Лікує душевні рани бійців та їх рідних

Ігор Лубківський – психолог, аналітик, публіцист, мандрівний філософ і романтик. Багато років він вірив в унікальну долю України. Навіть книгу з ідеології розвитку країни на понад 200 сторінок написав  – «Нова ідеологія, або чи стане солідаризм основою української національної ідеї». Коли розпочався Майдан, став волонтером у психологічній службі Майдану. Відтак допомагає реабілітовуватися учасникам АТО та родинам загиблих. Є одним із засновників громадської організації «Асоціація психологів України «Разом заради майбутнього».

Здобув три освіти

За першою освітою Ігор Лубківський – інженер-радіофізик.

–  Не те, щоб це був свідомий вибір, – каже чоловік. –  Мій тато був інженером-електриком і я прагнув знайти щось схоже, але своє. Так, закінчивши фізичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка, я став інженером-радіофізиком. І тільки тоді зрозумів, яка в мене хороша освіта, бо вона мені дала те філософське сприйняття світу і розуміння його законів, до якого я підсвідомо прагнув.

Через багато років Ігор Лубківський здобув спеціальність психолога, а згодом ще й психотерапевта.

– Закінчивши з психологією, я тут же вступив в Трускавецьку школу психотерапії, – розповідає тернополянин. – Ось так тепер і живу – як фізик, психолог, психотерапевт, мандрівний філософ і просто людина.

Всі ці його захоплення завжди були пов'язані одним і тим же інтересом – як живуть люди і які саме сили ними керують. Тому чоловік не міг оминути своєю увагою ще дві сфери людської діяльності – політику й економіку, ставши ще й політичним аналітиком і бізнес-консультантом (коучем).

Волонтерив на Майдані

Навчаючись у Трускавецькій школі психотерапії, пан Лубківський увійшов до Спілки психотерапевтів України. Тож коли розпочався Майдан, відгукнувся на прохання Спілки чергувати в епіцентрі тих буремних подій.

–  Так я став волонтером Психологічної Служби Майдану (ПСМ), – каже він. – Їздив туди на вихідні і займався кризовим консультуванням людей.

Коли розпочалася війна на сході України, багато-хто з учасників Майдану пішли добровольцями на фронт. На той час київські психологи були емоційно виснажені наданням допомоги протестуючим. Тож голова Спілки психотерапевтів запропонував займатися їх реабілітацією.

–  У квітні і липні 2014 року ми створили відповідний проект і допомогли київським психологам відновити сили у Зарваниці, – розповідає Ігор Лубківський. –  Також ми підтримали проект «Родинне коло» Психологічної Служби Майдану, організований для родин загиблих учасників Майдану. Вперше його провели в Ірпені, другий заїзд був у Зарваниці в серпні 2014 року.

Власний проект реабілітації

Після цього учасники Тернопільського осередку Спілки психотерапевтів України започаткували власний проект реабілітації родин загиблих на війні. Загалом надавати допомогу потребуючим зголосилося 24 фахівців. На один заїзд психологічний супровід групі надавали семеро-восьмеро спеціалістів.

За три роки часи і обставини змінилися, психологи виснажилися. Частина учасників даного проекту створила громадську організацію «Кора», а інша – ГО «Асоціація психологів України «Разом заради майбутнього».

–  В психоаналізі вчать жити принципом реальності, тому я кажу так: «Живіть принципом реальності – мрійте про неможливе!», – посміхається Ігор Лубківський. – Ми почали працювати з бійцями-учасниками АТО. Проте вони не дуже хочуть звертатися до психологів. Тому доводиться придумувати всілякі «обхідні шляхи». Наразі ми співпрацюємо з об’єднанням бойових побратимів, тож влітку 2017 року робили реабілітаційний заїзд у Медобори. Планували його для сімейних пар, а вийшло так, що приїхали чоловіки з дітьми.

Зараз у громадській організації  «Асоціація психологів України «Разом заради майбутнього» є 10 психологів. За їхньою допомогою можуть звертатися учасники АТО, їхні батьки та дружини. Є сайт волонтерів Тернополя. Допомога безкоштовна.

Робота з бійцями та їх рідними

Ігор Лубківський розповів, що практично у всіх, хто побував на війні, є порушення сну.

– Це не хвороба, а адаптація організму до певних умов, – каже психотерапевт. – Тобто це природна реакція людини на ті ненормальні умови, в яких їй довелося опинитися. Посттравматичний стресовий розлад наступає не раніше, ніж через місяць після того, як боєць потрапляє в мирні умови. Справа в тому, що на фронті мозок не встигає обробити всю інформацію, тож записує її в підсвідомість, а потім у мирному житті це все згадується, бо мозок мусить опрацювати накопичене.

За словами пана Лубківського, третина бійців приходить до себе без жодної сторонньої допомоги, третина – потребує супроводу психолога чи психотерапевта, а решта – «застрягають» у тому стані на все життя. Тобто відбувається посттравматична деформація характеру. Такі люди не сприймають мирного життя, ображаються на всіх.

У 2014-15 роках психологи посилено працювали із сім’ями загиблих на Майдані і на війні. Тоді матері, які втратили своїх синів, почувалися обділеними долею.

– Вони постійно думали над питанням, чого саме їхні сини загинули, а інші, наприклад, алкоголіки живуть, – пояснює пан Ігор. – Ще один нюанс – в селі таких жінок стараються обходити, бо ніхто не бажає собі тієї долі, яка спіткала їх. Тому така мати проживає у потрійному вакуумі: по-перше, вона сама відгородилася від людей, бо їй важко пережити це горе, по-друге, люди її стороняться, по-третє, її болить показове спілкування на кшталт «твій син герой», без звичайного людського контакту.

На початках завдання психологів-реабілітологів полягало в тому, щоб зібрати таких жінок, побути з ними поруч, познайомити їх між собою. Зараз останні мають свою громадську організацію.

Безкоштовну психологічну допомогу воїни АТО та члени їхніх сімей можуть отримати у «Студії психологічного розвитку», що знаходиться за адресою проспект С. Бандери, 15, Центральний міський стадіон.

Після повернення додому бійцеві важливо:

–             спати в такому положенні і при такій орієнтації в просторі, як він сам того захоче;

–             вільно поїсти будь-коли, в будь-який час доби;

–             багато пити;

–             вільно ходити в туалет.

Це дає можливість створити «безпечне місце», щоб мозок бійця нарешті відчув себе в безпеці, і щоби  впорядкувати базові інстинкти – ті, які допомагали військовослужбовцю вижити на війні, і які ще не знають, що він вже вдома.

Правила співжиття з бійцем

1.            Відновити довіру (не брехати, нічого не обіцяти).

2.            Не задавати «дурних питань», які зразу в собі передбачають відповідь.

3.            Не героїзувати воїна надміру.

4.            Ніякої терапії! Тим більше – непрофесіоналами.

5.            Дати йому час.

6.            Змінюватися разом.

7.            Залишити дітей у спокої.

8.            Зробити з бійця звичайну людину.

9.            Хвалити лише за зроблене.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.