Лікар з Тернополя хоче здійснити революцію у державній стоматології

• У 2014 році, коли росія ініціювала війну на сході України, він, облишивши блискучу кар’єру у Штатах, повернувся до рідного Тернополя, бо не зміг залишити свої клініки напризволяще.
• У лютому 2022 року, коли росія вкотре цинічно на нас напала, через війну він змушений був рятуватись зі столиці, де щойно почав ставати на ноги, та переїжджати до Файного міста знову.

Життя Руслана Павлишина – цікаве і щодень сповнене несподіванок. Та він не опускає рук, бо лідери – завжди попереду… Як для знаменитого стоматолога минув перший день повноцінного вторгнення? Чому чоловік вирішив зібрати команду 12 лікарів-переселенців з «гарячих» точок та почати безкоштовно допомагати людям? Що він планує робити далі та якими результатами може похвалитись на даний момент?

Про все це і більше читайте у нашому інтерв’ю з Русланом Павлишиним, людиною, яка у сфері стоматології вже понад 13 років і зупинятись на досягнутому не збирається.

Розмову подаємо у форматі «запитання-відповідь».

Навіть у разі війни мій колектив був готовий працювати…

Пригадайте, як почалось Ваше 24 лютого, коли російські окупанти вторглись в Україну?

– Я був у Києві. Зараз важко повертатися у той день, адже був дуже сильний шоковий стан, що розтягнувся десь на тиждень-два. Близько 5:30-6:00 я почув вибухи, якісь незрозумілі «хлопки». Чесно, навіть не звернув на це увагу і продовжив лежати в ліжку. Згодом до мене почала телефонувати моя помічниця: «Руслане Володимировичу, у нас війна!». Адміністратори стоматологій теж дзвонили: «Тут війна почалась! Нам виходити на роботу?».

Уявляєте?! Незважаючи на вторгнення ворога, мій колектив готовий був вийти на роботу і провести цілий день як заплановано. Адже стоматологія – це відповідальна справа, у нас безліч домовленостей з людьми. Слід було все узгодити, відмінити прийоми, пояснити пацієнтам що й до чого.





Що було далі? Як опинились у рідному місті?

– Я – лікар-хірург. Мене у житті важко ввести в ступор. У перший воєнний день теж спокійно, на холодну голову мислив. Розглядав до останнього всі варіанти – виїжджати з Києва чи ні. Не вірилось, що ситуація настільки масштабна! Не вірилось, що якась держава у наш час може бути настільки нахабною, аби напасти і розпочати повномасштабну війну, ще й у центрі Європи!

Важко описувати якісь перші мої відчуття того дня. Згодом я твердо вирішив: їду і будь, що буде! Зібрав усе найнеобхідніше, не забув про стоматологічні матеріали й інструменти. Обладнання деяке склав.

Мій товариш з 8 ранку їхав від центру столиці до Тернополя. Настільки великий «корок» утворився, що я його встиг наздогнати при виїзді з міста лише близько 15:00. Добирався на таксі, тоді пересів в його автівку і прибув сюди.

Тут довгий час вагався: братись за автомат чи робити те, що вмію найкраще! Професія перемогла бажання воювати…

Слід дякувати за кожен прожитий день і рухатись вперед…

Як виникла ініціатива сформувати команду стоматологів-переселенців?

– Почну з того, що я навчався в Нью-Йорку і у 2014 році склав там надзвичайно складний екзамен, для якого потрібні були знання з патології, мікробіології, біохімії, фізіології, анатомії, анатомії зубів тощо. Іспит тривав близько 10 годин. Опісля я планував повністю переїхати до США.

Так склалось, що після здачі екзамену російська федерація вперше застосувала зброю проти суверенітету і територіальної цілісності України. Я повернувся назад до України, в рідний Тернопіль, бо не міг залишити напризволяще клініки тут, мусив підтримати свої колективи. Згодом відкрив клініку у Києві, очолив її. Як власник бізнесу, який от-от збудований в Києві, ми тільки набирали там обертів і потужності. Ставати на ноги у столиці дуже нелегко!

Наприкінці лютого цьогоріч, коли окупанти знову захотіли поневолити нашу землю, більшість з нас нічого не хотіла робити, бо ми не знали, чого чекати завтра. Але помалу ми звикли до звуку сирен, послухали трохи Арестовича, адаптувались до нової реальності. Я усвідомив, що кожен наступний день, який проживаю – це можливість рухатись вперед!

З 18 років я почав керувати двома стоматологічними кабінетами, весь цей час їх розширяв, перетворив на клініки, створив бренд – Pavlyshyn Dental Clinic, що тепер знаний на всю Україну. Мені якось навіть медики з Луганська казали, що чули про нас, адже і з-за кордону в нашу клініку раніше прилітало багато охочих полікувати зуби. Крім роботи логіста, сам приймаю пацієнтів, стараюсь своїм прикладом демонструвати, що лікар може бути універсальним!

Будучи по житті лідером, я не зміг сидіти вдома і через деякий час вирішив організувати команду стоматологів-переселенців, які теж врятувались від небезпеки і готові допомагати потребуючим. Всі знають, що зубний біль є одним з найсильніших, його неможливо терпіти! У такий складний час стоматологи як ніколи потрібні і можуть бути корисним для усієї країни…

Розкажіть детальніше про роботу Вашої команди. Як вона сформувалась? За яким графіком працюєте?

– Знайшов спеціалістів у команду я буквально за 5 днів. З тих, хто в перші дні війни відгукнулись на мій заклик, всіх практично взяв одразу. Намагався нікого не образити і дати можливість цим лікарям працювати за спеціальністю. Мова не йшла про вибір найкращого кандидата, мова йшла про людяність, адже я розумів, у якому становищі ці медики опинились. Сама доля звела їх зі мною у такий нелегкий час.

У команді є спеціалісти вузьких напрямків – ортодонти, декілька хірургів та ортопедів, реставратори, ендодонтисти, дитячі лікарі. Вони приїхали з різних міст: Бучі, Гостомеля, Ірпеня, Харкова, Миколаєва, Києва, Ізюму, Чернігова. Дехто втратив власну клініку, в яку роками вкладав сили і кошти. Дехто втратив житло і зі своєю сім’єю прибув до Тернополя.

Ми безкоштовно лікуємо зуби солдатам Збройних Сил, бійцям тероборони та переселенцям, що втратили все. Взяли максимально швидкий темп – працюємо з 7 ранку до 22:00. Кабінети розділено на три зміни, кожна працює по 5 годин. Отже, виходить, що кожен стоматолог зайнятий по 5 годин, вони собі по черзі чергують. Мають приблизно по п’ять змін на тиждень. Так моя команда не сильно втомлюється і щодня встигає прийняти більше пацієнтів.

Працюють у нас навіть закохані пари стоматологів. Мені дуже приємно, що якесь добро і щастя таки залишилось, незважаючи на війну. В роботі взагалі я особисто відчуваю сильну підтримку команди, вона енергійна, цілісна і потужна! Ми допомагаємо один одному при потребі. Чим можу – підтримую їх, даю професійні поради. Впевнений у цих лікарях на сто відсотків!

Пацієнту, найперше, має бути комфортно…

З якими проблемами до Вашої клініки найчастіше звертаються пацієнти за безкоштовним лікуванням?

– Зазвичай приходять або з недолікованими роботами, або з гострим болем, приміром, коли прорізується 8 зуб. Це спричиняє дуже великий дискомфорт. Внаслідок активної фази прорізування виникає запалення м’яких тканин і коли «вісімка» проштовхує ці тканини і тисне на сусідні зуби – не можеш ні про що більше думати. Також часто видаляємо зуби. Лікуємо ми і глибокий карієс.

Працюючи з тернопільськими військовими, поки маємо матеріальну можливість, стараємось всі їхні проблеми з зубами вирішити. Це часто виходить за межі невідкладної стоматології. Часто роблю їм навіть чистку, аби хлопці себе добре почували. Поки наші захисники стоять з автоматами на передовій – не повинні думати про біль зубів. Ми їх залікуємо!

Як пацієнти реагують на те, що всі послуги безкоштовні?

– Вони дуже задоволені. Тепло відгукуються, хвалять лікарів, кажуть: «Аби всі так робили!». В мене іноді складається враження, що люди навіть вже коли пройшли лікування і нічого за це не заплатили, до останнього не вірять в безкоштовні послуги, аж поки не вийдуть за межі клініки.

Ще у нас тут дуже спокійно. Таку атмосферу я привіз з Америки. Коли був студентом, то працював у Штатах асистентом стоматолога для наших українців. Чимало досвіду набрався там. Зі всіх місць, де навчався, старався забрати те, що мені сподобалось. Наприклад, у Києві в нас над установками на стелі є велика плазма. Пацієнту даємо навушники, що блокують зовнішні звуки, і він собі вмикає Netflix, дивиться фільм чи серіал. Багато процедур в Києві ми проводимо під седацією (під сном – прим.). Таке хочу запровадити й у Тернополі. Пацієнту, найперше, має бути комфортно…

Навчання для хорошого стоматолога – це безперервний процес

Що плануєте робити далі? Як розвиватимете свою справу?

– Моя клініка у Києві наразі зачинена. Поки ми дуже масштабно відновили роботу. Наступним кроком хочу  відновити й налаштувати процес у столичній клініці.

Якщо нам посміхнеться удача, я би хотів взагалі очолити певну місію, аби в нашій державі почати революцію в державній стоматології! Українці – одні з найсильніших стоматологів у світі. Це реальний факт! Пацієнти, котрі лікуються тут, а потім за якихось обставин змушені платити за послуги в інших державах, дуже-дуже потім плачуть! За кордоном лікування значно дорожче, а якість і ставлення медиків там поступаються нашому.

В Україні є асоціації стоматологів, які завжди відвідують курси, конференції. Я у цьому ділі знаходжусь в перших рядах ще з повноліття. Лікарі, які розвиваються, самовдосконалюються – найсильніші! Моя ціль – зробити зараз великий результат в наданні безкоштовної допомоги військовим, теробороні та переселенцям. Настільки великий результат, щоб з уряду мене сам хтось помітив і запросив ввести таку програму на офіційний рівень.

Було би дуже класно виділити велике приміщення, направити туди інвестиції, створити 20-40 кабінетів, найняти лікарів, проводити для них навчання постійно! Створення державної стоматології, де безкоштовно лікуватимуть зуби потребуючим: солдатам, що воювали і воюють за нашу свободу, всім тим, хто допомагає у воєнний час, волонтерами, котрі чистять картоплю чи плетуть маскувальні сітки тощо – це великий крок у майбутнє!

Скажіть щось позитивне на завершення нашої розмови.

– Моя команда планує невдовзі відкрити спеціальний рахунок, на який збиратимемо кошти, бо своїх матеріалів і інших речей вистачить ненадовго. Все треба зробити ідеально, аби про кожну отриману і витрачену гривню ми могли відзвітувати. Далі ми зможемо лікувати зуби потребуючим у повному обсязі: і імплантувати, і протезувати коронками тощо.

Я збираюсь, до речі, відновити навчальні курси, аби навчити більше стоматологів надавати свої послуги, змотивувати їх, щоб сильніші допомагали слабшим! А ще вірю: добро обов’язково переможе зло!

У момент, коли вся країна об’єднується заради перемоги – стоматологи повинні допомагати тим, хто цього потребує! Це наш обов’язок як професіоналів!

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.