Лікар з Тернополя Ганна Слівінська вишила майже 200 картин

Пані Слівінська вишиває нитками, бісером. Її роботи були на численних виставках в Тернополі, Києві. Найбільша виставка була торік в драмтеатрі – її присвятили бійцям АТО – там було представлено 110 робіт.

Картини пані Слівінської є в приватних колекціях в Україні, вишиті бісером „Спритко та Гарнюня” з Євро-2012 – у Польщі, є роботи і в Америці.

На її картинах зображений український стрій різних областей, ікони, портрети визначних постатей української історії, державна символіка, квіти і тварини, пори року, пейзажі, краєвиди Тернополя, замки і церкви. Свої роботи автор поділила їх на серії – „Історія наша – безцінний скарб”, „Україна вишивана”, „Вишиване розмаїття”, „Духовні святині”, „Пори року”, „Тваринний світ”.

- Вишиваю відколи себе пам’ятаю, - розповідає Ганна Слівінська. - І мама, і бабця вишивали, і я привчилася. Приходиш ввечері після роботи і вишиваєш, і це приносить радість. І мої вдома милуються моїми картинами, а перші цінителі – це мої співробітники.

Розповідає, що спочатку були в моді серветки, рушники, накидки, постілі, а потім сподобалося вишивати картини. Раніше не було ні ниток, ні схем для вишивання. Були лише акрилові нитки, аби мати вовняні нитки торочили непотрібний одяг, зразків вишивок не було, дуже рідко можна було знайти картини, які можна було вишивати.

- Пам’ятаю, як колись знайшла схему „Дівчинка на річці, яку оберігає ангел” з «Радянської жінки», мені вдалося її збільшити і досить гарна вийшла картина, - розповідає майстриня. -Схеми я шукала в будь-яких поїздках, відрядженнях. А тепер з’явилися комп’ютерні програми і будь-яке зображення можна перевести в схему. Але кольори підібрати дуже важко, бо програма дає одні кольори, а в реальності кольори ниток є інші.

Кілька років тому в майстрині виникло бажання вишивати портрети історичних постатей, письменників. Вишила княгиню Ольгу, князя Володимира, Ярослав Мудрий, Богдана Хмельницького, Соломію Крушельницьку, Мазепу, Франка, Лесю Українку, Тараса Шевченка.

- Богдана Хмельньцького вишивала більше чотирьох місяців, - продовжує співрозмовниця. - Там використано багато ниток темних відтінків, то внучка жартувала, що я вишиваю квадрат Малевича. Обличчя теж дуже важко вишивати, бо те, що комп’ютер дає кольори, а нитки підібрати не просто. Також довго треба було посидіти, щоб вишити портрет Крушельницької в декольтованому платті. Чоловік ще жартував, що такі картини ж не подаруєш і не продасиш. А в мене чомусь було саме таке бажання. Бо на подарунок я вишиваю переважно квіти чи пейзажі.

Є й серед її робіт види замків, церков. А останнім часом жінка вишиває краєвиди Тернопілля.

- Сподобався мені Збаразький замок, почала шукати фото, зробила схему і вишила, церкву в Зарваниці вишивала з листівки, тож тепер в мене є вишивка ікони Зарваницької Матері Божої і є вид церкви, - розповідає Ганна Слівінська. – У мене багато картин мають тематичну пару. Так до портрету Вишневецького вишила ще й герб їхнього роду.

Багато робіт майстриня подарувала, десять картин передала закордон, аби допомогти коштами на лікування воїнів АТО. Кілька робіт є в її кабінеті. Свої соняхи жінка називає дорожньою картиною, бо хрестик там великий і можна було вишивати їдучи у відрядження в потязі чи навіть в автобусі. Також це зображення святого Пантелеймона – великого цілителя, заступника матерів, якого майстриня вишила дуже дрібним хрестиком, є тут і букет троянд, ікони „Умиління” і „Споручниця грішних”. Час від часу картини на роботі вона змінює.

Свої роботи майстриня часто дарує.

- Подарувати картину можу, а продати – ні, - розповідає майстриня. – І що характерно, другий раз ще раз таку саму картину, яку наприклад подарувала, ще раз вишити не можу. Я вже намагалася це зробити, але не йде. От сорочку чи сукню можу другий раз вишити, а картину ні.

Усі картини вишивальниці неможливо розмістити в одномі місці. Прикрашають вони і стіни власної оселі, і вдома у внуків, на виставках, на роботі. А в планах майстрині створити музей домашньої вишитої ікони за прикладом лікаря Ольги Богомолець.

• Можливо мені таке вдасться створити музей вишитої домашньої ікони, хочу вишити багато ікон, - розповідає вона. – Звичайно, кілька тисяч ікон, як в Ольги Богомолець, я не подужаю, але думаю, що до ста ікон вишию.

Зараз майстриня вишиває майдан Волі, адже хоче створити серію картин з краєвидами Тернополя. І паралельно вишиває внукам сорочки, сукні.

- Внучка замовила вишиту сукню чорними нитками по білій тканині. Приїде до мене на канікули, то треба встигнути пошити, - каже майстриня.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.