Кошики, крісла та столи: чоловік з Кременеччини майже 40 років займається лозоплетінням

Пан Борис розповідає, що почав займатись лозоплетінням у 83-му. Тоді він був ще юнаком. 

- Я працював на мебельній фабриці. Дерево любив завжди. На роботу ходив з задоволенням. До того працював "на вагонці". Одного разу потрапив в музей і побачив такі роботи з лози. Мене зацікавило, - говорить чоловік. 

Справа, яка передається з покоління в покоління

Згодом Борис Чернюк дізнався про майстра із сусіднього села, який успадкував техніки лозоплетіння від свого дідуся. 

- Йому було десь близько 80-ти років, - продовжує майстер. - Щоправда, ні його сини, ні онуки не взялись продовжувати цю справу. Бо робота тяжка. То виходить, я продовжив його справу. Він показав мені найпростіші техніки плетіння. Так я зробив першу корзину. 

Далі чоловік сам почав вдосконалювати цю справу. Вироби показував на виставках у Кременці, Тернополі та навіть у Києві. 

Починав із кошиків 

Лозоплетінням пан Борис займався після роботи. Пригадує, що після розпаду Радянського Союзу, коли людям дозволили ходити в церкви - ночами не спав, щоб сплести усім охочим корзини на Пасху. 

- У Кременці була фабрика споживчих товарів, і мене покликали працювати там. Тоді ми відкрили невеличкий цех з виробами із лози, і в той час я почав робити не лише кошики, а й крісла, столи. Потім - лавки, - пригадує майстер. - Потім відкрив індивідуальне підприємство - кооператив. Сам - директор, сам - робочий. 

У себе вдома чоловік створив навіть ексклюзивне перило із лози.

Є понад сто видів лози

Лоза, за словами, пана Бориса, росте на берегах ставків та річок. Для плетіння підходить верба або ліщина. Її перед початком роботи треба порізати та проварити. Усього лози існує понад сто видів. На Кременеччині, за словами майстра - орієнтовно десять.

- Навесні  та влітку важко збирати лозу - тоді над нею треба більше роботи. Я починаю заготівлі із вересня. Найкраще - це при перших заморозках.  - каже пан Борис. - Після варки - знімаю кору. Якщо товста - то гну її "під шаблон", якщо тонка - колю її спеціальним пристроєм. Далі лоза сохне.

Колір на виробі залежить від того, скільки часу лоза вариться. Співрозмовник каже, - що чим довше варити - тим лоза темніша. Інколи чоловік фарбує її, але це лише для малих виробів. Більші ж, на думку співрозмовника, мають залишатись натуральними. 

Борис Чернюк каже, що два однакові вироби  створювати йому нецікаво. Завжди хочеться додати щось нове та вдосконалити зроблене. Тому і вивчив сам чимало технік плетіння. Оскільки у нас ця творчість не дуже популярна - їздив і на Франківщину і на Закарпаття. Але найголовніше, за словами майстра - це любити свою справу.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.