Країна на екваторі, або Українці в Уганді

радиційне для туристів та іноземців фото на екваторі: Інна Полянська із сестрою

Про життя у цій африканський державі говоримо з Інною Полянською, яка прожила в Уганді чотири роки. Працювала там учителем.

– Чи існує організоване культурне життя українців?

— Культурне життя українців в Уганді обмежується тим, що вони самі собі організують. Тут працює принцип «хто на що гаразд». Хто просто збирається в пабі/ресторані/вдома повечеряти, а хто може організувати групу на сафар, чи тематичні посиденьки. Коли я жила в Уганді, ми організовували посиденьки, разом ходили вболівати за збірну України під час Євро-2012, зустрічалися у свята та обмінювалися книгами.

– Чому і коли більшість українців виїхали в Уганду?

— Моє враження таке, що більшість українців в Уганді – це дружини місцевих, які навчалися в Україні. Їхні діти, які за паспортом зазвичай теж українці, здебільшого будують своє життя і кар’єру в Уганді. Українських бізнесменів, які приїхали будувати свій бізнес там, я не зустрічала. Є ще окрема категорія — військові фахівці. Через постійні війни в сусідніх країнах в Уганді розміщені декілька військових баз, де й працюють вихідці з пострадянських країн. Їх теж небагато і вони там, як правило, мають позмінну роботу. Тож можна сказати, що більшість українців в Уганді - це дружини місцевих або громадян інших країн, що переїхали туди.

– Чи важко адаптуватися у цій країні?

— Ну, якщо туди їхати на постійне місце проживання, то, напевно, так. У цій країні вода в крані і світло в будинку постійно не можуть бути гарантовані нікому, навіть мільйонерам. Якщо їхати за контрактом у хороші умови, то тебе, скоріш за все, поселять у квартиру у новому кондомінімумі, де будуть усі комунальні зручності, включаючи охорону. Але ніхто не може гарантувати їх безперебійне постачання. До того ж, стандарти будівництва, обслуговування і якість товарів усе ще не на належному рівні. Адже усе відносно нове для місцевих, тож немає кваліфікованих фахівців, які збудували б якісно, а потім ще й надавали достойний сервіс.

Якщо ж їхати у місцеву родину, навіть у відносно заможну, де батько - держслужбовець, то умови будуть скромнішими, хоча будинок - власний.

Додайте до цього те, що через світлий колір шкіри ти завше будеш у центрі уваги і тебе зазвичай сприйматимуть, як «гаманець на ногах».

– Як місцеві жителі ставляться до українців? Чи існують стереотипи?

— Коли ми лиш переїхали в Уганду, то мало хто взагалі знав про Україну. Хіба що був уже знайомий з кимось із наших або мав родичів, що у нас навчалися. Найлегший спосіб розтлумачити все - через СРСР, бо усі знають Росію. Коли в Україні почалася Революція Гідності, стало зрозуміло, що цю інформаційну війну ми програємо. До того ж, в Уганді немає українського посольства, а от російське є. І росіян там трохи більше. А ще Росія та Уганда мають деякі домовленості щодо зброї, техніки тощо.

– Ким працюють українці в Уганді?

— Та ким випаде. Деякі взагалі не працюють. Я не сказала б, що переважає якась галузь. Наприклад, я працювала за контрактом учителем. Чоловік — менеджером у пабі. Знайомі були продавцями, швеями або домогосподарками. Протягом якогось часу там ще була група місіонерів з Одеси, але потім і вони роз’їхалися. Хто де міг, там і працював.

– Чи українці, які приїхали в Уганду, планують там залишатися назавжди?

— Ті, хто приїхав за чоловіком, скоріш за все, залишаться назавжди. А хто - на роботу, той, як правило, довше декількох років не залишається. Ми протримались чотири.

– У чому найбільші досягнення/проблеми українців у цій країні?

— Складно сказати, зважаючи на те, що жодної активної соціальної діяльності вони не проводять… Я сказала б, що найбільша проблема українців в Уганді — це відірваність від реалій. В основному через замкнутий інформаційний простір, дорогий і поганий Інтернет, відсутність українських каналів (російські є — прим. ред.) і відсутність дипломатичної місії в країні.

– Чим особлива кухня цієї країни?

— Простотою. Угандійці їдять те, що вирощують. І варіантів тут не дуже багато. Якщо м'ясо, то це зазвичай курка або коза — тушковані з мінімумом приправ. Сіль, якщо пощастить. На гарнір — рис, боби або матоке — пюре з бананів, приготовані у той же спосіб.

Залежно від регіону/племені можуть ще готувати рибу, супи і т. д. Але спосіб кардинально не міняється. Ну і овочі-фрукти, які є цілорічно. Тобто салат теж буде на столі. Є в Уганді одна дуже специфічна страва, яка стає все популярнішою в світі. Називається “ролекс”. А ще там їдять цвіркунів у їхній сезон (двічі на рік). Ловлять, смажать в олії і їдять. Я не пробувала, але чоловік і друзі казали, що схоже на рибку до пива.

– Чи достатньо тут продуктів, щоб зварити, приміром, борщ і скільки це коштує?

— Достатньо. Найдорожчим з інгредієнтів буде сметана, адже усі молокопродукти в Уганді дорогі, бо місцеві їх не вживають. Щоб купити все на борщ, думаю, у доларів 10-15 можна вкластися.

– Якими є соцстандарти та зарплати в Уганді?

— Знову ж, залежно від того, що робити. Для іноземця проживання в Уганді не буде дешевим. На жаль, у цій країні майже немає середнього класу, а 80% населення — за межею бідності. Місцеві живуть щодня на менше ніж два долари. Тож теоретично можна прожити і на 2-5 доларів, але умови будуть за межами основних санітарних норм. Якщо ж жити у хороших умовах, з водою, каналізацією, світлом, то вартість квартири буде як мінімум 500 доларів. Плюс їжа з супермаркетів, яка більш звична для нас і яку зберігають у належних умовах... А от знайти достойну роботу на місці для іноземця не так то й просто через низьку розвиненість країни, розміри міста. Тут має бути або хороший контракт, або власний бізнес.

– Скільки коштує віза в цю країну і чи важко туди дістатися?

— Віза коштує 50 доларів, отримати її можна на один-три місяці в аеропорту по приїзді. Термін залежить від настрою працівника митниці. Ця ж віза одразу дає доступ до трьох країн у східній Африці – Уганди, Кенії, Танзанії. Летіти можна дорогим „KLM” через Амстердам, або трохи дешевшими і швидшими „Турецькими авіалініями”. Обидва варіанти досить комфортні і відносно швидкі. Через Туреччину можна добратися за 10 годин.

– Що знають в Уганді про теперішні події в Україні і як їх тлумачать?

— Загалом усе дізнаються лише через місцеву пресу з подачі російського посольства або власних висновків місцевих кореспондентів.

Спілкувався Володимир Мороз, 0-67-307-55-58, wolodymyr.moroz@gmail

Страва з Уганди

Ролекс

Інгредієнти: 1-2 яйця, 1 дрібка солі, 1 тонка паляничка з часником, дрібно нарізана капуста, 3-4 тонкі скибки помідора, олія.

Приготування: Збити яйця у тарілці з допомогою виделки, додавши солі. Підсмажити їх з обох боків у вигляді тонкого диска діаметром 20 см. Підняти яєчний диск над сковородою, покласти під нього паляничку і нагрівати їх разом, перевертаючи. Уздовж центральної частини палянички, але ближче до правого боку, викласти капусту і помідори. Посолити, скрутити у рол, спершу загнувши край правої частини палянички до середини. Вершечок можна посипати перцем або дрібно нарізаним часником. Нижню частину палянички обгорнути пакетиком, щоб начинка не падала на підлогу. Смачного!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.