Він їхав у потязі з Польщі в Україну. Чоловік у військовій формі з українськими шевронами, який розмовляв англійською. Поруч — дівчина-українка. Уругваєць Джуні три роки тому витратив усі заощадження на квиток в один бік, щоб встигнути на війну, за якою стежив з підліткового віку
У тому ж вагоні їхав директор «Ветеранського простору» Дмитро Харчук. Він підійшов познайомитися, подарував легіонеру свій шеврон і за звичайною розмовою пасажирів почув історію про шість поранень та усвідомлений вибір захищати чужу країну як власну. Дмитро не залишився байдужим до почутого і запропонував висвітлити цю історію, щоб про шлях добровольця дізналися більше людей.
Prosto Yevgen
Це найомник таких у світі багато у Ізраїлі таких 20%
За рік великої війни він пройшов Донеччину, Запоріжжя та Дніпропетровщину. Він витягував побратимів під вогнем «Ланцетів» та навчився збивати дрони, що детонують за півтора метра від машини.
Знайомтеся, у проєкті «Героям слава» водій самохідної артилерійської установки «Богдана» на псевдо «Кульчик».
Вишиває по оксамиту, розробляє інструменти, навчає інших і мріє, щоб через сто років копіювали сучасні зразки.
Тернопільська майстриня Світлана Заяць впевнена: вишивка — це жива мова, і саме зараз її час говорити голосно.
Його військовий шлях розпочався зі строкової служби у 26 років, а переріс у безперервний бойовий досвід у складі 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.
У проєкті «Героям слава» продовжуємо розповідати історії тих, хто тримає стрій на найважчих напрямках фронту. Герой цього репортажу — Макс, головний сержант взводу охорони.
Прізвище українського виконавця, який співає, що «бачив сталь і як падає небо», збігається з його позивним, проте наш герой бачив усе це на власні очі.
Продовжуємо проєкт «Героям слава». Знайомтеся — артилерист на псевдо Діброва, який в цивільному житті перекривав будинки, тепер — прикриває піхоту.
У 25 років він залишив плани про власну справу, бо вирішив: батько має залишитися вдома, а сам став «очима» артилерії. Його автомат був на 20 років старшим за нього самого, а ворог навколо здавався нескінченним
Це історія Дмитра Войтовича — пілота на псевдо «Бумер», який пройшов через 163 дні боротьби за власне життя в госпітальних палатах, щоб сьогодні знову вчитися писати, мріяти про теплиці та знаходити спокій у праці на рідній землі.
У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрили благодійну виставку «Живопис на фронт». Художник Андрій Цуп представив 27 полотен — творчий доробок за останні 18 років, який тепер став ресурсом для допомоги війську.
Усі виручені кошти митець спрямує на ЗСУ, а перші внески вже передав на закупівлю Starlink для 2-ї Галицької бригади.
Справність техніки та зв’язок на позиціях часто тримаються на власних зарплатах бійців. Військові іноді купують запчастини та оплачують Starlink, щоб забезпечити роботу роботизованих платформ.
Історія про те, як колишній стрілець опанував новітні машини, і про щоденні зусилля підрозділу, який робить усе, щоб замість людей на небезпечні завдання виходило залізо.
Її зріст — 150 сантиметрів, вага — заледве 40 кілограмів. Але за цією тендітністю ховається досвід професійної боксерки та характер офіцера
Сьогодні вона — старший лейтенант, заступниця командира батареї з психологічної підтримки персоналу у 44-й окремій артилерійській бригаді. Для бійців вона просто Олегівна — людина, яка тримає їхній «духовний фронт».
Оксана Чмиленко
Питання життя чи смерті: історія уругвайця, який обрав захист України
Він їхав у потязі з Польщі в Україну. Чоловік у військовій формі з українськими шевронами, який розмовляв англійською. Поруч — дівчина-українка. Уругваєць Джуні три роки тому витратив усі заощадження на квиток в один бік, щоб встигнути на війну, за якою стежив з підліткового віку У тому ж вагоні їхав директор «Ветеранського простору» Дмитро Харчук. Він підійшов познайомитися, подарував легіонеру свій шеврон і за звичайною розмовою пасажирів почув історію про шість поранень та усвідомлений вибір захищати чужу країну як власну. Дмитро не залишився байдужим до почутого і запропонував висвітлити цю історію, щоб про шлях добровольця дізналися більше людей.
Це найомник таких у світі багато у Ізраїлі таких 20%
«На фронті дні народження не рахують»: інтерв’ю з водієм «Богдани»
За рік великої війни він пройшов Донеччину, Запоріжжя та Дніпропетровщину. Він витягував побратимів під вогнем «Ланцетів» та навчився збивати дрони, що детонують за півтора метра від машини. Знайомтеся, у проєкті «Героям слава» водій самохідної артилерійської установки «Богдана» на псевдо «Кульчик».
🙏🙏🙏
Тернопільська майстриня Світлана Заяць створює інструменти, вишиває і мріє, щоб через століття копіювали нас
Вишиває по оксамиту, розробляє інструменти, навчає інших і мріє, щоб через сто років копіювали сучасні зразки. Тернопільська майстриня Світлана Заяць впевнена: вишивка — це жива мова, і саме зараз її час говорити голосно.
«Зорано на метр углиб»: боєць про захист наших артпозицій
Його військовий шлях розпочався зі строкової служби у 26 років, а переріс у безперервний бойовий досвід у складі 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. У проєкті «Героям слава» продовжуємо розповідати історії тих, хто тримає стрій на найважчих напрямках фронту. Герой цього репортажу — Макс, головний сержант взводу охорони.
Перекрити небо: як тернопільський даховик став командиром гармати
Прізвище українського виконавця, який співає, що «бачив сталь і як падає небо», збігається з його позивним, проте наш герой бачив усе це на власні очі. Продовжуємо проєкт «Героям слава». Знайомтеся — артилерист на псевдо Діброва, який в цивільному житті перекривав будинки, тепер — прикриває піхоту.
🙏🙏🙏
Перший удар по м’ячу: боєць 35-го батальйону Сергій Жонца відкрив футбольний матч у Тернополі
Боєць 35-го Тернопільського окремого стрілецького батальйону Сергій Жонца виконав символічний перший удар у матчі 26-го туру Першої ліги.
Ціна висоти: як розвідка тримала останній клаптик Луганщини
У 25 років він залишив плани про власну справу, бо вирішив: батько має залишитися вдома, а сам став «очима» артилерії. Його автомат був на 20 років старшим за нього самого, а ворог навколо здавався нескінченним Це історія Дмитра Войтовича — пілота на псевдо «Бумер», який пройшов через 163 дні боротьби за власне життя в госпітальних палатах, щоб сьогодні знову вчитися писати, мріяти про теплиці та знаходити спокій у праці на рідній землі.
Майстерність, що конвертується у Starlink: у перший день виставки з молотка пішли дві картини
У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відкрили благодійну виставку «Живопис на фронт». Художник Андрій Цуп представив 27 полотен — творчий доробок за останні 18 років, який тепер став ресурсом для допомоги війську. Усі виручені кошти митець спрямує на ЗСУ, а перші внески вже передав на закупівлю Starlink для 2-ї Галицької бригади.
Подяка пану Андрію!
«Якщо нема волонтерки — скинулись і купили»
Справність техніки та зв’язок на позиціях часто тримаються на власних зарплатах бійців. Військові іноді купують запчастини та оплачують Starlink, щоб забезпечити роботу роботизованих платформ. Історія про те, як колишній стрілець опанував новітні машини, і про щоденні зусилля підрозділу, який робить усе, щоб замість людей на небезпечні завдання виходило залізо.
Колишня боксерка гартує дух ЗСУ. Дивіться відео
Її зріст — 150 сантиметрів, вага — заледве 40 кілограмів. Але за цією тендітністю ховається досвід професійної боксерки та характер офіцера Сьогодні вона — старший лейтенант, заступниця командира батареї з психологічної підтримки персоналу у 44-й окремій артилерійській бригаді. Для бійців вона просто Олегівна — людина, яка тримає їхній «духовний фронт».
Що. Вони мелеть,яка офіцер,,це замполіт