Кров, яка їде на фронт: Захисники просять допомогти врятувати «кровомобіль»

• Потреба переливання крові безпосередньо на фронті виникла ще на початку АТО. У 2015 році лікар-трансфузіолог Ростислав Зауральський першим втілив власну ідею і доставляє кров в зону бойових дій, навіть здійснює переливання. 
• За 11 років його кровомобіль проїхав шлях від Луганщини до Маріуполя, Херсонського та Сумського напрямків. Сьогодні на фронті всього 2–3 такі машини, а потреба в доставці крові безпосередньо до бойових підрозділів залишається гострою. Його ж  «бойовий кінь» потребує ремонту — і щоб повернути його в стрій, оголосили збір коштів. 

«Любов з першого погляду»

Майор медичної служби Ростислав Зауральський служить у 50-й окремій бригаді. Він — кандидат медичних наук, лікар-трансфузіолог, а нині начальник медичної служби бригади. Раніше Ростислав був провідним трансфузіологом і, за його словами, єдиним фахівцем такого профілю у Збройних Силах України.

У 2015 році  Ростислав Зауральський поставив собі просте, але на той час надзвичайно складне запитання: як доставити кров туди, де вона потрібна просто зараз — безпосередньо в зону бойових дій?

До Збройних Сил України Ростислав долучився ще у 2014 році, з початком АТО. Працюючи за фахом, він швидко побачив одну з критичних проблем фронтової медицини — забезпечення кров’ю та її компонентами.

— Я відчув проблему постачання крові в зону бойових дій, — згадує Ростислав. — І тоді виникла ідея: а як доставити кров пацієнту на фронт? 

Ідея поступово перетворилася на конкретний проєкт. Спочатку потрібно було знайти автомобіль. Ростислав об’єднав зусилля з трьома благодійними фондами, разом шукали можливості для придбання та переобладнання машини. А потім натрапив на оголошення продажу автівки, в Німеччині.

— Я сам поїхав його забирати, — продовжує лікар з посмішкою. — Він був медичний. Знаєте, це як любов з першого погляду.

Кровомобіль «номер п’ять»

Придбати машину було лише половиною справи. Головне — забезпечити правильне зберігання крові під час тривалих поїздок.

За словами Ростислава, кров для трансфузії може бути розділена на окремі компоненти — зокрема еритроцитарні компоненти та плазму. І вони потребують різних температурних режимів. За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, еритроцити зберігають при температурі +2…+6 °C, тоді як свіжозаморожену плазму — при −20 °C або нижче. Саме дотримання так званого «холодового ланцюга» є критично важливим для якості та безпеки компонентів крові.

— Для фронту це високий рівень складності, — зазначає трансфузіолог — Влітку звичайні термобокси не завжди могли забезпечити необхідний режим під час тривалих переїздів, а взимку виникала протилежна проблема — ризик переохолодження і заморожування компонентів, для яких заморожування є небезпечним.

Тож автомобіль почали переобладнувати. З’явилися холодильні установки, живлення від бортової мережі та обладнання, яке дозволяло підтримувати необхідний температурний режим під час руху. Так народився перший «кровомобіль».

Першим був невеликий УАЗ, який невдовзі довелося замінити через бойові пошкодження. Згодом Ростислав пересів на Volkswagen T4, але й ця машина не витримала фронтової роботи. Нинішній кровомобіль він називає вже «номером п’ять». 

Від 2015 року ця машина перевозить запаси крові та її компонентів туди, де вони необхідні військовим і медикам. Географія поїздок за ці роки — від Станиці Луганської до Маріуполя.

20–30 переливань на добу

У перший рік  Ростислав вибудував співпрацю із центрами крові в різних тилових регіонах України — зокрема в Дніпрі, Запоріжжі, Харкові, працював із Краматорською станцією переливання крові, а також налагоджував постачання з інших тилових регіонів.

Його принцип простий: кров має не просто бути десь на складі. Вона повинна вчасно потрапити туди, де її потребує поранений.

З початком повномасштабного вторгнення робота «кровомобіля» не припинилася. Почалися нові маршрути, нові виклики, перші гуманітарні перевезення через кордон, а згодом — робота на Херсонському напрямку.

Вісім місяців він працював із Херсонським обласним центром крові. У найнапруженіші періоди йшлося про 20–30 переливань на добу. Сам привіз — сам і забезпечував переливання.

Бували й моменти, коли фронт нагадував про себе безпосередньо. Під час роботи машина та медичні об’єкти опинялися під обстрілами. Але робота не зупинялася.

У 2024 році Ростислав переїхав працювати на Сумський напрямок. Понад 20 разів його автомобіль побував у Суджі. Військові жартома називали ці поїздки «за кордон».

— Але це була наша територія, — уточнює Ростислав.

Сьогодні Ростислав уже думає про наступний етап — масштабування цієї системи та створення проєкту «Банк крові», який міг би працювати значно ширше. Бо для нього кров — це не просто медичний ресурс.Це час. А на війні час часто вимірюється людським життям.

«Бойовий кінь»  потребує ремонту

Ростислав привіз свій кровомобіль на ремонт до СТО Ростислава Круцька — діючого військовослужбовця та власника сервісу, про якого ми вже розповідали. Машина за роки роботи побувала там, де звичайний цивільний транспорт навряд чи зміг би проїхати, і тепер потребує відновлення.

Щоб повернути її до роботи, оголосили збір.

— Це ж не просто автомобіль, — каже Ростислав. — Це мобільна частина системи забезпечення кров’ю, яка вже 11 років їздить туди, де кров потрібна військовим.

Тож зараз команда «Roha&Со»  намагається  якнайшвидше відновити  «бойового коня»щоб уже в суботу відправити його на фронт.

— Щиро вдячний, що друзі долучилися до збору банки, партнерам, які закривають левову частину цього ремонту,  — говорить власник СТО «Roha&Со» Ростислав Круцько. — А також постачальникам «АВТОВЕСТ ТЕРНОПІЛЬ», вони на постійній основі дають великі розтермінування. Не всі постачальники готові так сприяти. 

Долучитися до збору може кожен, хто хоче допомогти повернути кровомобіль у стрій.

Посилання на банку: тут

Читайте також: Пів тисячі авто на фронт: історія СТО, власник якого сам пішов воювати

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google