Летіть… І нехай вам тепер аплодують у Божому царстві. Відійшов у вічність Орест Савка
- Він запалював плеяду зірок. «Пташка зі сталі», Катя — вона теж його зірочка. Уже коли хворів, Орест Савка дуже хотів відновити виставу «Сотниківна» театру-студії «Сузір'я». Але не склалося...
- Коли у 1977 році театр із виставою «Драматична пісня» переміг на Першому всесоюзного фестивалі народної творчості, голова журі, народна артистка України Поліна Мусіївна Нятко у виступі сказала: «Побудуйте театр для цього режисера. Він заслуговує на це, бо його театр є високопрофесійним».
- Він є і буде у пам'яті, у мистецтві, в історії тернопільського театру як людина, що запалювала зірки.
— Бувайте, Оресте Івановичу!.. Ви виховали не тільки «Сузір'я». Ви засвітили плеяду зірок, — сумну звістку про те, що Орест Савка закінчив свій земний шлях, повідомив наш колега, актор театру «Сузір’я» Назар Наджога. — Орест Іванович вивів мене на велику сцену. От є люди, які трапляються в житті інших, щоб в них стався ключовий момент. Він, будучи режисером, сам зіграв у моєму житті велику роль — батька мого життя на сцені. І його запал в мені не раз на добре допомагав долі.
Орест Іванович жив театром, і до останнього подиху марив ним, поділився Назар Наджога. Він не тільки створив театр-студію «Сузір'я». Він запалював плеяду зірок. «Пташка зі сталі», Катя - вона теж його зірочка.
Дуже хотів відновити виставу «Сотниківна»
— Уже коли хворів, він дуже хотів відновити виставу «Сотниківна» нашого... Його театру-студії «Сузір'я». Але не склалося... Ми знали, що не дуже можна, бо потроху його покидали сили, — поділився Назар Наджога. — Тепер немає Ореста Івановича. Він є і буде у пам'яті, у мистецтві, в історії тернопільського театру, як людина, що запалювала зірки.
Сцена для Ореста Савки завжди була творчою лабораторією
— Сцена для Ореста Савки завжди була творчою лабораторією, — йдеться в олному з інтерв’ю. — Цього дотримується і в «Сузір’ї». Коли йому казали, що в Тернополі вже є театри і ще один відкривати не варто, відповідав: театрів ніколи не буває забагато, і кожен завжди знайде свого глядача. Чимало міст Європи мають десятки таких колективів, різних калібрів і на різні смаки.
«Без театру не може існувати світ», – стверджував Орест Савка. І сам продовжував, мовляв, скільки повторювали: театр витіснять кіно, телебачення.
— Але вони не можуть замінити людську душу, живе спілкування, які є в храмі Мельпомени, — запевняв Орест Савка. — Люди тут змінюються. Це дивовижне мистецтво, яке вабить і зачаровує, хвилює і провокує, примушує сміятись і плакати, співпереживати і дивуватися… І для Тернополя двох театрів – нинішніх професійних обласного драматичного та театру актора і ляльки – насправді замало. Повинні з’являтися нові цікаві проекти, різні за художніми напрямками, до того ж, у місті є акторський курс. Це анітрохи не завадить нашим класичним театрам-суверенам. Навпаки, розвиватиме любов до цього жанру.
Жив для себе, а щоб ми ставали людьми з Великої букви
"Сьогодні перестало битись серце талановитого актора, режисера, сценариста, громадського діяча та патріота України Ореста Савки, — написав міський голова Тернополя Сергій Надал. — Висловлюю щирі співчуття рідним та близьким світоча театрального мистецтва. Вічна пам’ять та Царство Небесне!"
— Орест Савка і його театр — у цих словах все… Орест Іванович жив задля театру та помер в ім‘я розвитку його! Батьку! Хочеться подякувати за всі настанови, наймудріші поради, справжні життєві істини, які не залишать ніколи, — написав Юрій Дзюла. — Щиро хочу вірити та бути переконаним, що театр житиме вічно, а Ваша справа продовжуватиме працювати! Ніколи не забуду наші найщиріші зустрічі, теплі привітання після кожної прем‘єри! Сьогодні ще мало хто усвідомлює, скільки Ви зробили задля України, але я впевнений, що після певного часу багато хто зрозуміє, що Орест Савка не жив для себе, а жив для своєї професії, для кожного з нас, щоб ми ставали людьми з Великої букви, щоб Божа іскра горіла в нас завжди! Дякую за все й ніколи не забуду!!!
Довідка
Орест Іванович Савка народився 10 березня 1939 року в селі Крогулець Гусятинського району. Вищу освіту здобув на режисерському факультеті Київського інституту культури, свою режисерську кваліфікацію вдосконалював у Київському та Московському інститутах підвищення кваліфікації працівників культури, а також у відомих майстрів театру і кіно — Георгія Товстоногова, Олега Єфремова, Марка Донського, Ігоря Ільїнського, Михайла Ромма, Федора Верещагіна, Ріми, Степаненко, Ярослава Геляса, Едуарда Мірошника, Генадія Макарчука.
Творче життя О. Савка присвятив дуже складній справі — розвитку аматорського театрального мистецтва, донесенню засобами театру високих моральних, культурних цінностей до глибин провінційного життя. Також Орест Іванович старший науковий співробітник «Історико-меморіального музею політичних в'язнів», який розташований на Коперніка 1, у приміщенні колишнього НКВД.
У 1965 році перспективний актор Тернопільського обласного, тоді музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка Орест Савка, відмовившись від професійної кар'єри, переїхав із обласного центру до містечка Копичинці, щоби створити там повноцінний аматорський театр.
Одночасно з формуванням народного театру, О. Савка створив танцювальний колектив, який отримував високу оцінку на оглядах, фестивалях, конкурсах за виконання таких танців як — «Український гопак».
Понад сорок років Орест Савка був незмінним режисером Копичинського народного драматичного театру ім. Б. Лепкого. Цей колектив започаткований на невеликій сцені старого міського будинку культури.
Коли у 1977 році театр із виставою «Драматична пісня» переміг на Першому всесоюзного фестивалі народної творчості, голова журі, народна артистка України Поліна Мусіївна Нятко у виступі сказала: «Побудуйте театр для цього режисера. Він заслуговує на це, бо його театр є високопрофесійним». Багато сили, часу, організаційної та фізичної праці Орест Савка віддав, щоби це побажання здійснилося. Народний театр майже відразу після започаткування своєї діяльності став осередком культурного життя всієї області, повідомляє Вікіпедія.
Театральні постановки
«Підступність і кохання» Ф.Шіллера, «Овід» Е.-Л. Войнич,
«Без вини винні» О. Островського,
Українська національна класика: зокрема «Лісова пісня» Лесі Українки, «Гайдамаки» та «Невольник» за Т. Шевченком, «Кайдашева сім'я» за І. Нечуєм-Левицьким, «Дністрові кручі» за Ю. Федьковичем, «У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською,
«Сотниківна» за Б. Лепким.
П'єси воєнної тематики: «В списках не числився» Б. Васильєва, «Піти й не повернутися» В. Бикова, «Солов'їна ніч» В. Єжова,
Твори історичної тематики авторів із Тернопільського краю: «Легенда тернового поля» Л. Крупи, "Мазепа — гетьман український"Б. Мельничука за Б. Лепким, «Полум'я Волині» Г. Петрука-Попика, «Із забуття в безсмертя» О. Савки.
Окремо, на замовлення Спілки політв'язнів Тернопільщини, Орест Савка постановив спектакль «Тріумф прокурора Дальського» К. Гупала.
За власними сценаріями Орест Савка постановив багато театралізованих дійств, серед яких: «Україна в огні», «Гетьман Богдан Хмельницький», «Зборів — місто козацької слави», «Берег білий — слава вічна», «Ой, там на горі Січ іде»
Нагороджений:
орденом «Знак пошани» (1986),
орденами Українського козацтва «Віра» 4-го ступеня (2004) та «Честь» 3-го ступеня (2005),
почесними відзнаками Міністерства культури СРСР «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (1982) та Міністерства культури України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003),
Почесною ювілейною відзнакою з нагоди 100-річчя від дня народження Головного командира УПА, генерал-хорунжого Романа Шухевича та іншими нагородами,
Член НСТДУ (1998).
Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття родичам, театральній родині та всьому творчому Тернопіллю. Царство небесне та вічная пам’ять…
Читайте також
Як на Тернопільщині воїни УПА Великдень святкували – з Орестом Савкою
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
Olexander Varakuta