Менеджери, медики, веб-дизайнери і не тільки. Волонтерять у Тернополі як місцеві, так і переселенці

• Декотрі із переселенок не вміли ліпити вареники, то готові були мити посуд, аби бути корисними. Але шеф-кухарі наполягали, щоб вони вчилися готувати галицькі страви. Меню на день: по п'ять відер голубців і вареників, три відра гречаників, по 8-10 ящиків налисників і печених пиріжків.
• У штабі надзвичайно дружня атмосфера. Після перемоги волонтери уже домовилися організувати туристичний похід у Карпати — всім дружнім колективом. Інші чекають перемоги і літа, аби поїхати разом у Крим на море. 

«Добрий вечір, ми з України. Ми — надійний тил воїнів, бо ми — волонтери», — приблизно так, сміючись, представляється більшість із волонтерів, які працюють у Гуманітарному штабі Тернополя, що розмістився у Центрі науки. Зустрілись ми тут і з тими, хто їх годує та охороняє.

Щоденно сюди приходить понад сотня волонтерів. У базі даних їх понад півтори тисячі. Здебільшого це студенти. Працюючи, вони ще й примудряються слухати лекції в навушниках смартфонів. Для цього їм навіть покращили якість Інтернету, збільшили швидкість та доставили додатковий роутер.

Отож, знайомтесь – волонтери із Тернополя.

«Вже на другий день нас просто засипали пакунками»

Ольга Грош, координатор медичного сектору

Працює в обласному центрі зайнятості в відділі організації профоорієнтації, а, враховуючи першу Олину освіту медика із п'ятирічним стажем роботи в терапевтичному відділенні лікарні, їй виділили чи не найвідповідальнішу місію у штабі — координатора медичного сектору.

Вона волонтерить у штабі від першого дня війни. Приїхала сюди після перших сирен.

Від початку війни у Гуманітарний штаб, що в Центрі науки, почала сходитися молодь, кожен приносив одяг, їжу, ліки — хто що міг.

При центрі науки два роки тому вже діяла школа волонтера, тому люди, які здобули тут усі необхідні знання, приходили, щоб запропонувати свою допомогу.

— Коли ми відчули довіру, побачили цю згуртованість, вирішили, що потрібно починати і допомагати людям, — пригадує координатор медичного сектору Ольга Грош. — І коли рішення було прийняте, уже на другий день нас просто засипали пакунками — люди продовжували до нас іти попри те, що ми нічого нікому не повідомляли. Зворушувало те, що приносили бутерброди в торбинках, щоб волонтери не були голодні.

Молодь збиралася — більшість були між собою знайомі, багато проектів реалізовували разом і разом почали думати, як їм спільно працювати далі. Для початку створили чат і одразу кількість волонтерів, які виявили бажання долучитися, сягнула більше тисячі.

— Спочатку працювали через знайомих, роздавали внутрішньопереміщеним особам, формували індивідуальні аптечки, типу автомобільних, — продовжує пані Ольга. — Потім, коли відкрилися кордони, розширився спектр постачальників допомоги. І якщо до першого дня ліки, які нам пожертвували, вміщалися на одному столі, то тепер ми їх розмістили у двох приміщеннях. Усі лікарські засоби, які тепер прибувають з різних континентів, розгруповують та надають усю можливу допомогу, де найбільше її потребують.

«Хочеш зробити корисне — починай з найменшого»

Олег Майка, відповідальний за організацію волонтерів в залі

Поза штабом — студент магістратури кафедри географії ТНПУ. Прийшов у штаб на третій день війни, аби перечекати оголошену тривогу. Потім вдома зібрав всю допомогу, і прийшов волонтерити.

— Спершу сам вчився, потім допомагав вчитися тим, хто долучався, почали створювати відділи, — розповів волонтер. — Це відповідальна робота. Спочатку були певні прогалини, та навіть якщо не все виходило ідеально, важливо, щоб все діяло. Зараз відділи злагоджено працюють, система запустилася, діє певний розпорядок.

Люди постійно приходять у штаб і просять дати їм роботу, каже пан Олег. І штаб «розростається».

— Бачимо посмішки людей, які отримують від нас допомогу, і розуміємо, що наша робота недаремна, — зізнався Олег Майка. — Неробство породжує страх і тривогу, дія — впевненість і сміливість. Цей вислів із соцмереж запав мені в душу. Якщо ти хочеш щось зробити корисне, то потрібно починати з найменшого, а разом ми переможемо.

Меню: по 5 відер голубців, вареників, 8-10 ящиків налисників і пиріжків

Марія Рабій, годує військових, волонтерів і переселенців

Смачними домашніми обідами та вечерями пригощає волонтерів гуманітарного штабу Тернопільської міської ради «Кондитерська майстерня Віри Сапеляк» і піцерія «Формія». Все організувала директорка закладів Марія Рабій.

До штабу вона щораз входить зі щирою посмішкою, навантажена відерками та коробками. Оптимізм Марії заряджає всіх навколо, кажуть волонтери.

— Ми почали готувати на блокпости, піци робили, потім, з прибуттям до нас переселенців, вирішили, що немає чужих дітей, немає чужих мам, —ділиться пані Марія. — Зараз готуємо для волонтерів, а також переселенців, зустрічаючи їх на вокзалі. Також відвозимо страви до церков, намагаємося допомогти всім, хто звертається. Спершу робили все власним коштом, а потім з'явилися люди, які виявили бажання підтримати кухарів. І на банківську картку почала надходити фінансова підтримка.

Робочий день на кухні починається о 7-ій ранку. Команда кухарів налічує до 12 людей, поділилась пані Марія.

— Це переважно мої сусіди — жіночки з вулиці Сірка, де я проживаю, вони їдуть вранці разом зі мною, — поділилась Марія Рибій, — Згодом до нас долучилися переселенці з Харкова і Києва, які живуть у нас. Вони морально «віджили» на очах — під час роботи ми розмовляємо, часом і співаємо, а це їм дуже допомагає.

Декотрі із переселенок не вміли ліпити вареники, то готові були мити посуд, аби бути корисними. Але шеф-кухарі наполягали, щоб вони вчилися готувати галицькі страви. Меню зазвичай складає пані Марія. На запитання про середній обсяг роботи відповіла прикладом сьогоднішнього дня: 5 відер голубців, 5 відер вареників, 3 відра гречаників, налисники і пиріжки печені — їх зазвичай готують 8-10 ящиків.

Повернулись з Угорщини, аби допомагати військовим

Ганна Іващенко, приймає, обліковує та сортує військову амуніцію

Веб-дизайнерка із Києва, донька подружжя туристичних гідів. У штабі працює із хлопцем та батьками, які на час початку війни перебували в Угорщині. І відразу ж повернулися, щоб допомагати військовим. Усі разом знайшли себе в Тернополі.

Аня приймає, обліковує та сортує військову амуніцію, яка прибуває з-за кордону.

— Допомоги прибуває дуже багато, ми все розкладаємо по коробках, підписуємо, іноді після розгрузки фур мене доводиться витягувати за руки з-поміж пакунків, — зі щирою посмішкою розповідає Аня. — У першу чергу, стараємося забезпечувати гарячі точки усім, що зараз там найбільш необхідно.

Аня каже, що у штабі надзвичайно дружня атмосфера. Після перемоги уже домовилися організувати туристичний похід у Карпати — усім колективом.

Пластовий досвід допоміг організувати роботу штабу

Софія Осадко, у волонтери прийшла завдяки «Пласту»

Студентка історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, пластунка (6-й рік). Саме «Пласт» відіграв велику роль в житті Софії, розповідає про себе дівчина. Вона займається з дітьми, має досвід організації проектів це, на думку дівчини, і допомогло їй завести механізм волонтерської роботи.

— У перші дні прийшли багато волонтерів, я разом з Олегом взялася їх організувати, запропонувала зробити таблички для обліку, і після цього мене прийняли в команду Гуманітарного штабу, — поділилась Софія. — На якийсь 6-й день я відчула, що всі почали давати раду роботі без мене, щоранку кожен розуміє, які обов'язки має виконувати сьогодні.

«Не вірю, що з такою підтримкою ми не переможемо»

Владислав Макода, координатор видачі гуманітарної допомоги

Навчається в Технічному коледжі на програміста, там же і працює. У штаб прийшов на третій день війни. Обов'язки Влада - координувати видачу гуманітарної Допомоги для переселенців та організацій.

— Є організації, які координуються нашим штабом, — розповідає волонтер. — Це люди, які готові везти допомогу в гарячі точки, вони до нас звертаються з різних міст. Поки ми спілкуємося, підходять переселенці, і, щоб уникнути черг, Влад змушений переривати розмову, щоб приділити їм час, а потім додає, — мені дуже сподобалося, як наші люди скооперувалися і змогли все організувати в такі короткі терміни. Я не вірю, що з такою колосальною підтримкою ми не зможемо перемогти.

Після перемоги домовилися поїхати в Крим на море

Юлія Тарас, координатора штабу

Коли почалася війна, Юля прийшла у звичне для неї місце. Тут волонтерила і раніше, ще коли діяв центр науки Тернополя, проводила, наукові шоу, екскурсії.

— У перші дні ми розкладали продукти, потім обсяг роботи збільшувався, приходили волонтери і, оскільки я найдовше тут, мене призначили координатором, — поділилась Юля. — Тепер бачу, що у нас вийшла дуже дружня група волонтерів. І після перемоги ми домовилися, що всі разом поїдемо в Крим на море.

Наразі група Юлі робить усе для наближення мрії. Продовжує сортувати отримані від небайдужих людей продукти та формувати спеціальні набори нашим захисникам на передову.

«Ми переможемо, бо по-іншому бути не може»

Михайло Вороняк, волонтер Гуманітарного штабу

Студент Національного університету "Львівська політехніка". У центр науки покликав друг, який волонтерив тут до війни.

— Я прийшов на третій день і виконував різні роботи, — зізнався Михайло. — Масштаби центру розросталися на очах, за цих два тижні усе дуже змінилося.

Якийсь період Михайло реєстрував волонтерів, доки йому не сказали «досить». Він вражений згуртованістю нашого народу і готовністю відкласти усі справи заради спільної мети — перемогти ворога.

— Це, безперечно, відчуває наша армія, і від цього стає лише сильніша духом, — впевнений волонтер. — І ми переможемо, бо по-іншому бути не може.

Готують по 1 000 порцій щодня

Альона Маслюк, зробили власний волонтерський штаб

Персонал ресторану «Мамонт» на час війни теж дещо змінив профіль, і тепер всі волонтерять.  

На маленькій кухні четверо людей щодня готують по тисячі порцій.

— З початком війни ми перекваліфікуватися, і не лише у гастронапрямку — зробили свій невеличкий волонтерський штаб, він не є офіційним, до штабу входять наші працівники і їхні друзі, — розповіла керуюча Альона Маслюк. — Окрім кухні, є ще цілий ряд відділів, зокрема медичний, швейний, логістичний та багато інших, які спрямовані на підтримку військових.

Кухня починала з тих продуктів, які ми мали в запасах, вкладали власні кошти. Годували студентів-переселенців, потім — центр переселенців у Ступках. Згодом почали приносити продукти, долучилися волонтери. Постачальниками є і гуманітарний штаб міськради.

Об'єми видачі, відповідно до запитів, щоразу збільшувалися. Чітко розділяються на різні потреби продукти, які надходять.

— Зараз ми готуємо по 1 000 порцій щодня — це і обіди, і вечері, — поділилась пані Альона. — На кухні позмінно працюють двоє кухарів та двоє волонтерів.

Працює пліч-о-пліч з тими, з ким волонтерила у 2014-му

Яна Задорецька, логіст, веде Інтернет-чат та напрацьовує контактну базу

До війни була продавцем консультантом у Львові. До Тернополя приїхала, щоб підтримати маму і бути з нею. Після приїзду одразу ж прийшла в Центр науки. Тут Яна є логістом, веде Інтернет-чат та напрацьовує контактну базу для вирішення багатьох питань.

— Колись, у 2014-році, я, на той час ще школярка, прогулювала уроки, щоб волонтерити на майдані у Тернополі, — зізналась Яна. — А зараз ті люди, з якими ми познайомилися тоді, прийшли сюди, у штаб. Ми ніколи не думали, що колись зберемося тією ж командою, ще й за таких обставин. Багатьох з нас звів «Пласт», він же і додав досвіду на навичок.

Надійна охорона штабу

Остап Залужець до війни навчався в магістратурі ТНТУ, паралельно працював менеджером з продаж. Віктор Ніздропа до війни шукав роботу. Обох чоловіків до штабу привело бажання бути корисними. Сьогодні вони волонтери-охоронці. Головні їхні завдання — консультувати і пропускати біженців, перевіряти у них наявність документів, довідок про реєстрацію, а також наявність посвідок у волонтерів. Стежать за тим, аби у штаб не потрапляли підозрілі особи з небезпечними предметами.

— Був випадок, коли волонтерити просився чоловік, який повернувся з місць позбавлення волі, його видавала зовнішність, — розповіли охоронці. — Та на той час волонтерів у штабі було уже достатньо. Та це єдиний спогад з їх роботи, який можна назвати неординарним. Зазвичай волонтерська робота проходить без особливостей. Заступаємо на чергування позмінно.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.