Марія Тройчак: „В один час я втратила чоловіка, батьків, і залишилася без нічого...”

Складні життєві випробування дали можливість тернополянці Марії Тройчак щиро і глибоко звернутися до Бога. Крім того, вона переконана, що християнські цінності завжди мають супроводжувати лікаря в його професійній діяльності. Тому вона мандрує святими місцями України і світу. За 16 років проїхала і пройшла сотні кілометрів від Зарваниці на Тернопільщині до Гарабандалу в Іспанії. Здійснила 48 подорожей у святині. В деяких країнах була кілька разів.

Перший раз пішки в Зарваницю жінка пішла, коли помер її чоловік. Далі мандрівки для молитви допомагали справитися з тугою за померлими батьками, знайти порозуміння в родині. Так відвідала Страдч, Гошів, Грушів, Унів, Крехів, Підкамінь.

Будучи членом європейської ліги лікарів-католиків побувала  в багатьох країнах Європи: Люрд у Франції, Фатіма в Португалії, Марієнфрід Німеччина, Рим Італія, Турзовка Чехословаччина, Мєджугор’є в Хорватії, Єрусалим, Ченстохова, Кальварія Забжедовська в Польщі, Габул Венеція, Айзенберг Австрія.

Щороку пані Марія відправляється в духовну подорож в малих групах 3-5 чоловік для досліджень, а також в подорожі з асоціацією лікарів-католиків. Мандрівка з лікарями досить тривала, за місяць прочани відвідують 12-15 країн.

- То є велика сила, - каже пані Марія. - Хто має проблеми зі здоров’ям, життєві проблеми, то варто духовно себе збагачувати і все міняється. Але треба мати віру, тому що кожному дається по його вірі.

В Зарваницю йшла всю ніч

Якщо Бог любить нас, то дає великі випробування для зміцнення і зростання у вірі, вважає пані Марія.

• У мене дуже рано помер чоловік, - розповідає Марія Тройчак. - Йому було лише 49 років, потім померли батьки, які були виселені з Польщі. То був дуже важкий час для мене – я продала свою квартиру в Тернополі, будинок в селі, щоб підтримати дітей, але продавці затягнули час, долар виріс і я змогла купити лише однокімнатне помешкання.

Роздавши все майно бідним, як кажуть, взяла свій хрест і пішла пішки на прощу в Зарваницю.

- То був листопад, шоста вечора – вже як ніч, - пригадує співрозмовниця. – З Тернополя зі мною пішли бродячі собаки, яких я завжди підгодовую. Вони йшли зі мною, як оберіг. До них приєднувалися і домашні, яких на ніч господарі спускали. Пройшовши Хресну дорогу, довівши мене до церкви, вони всі зникли. Коли вранці на сповіді я розповіла священику свою історію, то він поблагословив і сказав не переживати, що то є випробування Бога. Як в Біблії сказано, „хочеш йти за мною, роздай все, візьми свій хрест і йди”. І в мене власне так і сталося, і Господь винагородив мене набагато більше.

Жінка відвідувала не тільки в Зарваницю, але і старовинне село Страдч, що неподалік Львова. Відвідала печеру ченців XV століття, де був колись підземний монастир, де відбулася страшна трагедія під час боротьби з татарами. В печерах загинуло більше двох тисяч людей.

 - Це місце терпіння і страждання, яке я відвідала 48 разів. Проходячи печеру, я уявляла, що зі мною ідуть душі померлих родичів, які мені допомагали проходити вузькі проходи. Стан присутності Божої ласки скріпив і зміцнив мене у вірі ще більше і сильніше, - каже пані Марія.

Потрапила до в’язниці

Подорожуючи всіма святинями світу, найбільше жінці хотілося відвідати святу землю Єрусалиму, щоб пройти шлях Ісуса Христа.

- В Єрусалимі каміння дихає історією, - розповідає жінка. - В 2013 році разом зі своєю колегою-лікарем з Чернігова ми поїхали в Єрусалим на місяць. Це було перед Паскою, щоб прислужитися в Гробі Господньому, Гробниці Матінки Божої, дослідити, як сходить Благодатний вогонь.

Паломниця розповіла, що вони пройшли Назарет і Капернаум, Сінай і Віфлеєм, Галілею і Хайфу, Кінарет і Йордан.

• В Єрусалимі я була п’ять років поспіль, прийняла там обряд хрещення в Йордані, отримала благословення, - продовжує співрозмовниця. - Ми греко-католики, тож не просто нам там було, не сприймали нас, ставилися не дружньо. Коли побачили Тернопіль і Чернігів в журналі, де ми записувалися до роботи, то почали вказувати, що ми маємо робити, стежили за нами, перевіряли валізи. Я приїхала в вишиванці, привезла ще нашим лікарям вишиванки, а тих священиків це дуже дратувало. Як на мене, там не так все просто, як видається на перший погляд. Над усім стоїть Московське КДБ.

Якось навіть на чотири години паломники потрапили до в’язниці.

-  Монахи, які до нас прихильно ставилися, сказали, що в третій годині ночі можна побачити обряд сходження Благодатного вогню, треба лише піти в церкву коптів, - каже пані Марія. - Але коли нас помітили, а ми ще в вишиванках були, то затримали і посадили до в’язниці. Як виявилося, нам не все можна було досліджувати. За сходженням вогню паломникам не можна спостерігати.

В Єрусалимі,  розповідає пані Марія, вона відчула таке піднесення, що навіть написала пісню. Сталося це на Оливній горі – паломники усю ніч сиділи на тому камені, де Ісус був в останню ніч перед розпяттям, і там Марія Тройчак написала пісню «В ніч перед розп’яттям на горі Оливній”.

Заблукала в Хорватії

Кожна країна дивувала паломників по-своєму. Чи не найбільше Марії Тройчак запам’яталася відкритість і доброзичливість до мандрівників в Хорватії і духовність жителів острова Мальти.

• Дослідивши, наскільки Мальта духовна, там не роблять абортів, не розлучаються, - розповідає жінка. - Кожна вулиця має свою статую святого, у кожного в дворі є ікони, вмуровані перед входом як захист. І коли приходить свято його імені, то всі печуть випічку. Господині сидять перед будинками, пригощають, запрошують до хати, навіть не знаючи паломників. Це так незвично і дивно. Така вся Мальта, і таке відкрите Меджигор’є. Двері в будинки не замкнені, навіть якщо ви прийдете серед ночі, бо заблукали, вам допоможуть, не знаючи мову.

Одного разу Марія Тройчак відстала від групи.

• Приїхали ми пізно, залишили речі в автобусі, і пішли на вечірню службу. А церква в Меджигор’ї величезна, має 7 входів, людей – безліч, паломники з різних країн, і я швидко загубила своїх, - пригадує пані Марія. -  Чую, збоку моляться німці, там - поляки. Я знаю німецьку, то стала біля німців. І от перед словами «возлюбіть один одного» з «Вірую» усі вітаються з сусідами, обіймаються і бажають добра і любові.

Чоловік біля пані Марії виявився німцем українського походження, архітектор, батьки - вихідці зі Львова, він мав молитовничок, іконки. Побачивши хвилювання, почув українську мову, поцілував в голову і сказав: « не хвилюйтеся, я паломником тут 11 років, знаю всі монастирі». І так пізно ввечері вони заходили від одного монастиря до іншого, запитували про українців, і так пані Марія знайшла своїх.

- Господь завжди провадить до добра, - каже вона. – Божа поміч ніколи не підведе нас, коли уповаємо на його допомогу, і з довірою робимо те, що в наших силах.

В прірву як на перину

Одна з мандрівок мало не закінчилася трагічно. Під час однієї з мандрівок в Іспанію  паломники вирішили скупатися в Атлантичному океані.

- Я хотіла зняти на камеру захід сонця, - розповідає пані Марія. – Підійшла до огорожі, а ворота роз’їхалися. Таке пристосування було для спортсменів, які використовували той спуск до океану. І я полетіла вниз. А висота – десь як 2-3 поверховий будинок і саме каміння внизу. Але коли падала, здавалося, що під мене поклали перини. На камері ні подряпини, хоча впала об каміння. Таке враження було, що мене хтось опустив на руках. Із досвіду духовного проводу знаю, що це були ангели-охоронці.

Після такого падіння проїхала ще 15 країн з перев’язаною рукою, не відчувала болю, ще й валізи носила.

• Божа поміч ніколи не підводить мене, якщо є ця надприродні віра, яка допомагає зберегти мир в душі навіть тоді, коли це здається неможливим. Тому знаю, що правдиве щастя і тривалий мир дає сили писати, працювати, не мати зла і любити людей, - каже Марія Тройчак. – Духовні подорожі дають силу до всього, до праці, до творчості. Я багато встигаю:, все на славу Божу, встигаю писати, і на конференціях виступати, і фільми творити – все це благословить Господь. Я хочу, щоб люди зрозуміли, що не треба впадати у відчай в жодній ситуації, а покластися на волю Божу і мати віру. Що б не траплялося, кажу: „Я знаю, Господи, що ти мене переведеш”. Повірте, що можна і по воді йти, якщо є сильна віра і любов Божа, довіра Божій мудрості, яка приходить до нас у Найсвятіших Тайнах, даруючи нам світло і силу для щоденної життєвої боротьби.

Довідка

Марія Тройчак народилася 23 листопада 1950 року в с. Магдалівка Підволочиського району. Закінчила факультет фітотерапії Київського інституту народної медицини, інститут Української асоціації народної медицини. Лікар-фітотерапевт народної медицини, член європейської асоціації лікарів-католиків. Директор і головний консультантом з фітотерапії центру народної медицини «Барвінок». Має чимало почесних звань, нагород, почесний професор Міжнародного університету Відня.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.