Замість півтора року строкової служби 19-річний хлопець із Луцька обрав професійне військо й підписав трирічний контракт із 44-ю окремою артилерійською бригадою імені гетьмана Данила Апостола.
За шість років у строю він пройшов шлях від водія-хіміка до універсального артилериста: працював біля гармати на Запоріжжі, утримував позиції під цілодобовими обстрілами в Курській області та виходив із ворожого оточення напередодні власного весілля.
Reset M45
Він такий кпасень, а воня вся наколена , штучна, губи еакачані , брова очі так не акуратно пофарбовані поосто позаливала краскою. А він красень. Біля нього повинна бути королева.
Ворожий ударний безпілотник пошкоджує артилерійську установку на вогневій позиції — і відлік часу переходить на хвилини.
Кожна година простою гармати оголює піхотні рубежі. Як відновлюють пошкоджену техніку безпосередньо біля лінії фронту, розповів старший технік батареї 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола, 35-річний боєць на псевдо Технік.
Кровомобіль лікаря-трансфузіолога, майора медичної служби Ростислава Зауральського знову готовий до роботи та вирушив на фронт. Нині Ростислав служить начальником медичної служби 50-ї окремої бригади.
Олександра 👅💋
Та скоріше б вже,може хоть тоді почнеться якийся просвіт
Упродовж літа футбольне поле в різних куточках Тернопільщини стає значно більшим, ніж просто місцем для гри.
Тут зустрічаються ветерани, військовослужбовці, родини полеглих Захисників, діти й односельці. Тут збирають кошти для армії, згадують тих, хто вже не повернеться додому, і вчаться бути поруч із тими, хто повернувся з війни.
Саме таку мету ставить перед собою комунальна установа Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний ветеранський простір», яка впродовж літа спільно з територіальними громадами проводить благодійні ветеранські турніри.
Потреба переливання крові безпосередньо на фронті виникла ще на початку АТО. У 2015 році лікар-трансфузіолог Ростислав Зауральський першим втілив власну ідею і доставляє кров в зону бойових дій, навіть здійснює переливання.
За 11 років його кровомобіль проїхав шлях від Луганщини до Маріуполя, Херсонського та Сумського напрямків. Сьогодні на фронті всього 2–3 такі машини, а потреба в доставці крові безпосередньо до бойових підрозділів залишається гострою. Його ж «бойовий кінь» потребує ремонту — і щоб повернути його в стрій, оголосили збір коштів.
Mironovich
Там пише : триває збір коштів! Підтримайте по каві,покажуть що ми нація яка підтримує ЗСУ 🫡
Йому лише 26. Він бачив пекло війни, пережив важкі поранення, а тепер готує морозиво і виношує нові бізнес-ідеї.
«Крутиво», так назвав місце у парку Шевченка ветеран Арсен Гринчак, де готує морозиво просто на очах у відвідувачів на холодній пательні. Тернопіль став одним із перших міст в Україні, де запрацював такий формат.
Люда Кулик
Вчора спробували морозиво ,дуже і дуже смачно 😋 бажаємо вам успіхів та натхнення в праці ,дякуємо 🫶
Весілля, яке пара планувала ще до повномасштабної війни, довелося відкласти на чотири роки. А тепер у відділенні лікарні, де колись народжувалися діти, створилася сім'я.
Своє «так» військовослужбовець Валерій, який проходить реабілітацію після важкого поранення, та його кохана Олена сказали одне одному на подвір'ї КНП «Підволочиська центральна лікарня» — у колі медиків, побратимів і людей, які вирішили допомогти здійснити їхню давню мрію.
У нього все має працювати як годинник, кажуть побратими. Тимчасом вдома півторарічний син, сумуючи за татом, цілує телефон.
Від строкової служби до старшого техніка роти — шлях військовослужбовця із позивним «Кубик». Сьогодні він відповідає за справність техніки, від якої залежать виконання бойових завдань і безпека побратимів.
Спершу він допомагав фронту як волонтер. Потім відкрив станцію технічного обслуговування. А ще через два роки сам одягнув військову форму. Сьогодні його бізнес продовжує ремонтувати авто для фронту.
Поки Ростислав Круцько служить в ЗСУ, у Тернополі продовжує працювати створене ним СТО. Тут щодня ремонтують автомобілі, які вже за кілька днів знову вирушають на фронт. За три роки через майстерню пройшло понад 500 таких машин.
Для 28-річного головного сержанта, командира гармати із псевдо «Ярий», війна триває вже дев’ять років. Службу він розпочав у 2017 році, підписавши перший контракт. Відтоді пройшов шлях від номера обслуги до досвідченого командира.
Ярий бачив, як війна змінювалася з «позиційних перестрілок» на повномасштабне технологічне протистояння. Сьогодні, попри пережите поранення та втрати побратимів, він продовжує тримати стрій.
Oleksandra BAYSHA
Нехай Бог охороняє тебе ЯРИЙ !!! Здоров'я бажаю тобі міцного, повернення додому до свого синочка якнайшвидше.
Оксана Чмиленко
Від «хіміка» до артилериста: історія воїна на псевдо «Суворий»
Замість півтора року строкової служби 19-річний хлопець із Луцька обрав професійне військо й підписав трирічний контракт із 44-ю окремою артилерійською бригадою імені гетьмана Данила Апостола. За шість років у строю він пройшов шлях від водія-хіміка до універсального артилериста: працював біля гармати на Запоріжжі, утримував позиції під цілодобовими обстрілами в Курській області та виходив із ворожого оточення напередодні власного весілля.
Він такий кпасень, а воня вся наколена , штучна, губи еакачані , брова очі так не акуратно пофарбовані поосто позаливала краскою. А він красень. Біля нього повинна бути королева.
«Доба — і гармата знову стріляє»: бойовий шлях 35-річного артилериста з Теребовлянщини на псевдо Технік
Ворожий ударний безпілотник пошкоджує артилерійську установку на вогневій позиції — і відлік часу переходить на хвилини. Кожна година простою гармати оголює піхотні рубежі. Як відновлюють пошкоджену техніку безпосередньо біля лінії фронту, розповів старший технік батареї 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола, 35-річний боєць на псевдо Технік.
Володя. Я. Рада
Кровомобіль знову вирушив на фронт
Кровомобіль лікаря-трансфузіолога, майора медичної служби Ростислава Зауральського знову готовий до роботи та вирушив на фронт. Нині Ростислав служить начальником медичної служби 50-ї окремої бригади.
Та скоріше б вже,може хоть тоді почнеться якийся просвіт
Спорт як шлях до повернення: Тернопільський обласний ветеранський простір допомагає ветеранам відновити активне життя
Упродовж літа футбольне поле в різних куточках Тернопільщини стає значно більшим, ніж просто місцем для гри. Тут зустрічаються ветерани, військовослужбовці, родини полеглих Захисників, діти й односельці. Тут збирають кошти для армії, згадують тих, хто вже не повернеться додому, і вчаться бути поруч із тими, хто повернувся з війни. Саме таку мету ставить перед собою комунальна установа Тернопільської обласної ради «Тернопільський обласний ветеранський простір», яка впродовж літа спільно з територіальними громадами проводить благодійні ветеранські турніри.
Кров, яка їде на фронт: Захисники просять допомогти врятувати «кровомобіль»
Потреба переливання крові безпосередньо на фронті виникла ще на початку АТО. У 2015 році лікар-трансфузіолог Ростислав Зауральський першим втілив власну ідею і доставляє кров в зону бойових дій, навіть здійснює переливання. За 11 років його кровомобіль проїхав шлях від Луганщини до Маріуполя, Херсонського та Сумського напрямків. Сьогодні на фронті всього 2–3 такі машини, а потреба в доставці крові безпосередньо до бойових підрозділів залишається гострою. Його ж «бойовий кінь» потребує ремонту — і щоб повернути його в стрій, оголосили збір коштів.
Там пише : триває збір коштів! Підтримайте по каві,покажуть що ми нація яка підтримує ЗСУ 🫡
Морозиво — на пательні: ветеран у Тернополі відкрив незвичний бізнес (партнерський проєкт)
Йому лише 26. Він бачив пекло війни, пережив важкі поранення, а тепер готує морозиво і виношує нові бізнес-ідеї. «Крутиво», так назвав місце у парку Шевченка ветеран Арсен Гринчак, де готує морозиво просто на очах у відвідувачів на холодній пательні. Тернопіль став одним із перших міст в Україні, де запрацював такий формат.
Вчора спробували морозиво ,дуже і дуже смачно 😋 бажаємо вам успіхів та натхнення в праці ,дякуємо 🫶
«Ми раді, що змогли здійснити їхню мрію». У лікарні, де лікують поранених військових, «зіграли» весілля
Весілля, яке пара планувала ще до повномасштабної війни, довелося відкласти на чотири роки. А тепер у відділенні лікарні, де колись народжувалися діти, створилася сім'я. Своє «так» військовослужбовець Валерій, який проходить реабілітацію після важкого поранення, та його кохана Олена сказали одне одному на подвір'ї КНП «Підволочиська центральна лікарня» — у колі медиків, побратимів і людей, які вирішили допомогти здійснити їхню давню мрію.
Вітаю
«Завжди було відчуття, що повернуся», — історія техніка роти артбригади
У нього все має працювати як годинник, кажуть побратими. Тимчасом вдома півторарічний син, сумуючи за татом, цілує телефон. Від строкової служби до старшого техніка роти — шлях військовослужбовця із позивним «Кубик». Сьогодні він відповідає за справність техніки, від якої залежать виконання бойових завдань і безпека побратимів.
Пів тисячі авто на фронт: історія СТО, власник якого сам пішов воювати
Спершу він допомагав фронту як волонтер. Потім відкрив станцію технічного обслуговування. А ще через два роки сам одягнув військову форму. Сьогодні його бізнес продовжує ремонтувати авто для фронту. Поки Ростислав Круцько служить в ЗСУ, у Тернополі продовжує працювати створене ним СТО. Тут щодня ремонтують автомобілі, які вже за кілька днів знову вирушають на фронт. За три роки через майстерню пройшло понад 500 таких машин.
Дев’ять років на лінії вогню: історія артилериста Ярого
Для 28-річного головного сержанта, командира гармати із псевдо «Ярий», війна триває вже дев’ять років. Службу він розпочав у 2017 році, підписавши перший контракт. Відтоді пройшов шлях від номера обслуги до досвідченого командира. Ярий бачив, як війна змінювалася з «позиційних перестрілок» на повномасштабне технологічне протистояння. Сьогодні, попри пережите поранення та втрати побратимів, він продовжує тримати стрій.
Нехай Бог охороняє тебе ЯРИЙ !!! Здоров'я бажаю тобі міцного, повернення додому до свого синочка якнайшвидше.