«Ліга сміху» об’єднала в команді теребовлянців юриста, сушиста, директора музею та зірку телеекранів

До фіналу команду з Теребовлі привів тандем із тренером відомим гумористом Грицем Драпаком. На відборі він зізнався, що взяв цей колектив не лише за гумор, а за те, що свої студентські роки також провів у Теребовлі, навчаючись в училищі культури.

Капітан команди – директор Теребовлянського центру культури та дозвілля Назар Турковський розповідає, що коли команда йшла на "Лігу", то не вірили, що взагалі пройдуть у сезон, але зараз налаштовані на перемогу.\

Мали своє шоу в Теребовлі

- Усе почалося в 2017 році,  - каже Назар Турковський. – У мене була ідея-фікс, адже ми з Вовкою, з Петровичем (Володимир Худий – прим. ред) спочатку робили кубки «Загартовані сміхом» - у Теребовлі. Команди з населених пунктів громади змагались за першість, а ми – за найкращих гравців собі в команду, бо вже мали свої ідеї для розвитку.

Чотири ж роки тому хлопці мали власне гумористичне шоу в Теребовлі та назвали його «Трембовляниський формат». Кажуть, що над назвою недовго думали. У той рік їх вразило те, якою у сезоні тернопільської "Ліги сміху" себе показала команда «Наш формат». Але їм хотілось не просто інший, новий формат, їм хотілось свій – Трембовлянський.

Кілька років поспіль теребовлянці зустрічали новий рік у компанії «Трембовлянців». Святкові програми для них уже стали гарною традицією.

- То було наше шоу, - каже капітан. – Пам`ятаю, на першу таку програму ціна квитка була 15 гривень, і ми хвилювались, що ніхто не прийде. Але народу зібралось чимало. Наступного року, коли про нас вже дізналися, ми зібрали аншлаг. Люди стояли у проходах, щоб подивитися на нашу гру.

Далі ж хлопцям захотілося показати теребовлянський гумор і  за межами району.

Відгуляли «форматівське» весілля»

Перед початком "Тернопільської ліги" один із засновників команди вимовив фразу: «Та куди, хлопці? Ще рано нам».  Саме вона стала мотиватором підкорити сцену.

- Я досі згадую Вові Худому ці слова, на кожному етапі згадую, що він казав, що нам зарано ще, - каже Назар Турковський. -  Насправді на підготовку йде дуже багато сил. Усе не так просто, як здається глядачеві. «Ліга сміху» - це не лише виступи. Це репетиції, редактури, безсонні ночі.

Хлопці розповідають, що за час існування команди стали справжньою сім’єю. Усі відпочинки та свята проводять разом.

- Перед початком «Тернопільської ліги» ми вирішили підсилитись та взяли в команду нового гравця Володю, - розповідає капітан. – Минає два тижні, і за ним приходить воєнком. Я кажу: «Та куди?». Але забрали. Тому ми його чекаємо зараз і знаємо, що коли він прийде, то все буде ще краще.

Джокером «Формату» називають учасник «МастерШеф» Славка Вархоляка. За словами капітана, гумор пишуть спеціально під нього. Харизматичний і веселий Славко підкорив спочатку глядачів кулінарного шоу, а тепер – гумористичного.

- А ще в нашій команді є спонсор – це Оля Гнатьо. Дівчинка з Теребовлі, яка виробляє власні солодощі, - каже Назар. – Ми запросили її в команду ще на початку. І без неї – ніяк. Вона не лише підгодовує «Трембовлянський формат», вона стала нашою частинкою. Спочатку це мала бути взаємна реклама, але щось пішло не так (посміхається – прим.ред.). Ми починали разом, а потім вийшло так, що всі разом відгуляли їх з Іваном (Вархоляком, учасник команди прим. Ред) весілля. І то було дійсно таке «форматівське» весілля. Я був ведучим, Вовка Худий – оператором, Оля сама пекла солодощі, Іван з Славком готували дещо, разом забавлялися. Вадим Дмитрук , наш звукач, був діджеєм.  Із приходом у команду нового звукоператора, усе «заграло «по-новому». Ми йому дуже дякуємо за це.

Хлопці кажуть, що готові і до телевізійної ліги, але спочатку їм треба виграти місцевий фінал.

Назар Турковський, директор ЦКіД, капітан команди

- «Трембовлянський формат» - Перед фіналом ми трохи хвилюємся, наші суперники – переможці другого сезону телевізійної ліги «Лоток», переможці третього сезону "Тернопільської ліги"  і віце-чемпіони одеської ліги «Збірна заробітчан», віце-чемпіони «Тернопільської ліги сміху "Як варіант"", команда з безліччю кубків «Дикі гуцули» і… «Теребовля», яку поки ніхто не знає. Але ми маємо мрію перемогти. Ще в лютому ми дуже хотіли хоча б пройти в сезон. На нас піднялось аж два тренери. Ми зайшли вже так далеко. То чому б і не виграти фінал. Хочемо, щоб Теребовлю побачили у всій Україні. Зараз треба боротися за перемогу у фіналі, але того, що ми підемо на телевізійну лігу, я не заперечую.

Андрій Ходаківський, юрист

- «Ліга сміху» - це додаткове сиве волосся, недоспані ночі і синці під очима (посміхається прим. Ред.) Ми тут усі дуже здружились і стали однією сім’єю. Дуже круто мати таку справу, якою ти гориш, яку любиш. Для мене  це – «Ліга сміху». Так, погоджуюсь юрист – це досить серйозно, як для гумор-шоу. Але коли ти весь час на роботі в одному і тому ж самому, стає дуже важко. Треба змінювати  вид діяльності. Особливо, якщо це так приємно. Тут ти майже кожного дня зустрічаєш нових людей, вдосконалюєш себе в тому, що ти робиш, кожного дня ти в чомусь стаєш кращим. Цікаво, бо після того, як ти виходиш на сцену і там смішиш людей – у буденності тобі набагато легше спілкуватися з людьми, вони стають набагато відкритіші до тебе. Я впевнений, що «Трембовлянський формат» буде розвиватися. Ми маємо сили до чогось нового, хочемо бути кращі, тому будемо йти тільки вперед.

 Іван Вархоляк, суші-шеф

У формат пішов заради цікавості, щоб спробувати для себе щось нове. Ну як нову? У школі чотири роки мав свою команду КВК, яка не раз займала перші місця. Раніше це було лише хобі, а зараз - невід'ємна частина життя, якій я приділяю практично 70% свого часу. Як змінив мене формат? Це нова сім’я.. Зрозумів одне, кожний з нас- це частина механізму, які потрібні для команди. Навчився писати для Ліги Сміху, навчився розуміти редакторів, шо вони хочуть від на сцені і знаю, як подати матеріал. Це далеко не шкільний КВК, це клопітка праця, і я отримую великий кайф, коли мої жарти зривають зал на 1200 глядачів в ПК "Березіль".

Важко поєднувати захоплення і сім'ю. Я тільки женився, і моя кохана – це золота жінка, поділяє мої захоплення. Із роботою теж доводиться знаходити баланс. 10 робочих днів у ресторані за місяць, замість 30 – уявляєте. Дякувати Богу, не виганяють ще, оскільки вірять і хочуть побачити «Трембовлянський формат» на телевізійній "Лізі Сміху".

Ярик Вархоляк, учасник телешоу «МастерШеф»:

Потрапити у фінал нам було важче, ніж моїй бабці, якій 90 років, посапати город. Люблю «Лігу Сміху». У гумор пішов навіть ще до МастерШефа. Я був у школі, коли почались кубки «Загартовані сміхом», створив свою команду. Пішов по сусідах. Кажу: «Ти, ти і ти йдете в мою команду». На цьому кубку ми двічі вигравали. На "Лізі сміху" зараз мені подобається не тільки виступати, а й писати гумор.

Чому мене називають козирем команди? Я просто прийшов на сцену, заговорив – і все. Зал мій голос рве! Кажуть, що то фішка команди. Люди сприймають. Людям подобається, а  це головне. Відчуваю відповідальність, але так ти ще більше хочеш щось зробити.  Цілую в плечі і до встречі в телевізійній "Лізі".

Яна Мунтян, акторка:

Усе почалося із дзвінка нашого фронтмена Назара. Він коротко розказав про «Трембовлянський формат» і запитав, чи я б хотіла бути в них в команді, бо їм потрібна дівчина, погодилась одразу, тому що для мене сцена – то все.

Я до кожної маленької детал пам’ятаю всі наші виступи і особливо – першу гру в "Тернопільській Лізі Сміху". Як це на початку було важко, редактури кожного дня, "голодні" дні і недоспані ночі, але воно того було варте, бо ми пройшли далі з крутим тренером Драпаком Г. М.

І так все швидко і круто пішло, що я й не встигла отямитись, а тут вже фінал...

Не знаю, як там буде, чи виграємо чи ні, але головне  – не перемога, а участь. А без підтримки близьких людей і всіх теребовлянців і не тільки, ми б напевне не пройшли так далеко. За що і дякуємо вам! О Теребовля, о Теребовля.

Володимир Худий, директор музею

Ліга Сміху – це особливе життя. Концерти і відпочинок разом зблизити нас з тими людьми, із якими ми колись навіть і не завжди віталися, бо не знали один одного! Найважчим і найвідповідальнішим кроком стала "Ліга сміху. Тернопіль", я ще на початку хлопцям сказав, що «вам і нам ще зарано»,  а сьогодні вони – уже у фіналі. І як каже мій напарник Назар, що я їм став таким мотивувальником, бо завжди вони згадували мої слов.

Щодо роботи, то я, напевне, не можу сказати, чи щось змінилося. Я завжди на роботі, але моя голова і думки, і переживання – завжди з ними! Я, як той гравець-захисник: вони роблять роботу там, а я тут домовляюсь про декорації , реквізити, підтанцьовки, відпрошення і т п. Так що не знати ще, кому важко! Точно знаю не легко нікому! Але ми робимо одну спільну роботу! Стараємось смішити!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.