23 березня 2014 року. Найгіршим було те, що від на той час легітимного командування в особі контр-адмірала Березовського, який виявився державним зрадником, у нас не було конкретних команд. Екіпаж був обмежений у діях, бо постійно лунали заклики «не піддаватися на провокації», «не переводити у силовий конфлікт, бо це може обернутися військовим втручанням відкритого типу». Коли вже стало зрозуміло, що Березовський є зрадником і закликає до переходу і підняття російського військово-морського андріївського прапора, вже було пізно.

— Можна сказати, що противник затягував час і зміцнював свої позиції?

— Саме так. 23 березня 2014 року о 18-й годині відбулося силове захоплення корвета «Тернопіль». На судно увірвалиcя добре озброєні люди — далеко не дилетанти, а фахівці своєї справи. Я можу порівняти це з приходом нацистів. Ті також колись виганяли людей з хат і казали: «Ми будемо тут жити і користуватися тим, що ви надбали». Це було відкрите вторгнення, а вони кажуть «віджали». Екіпажу дали обмежений час. Наших людей виштовхували, викидали із приміщень. Навіть не давали забрати особисті речі. А що для моряка корабель? Напевно, це більше, ніж дім. Більшу частину життя моряк проводить саме на кораблі, обживається там. Тож команда поспіхом покинула корабель.

— Як вийшли з Криму?

— Була довірча бесіда членів екіпажу. Зважаючи на умови, які склалися на території Криму, ми розсередилися між цивільними, але домовилися про постійний взаємний зв’язок. Після державної зради командира корвета «Тернопіль» капітана третього рангу Григор’єва командування взяв на себе помічник командира корабля капітан-лейтенант Олексій Кириллов — вольовий і грамотний офіцер, приклад для наслідування. Він сам кримчанин, із Севастополя. Він організував виведення екіпажу з окупованої території, здійснював усі перемовини, координував наші дії. Завдяки йому 90% членів екіпажу, а це 86 членів команди, вийшли на вільну територію України. Десь два тижні ми перебували у Криму, а тоді волонтери із Севастополя, які не визнали окупацію, організували транспорт, довезли нас до адміністративної межі Криму. Там нас зустріли наші надійні друзі і помічники-тернополяни.

— Протягом певного часу члени екіпажу перебували на Тернопільщині...

— Дійсно, з території, яка межувала з Кримом, ми дісталися автобусами Тернополя. Завдяки зусиллям волонтерів в особі Тараса Білана, заступника міського голови Леоніда Бицюри, Миколи Сивирина екіпаж розмістили в одному із санаторіїв області, де ми два тижні відходили від шоку. У той час приймали рішення, де ми надалі будемо проходити службу. Відтак попрямували до Одеси — місця нашої дислокації.

— В Одесі було багато роботи?

— Більшу частину екіпажу залучали до переведення кораблів, які віддавали окупанти. Ми їхали до Криму потягами, а звідти обмеженою кількістю членів екіпажу забирали судна. Робити це навесні, коли штормить, було складно. Багато кораблів були навмисно пошкоджені. До того ж нам повертали старші судна.

— А ядро команди вдалося зберегти?

— Той корабель, на якому ми зараз служимо, — «Шостка», передбачає меншу кількість екіпажу. Із корвета на ньому перебувають 26 осіб. Фахівці з озброєння потрібні в іншому місці, де й служать за фахом. Частина членів нашого екіпажу пішла навчатися. За два роки ми маємо вже одного випускника Військової академії, двоє навчаються у військових інститутах, п’ятеро вступили у Військово-морський коледж. Декілька старшин пішли на підвищення. Утім, усі ми, хто служив на корветі «Тернопіль», підтримуємо зв’язки, зустрічаємося, дружимо. Аналогічно — і з тернопільськими волонтерами. Ми досі відчуваємо їхню підтримку, як і підтримку міської та обласної рад. Екіпажу і волонтерам довелося дуже багато попрацювати, щоб відновити «Шостку». І нам протягягом року вдалося вивести судно в море. Торік у червні, на день народження корвету «Тернопіль», ми всі збиралися, члени екіпажу отримали почесні відзнаки. Працюємо далі.

— Екіпаж служить на допоміжному судні. Хочеться повернутися на бойове?

— Звісно. Але для цього потрібен корабель. Теперішній командувач флоту віце-адмірал Ігор Воронченко дуже наполегливо працює над цим питанням. Командування розглядає багато варіантів вирішення. Це закладене у програму розвитку Військово-Морських сил до 2020 року.

— Можна сказати, що ми, як країна, врахували урок кримських подій, окупації, захоплення частини ВМС?

— Так. Ми врахували і зрозуміли, що сталося. Важко в якому сенсі? Важко починати заново. Але думаю, це ще більше нас зміцнить і доведе, що зламати нас неможливо. Людина, яка піднялася з колін чи з лопаток, стає злішою, упевненішою в собі. Потрібно розуміти, що для відбудови має минути якийсь час. Ми відновили «Шостку», ходимо у море, виконуємо завдання. У цьому на 90% заслуга екіпажу корвета «Тернопіль». Кожен матрос доклав до цього і руки, і серце, і голову. Українці йдуть на флот. Ось останній приклад. Місяць тому до нас в екіпаж прийшов 45-річний чоловік зі Львова з вищою освітою, яка не має стосунку до флоту. Він не служив узагалі, але вирішив здійснити мрію юності — служить у нас.

ДОВІДКА

Усі, хто хочуть служити у Військово-Морських силах України, можуть звертатися до головного старшини Анатолія Шульги за тел. 067-387-92-46. Охочим обіцяють супровід, сприяння, зарплату від 7100 грн і соціальний пакет.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.