«Ми всі - діти емігрантів»: українська діаспора в Аргентині

Сан Мартін де льос Андес. Область Неукен на півдні Аргентини. Спілка Української Молоді. Мандрівний Табір “Разом і до кінця” у 2014 році

Про життя української громади в Аргентині розмовляємо із головою Українського культурного товариства «Просвіта» Юрієм Данилишиним. Він – фаховий архітектор. Живе у Буенос-Айресі, столиці вказаної країни.

– Мій батько походив із села Тарнавка на Львівщині, він приїхав до Аргентини у 1927 році, а мама – у 1932 році із села Стара Могильниця теперішнього Теребовлянського району Тернопільської області, – розповідає пан Данилишин.

Сам же громадський діяч народився в Аргентині.

– Пане Юрію, українська діаспора в Аргентині – одна з найбільших. У яких частинах країни наших людей найбільше?

– В Аргентину українці їхали чотирма хвилями, починаючи з 1890-х. Тоді українським сім’ям, які планували виїхати до США і Канади, але не змогли це зробити, ще в Європі запропонували перебратися до Аргентини. Вони приїхали сюди і хотіли купити землю, але не змогли, бо в околицях столиці земля була надто дорога для перших поселенців. Але знайшовся один поляк, з яким вони порозумілися, і який домовився, щоб ці родини переїхали на північ, у провінцію Місьйонес. У цій провінції, а також у Буенос-Айресі, українців найбільше. Але завжди слід пам’ятати, що Аргентина – дуже велика країна, що тягнеться на 5000 кілометрів із півночі на південь та на 450 кілометрів із заходу на схід. Відстані між громадами великі.

– Як щодо сучасної хвилі емігрантів з України?

– У 1990-х була четверта хвиля, але значна частина тих емігрантів виїхала, коли почалася економічна криза. Тепер є п’ята хвиля. Вона нечисленна, але її посилила імперіалістична війна Росії проти України. Тож люди їдуть і в далеку Аргентину.

– Чи важко адаптуватися у цій країні?

– Ми всі - діти емігрантів, нащадки тих, хто приїхав сюди зі всього світу. Тільки у Буенос-Айресі є приблизно 140 національних громад. Навіть іспанці діляться за тим, із якої провінції хто приїхав: каталонці, арагонці… Тож в Аргентині дуже толерантно і з повагою ставляться до різних культур. Щороку у вересні тут відзначають офіційний День емігранта.

– Чи існує організоване культурне життя українців?

– Так, і воно дуже активне. У нас є 18 українських організацій, які мають філії по всій країні, у місцях компактного проживання українців та їхніх нащадків. Це і культурне товариство «Просвіта», і товариство «Відродження», і Союз українок, і Спілка української молоді, і «Пласт» та інші. «Просвіта» в Аргентині діє із 1924 року. У столиці маємо Народний дім, у передмістях – ще дев’ять. На півночі, за 800 км є ще дві філії «Просвіти». В Аргентині є дуже багато наших колективів. Важливе місце займає церква. Греко-католицька катедра розташована у столиці, сім церков є у передмістях Буенос-Айреса. Українська Автокефальна Православна церква також має катедру у столиці і дві парафії - у передмісті. У Місьйонес – теж багато церков. Є протестантські громади українців, але вони менш пильно ставляться до національного питання.

– У чому найбільші досягнення/проблеми українців у цій країні?

– Нашим великим здобутком є чесність та працьовитість, які нас добре характеризують. Водночас дуже багато нащадків українців, навіть ті, які приходять на наші зібрання, вже говорять іспанською. А від тих, хто може розмовляти українською, ви почули б стару, колишню мову, яку привезли емігранти, змішану з численними іспанськими словами. В Аргентині українська мова не розвивалася так, як на Батьківщині. Асиміляція бере своє…

Але важливо те, що наші організації живуть жвавим життям. Центральний відділ «Просвіти» у Буенос-Айресі розташований в околиці, яка зветься Палермо. Маємо зал на 150-200 людей. Є сім кімнат, діє суботня школа, буфет з українською кухнею, де можна поїсти борщу, вареників, бендериків тощо. Зараз у центральному відділі будуємо кімнату для капели бандуристів.

Збираємося щосуботи. Близько 11-ї розпочинаються репетиції дитячого ансамблю, до якого входять близько 20 дітей. Через 1,5 години – репетиція капели бандуристів. Далі маємо обід у буфеті в центральному будинку. Відтак о 13-18.00 – школа. О 14.00 – початок курсів для дорослих. Загалом маємо шість курсів мови — три для дорослих та три для молодих. По обіді триває курс української культури. О 18.00 – початок репетицій танцювального ансамблю. До нього входять 50-70 молодих людей. Тренуються до 12-ї ночі. Уже 15 років поспіль ми по середах маємо на довгих хвилях свою радіопрограму «Голос України». Із 1928 року до 2010-го у нас виходив часопис «Українське слово». Його припинили видавати після смерті останнього редактора… Від України ми не отримуємо допомоги, хоча раді були б і книгам, і часописам.

– Ким працюють українці в Аргентині?

– Майже у всіх галузях. Є багато успішних і відомих людей. Серед них – фольклорист і баяніст Chango Spasiuk – Чанґо Спасюк, уже покійний скрипаль Alberto Lysy – Альберто Лисий, карикатурист Nik – Нік або ж Cristian Dzwonyk – Крістіян Дзвоник, бізнесмени Ramón “Nene” Hreñuk – Рамон Гренюк, Julio Koropeski – Юлійо Коропецький, Oscar Korovaichuk – Оскар Коровайчук та Jorge Grobocopatel – Юрій Гробокопатель. Сім’я Гринюків – власники однієї із найбільших ферм у Місьйонес.

– Чим особлива кухня цієї країни?

– Усі емігранти, які їхали в Аргентину, привозили із собою щось своє. На півночі популярніші смажені страви, особливо асадо – смажене м’ясо. Його готують чи не щотижня. Емігранти останньої хвилі навіть спершу не вірили, що ми тут можемо так часто готувати м’ясо. Узагалі кілограм м’яса коштує тут 10 доларів, це 150 песо. А от у холодніших регіонах півдня популярніші варені страви. Також дуже відомими в Аргентині є емпанадас – випічка на зразок наших пиріжків. Їх готують із різною начинкою, наприклад, із меленого м’яса. А на півночі – із картоплею з родзинками. Щодо борщу, то в Аргентині для нього достатньо продуктів. Набір для його приготування на сім’ю обійдеться приблизно у 20 доларів США.

– Якими є соціальні стандарти та зарплати в Аргентині? Скільки коштує оренда житла?

– Середня зарплата робітника – приблизно 800 доларів США, але є і набагато більші заробітки. У столиці винайняти помешкання недешево. Оренда двокімнатних апартаментів обійдеться у 500 доларів США.

– Скільки коштує віза в цю країну і чи важко туди дістатися?

– Україна торік отримала безвізовий режим для своїх туристів в Аргентину. Натомість для того, щоб отримати робочу візу, треба мати укладений контракт і заплатити 200 доларів США. З України до Аргентини можна дістатися хіба що літаками.

– Що знають в Аргентині про теперішні події в Україні і як їх тлумачать?

– Ті українці, які залучені до нашої громади, мають про те, що відбувається, достовірну і повну інформацію. Минулого року ми провели фотовиставку робіт студії «Треті півні», на якій були представлені світлини батьків, дружин, рідних тих, хто захищає Україну на Сході. З іншого боку, є великий тиск російського посольства, щоб припинити цю нашу діяльність. Тут важливим є те, що Аргентина – країна, розташована далеко від Європи. Далеко від війни і клопотів. Місцеві, хоча й знають про події в Україні, не хочуть цим перейматися. Тим паче, що Росія обіцяє Аргентині великі інвестиції, укладення контрактів на постачання турбін для електростанцій. Аргентина потребує іноземних інвестицій, тому росіяни усе роблять так, щоб уряд цієї країни дивився на них, як на потенційних партнерів.

– Як знайти українську громаду Аргентини в інтернеті?

– Ми, як Asociación Ucrania de Cultura PROSVITA en la República Argentina, є на Facebook. Наші філії також мають свої сторінки, на яких виставляють інформацію навіть про курси куховарства, танців та інші.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.