"Мистецтво — це про пошук зв'язку": художник з Бережан отримав нагороду на кінофестивалі у Німеччині

Ольга Турчак

Віталій Шупляк під час роботи над виставкою "Between statements" Познань, 2020, фото Олена Касперович

Незвичайні об'єкти, інсталяції та арт-проєкти створює 28-річний Віталій Шупляк, який народився у місті Бережани, що на Тернопільщині. Нещодавно молодий художник отримав нагороду “2 Minutes Short Film Award ex aequo” за короткометражний фільм “Повідомлення до небес”.
Про сучасне мистецтво, напрямки творчості та пошуки нового Віталій розповів у інтерв`ю для "20 хвилин".

Віталій Шупляк — автор 10 персональних проєктів і учасник більше як ста групових виставок і кінофестивалів. В основному займається відео, інсталяцію і просторовою діяльністю. Засновник «Pi» Gallery, також був учасником групи «Carrousel».

Віталій закінчив Університет образотворчих мистецтв у Брауншвайгу, Німеччина, Університет образотворчих мистецтв у Познані, Польща та Львівську національну академію мистецтв. Також в рамках студентського обміну навчався в Академії образотворчих мистецтв у Гданську, Польща.

У своїй художній практиці Віталій часто зосереджується на питаннях пов'язаних з ідентичністю, та фокусує увагу на фізичній стороні віртуального світу, досліджує, де проходять межі між реальністю та віртуальністю, та як вони взаємно розмиваються. Зазвичай створює роботи лаконічної форми, але з широкими можливостями інтерпретування.

Відео дня

Віталій ріс та формував свої мистецькі погляди у творчій родині. Його батько - відомий художник Олег Шупляк, якого знають в Україні та за її межами.

Розмову із митцем подаємо у форматі питання-відповідь.

— Розкажіть про роботу, котра отримала нагороду “2 Minutes Short Film Award ex aequo” на міжнародному фестивалі. Це був короткометражний фільм?

— Так це нагорода у категорії короткометражного кіно. Фестиваль Stuttgarter Filmwinter - Festival for Expanded Media проводиться вже 34-ий рік поспіль і є доволі престижним в світі мистецтва, він присвячений перетину кордону між кінематографом та медіа-мистецтвом.

Джерело: https://filmwinter.de/en/blog

Я представив роботу, над якою працював у 2019-му році і вона була частиною моєї персональної виставки в місті Брауншвайг, що у Німеччині. Ця робота була своєрідним підсумком мого навчання. Я позиціоную себе, як візуальний художник і цю роботу та більшість моїх відео, показую як на кінофестивалях, так і в галерейному просторі.

— Чим ще займаєтесь крім відео арту?

— Здебільшого я також створюю інсталяції і об'єкти, працюю з простором. Часто це робота з контекстом, раніше я активно займався перформенсом. Останнім часом багато працюю з рисунком, а зрештою, не обмежую себе котримсь з виражальних засобів.

— Чому вирішили займатись мистецькою діяльністю?

— Радше, я просто не припиняв цим займатись. Думаю, це пов'язано з посиленою потребою творити, яка вирізняє художника. Я завжди відчував, що мені це дає певну свободу. Джерело, воно, мабуть, у внутрішній потребі.

— Цю потребу в самореалізації ви відчували змалку, чи зрозуміли це вже у зрілому віці?

— Я мабуть просто не подорослішав і вчасно не припиняв цим займатися (сміється прим.ред). Тут важливо додати контекст, так, як мій батько — художник і це звісно мало на мене вплив. Я виріс в майстерні, з малку мав багато свободи, також навчався у художній школі. І в підлітковому віці самостійно чітко вирішив, що я хочу професійно займатись мистецтвом, конкретніше образотворчим. Досить рано, в сімнадцять, розпочав навчання в Львівській національній академії мистецтв. Далі навчався в Польщі, Німеччині. Після закінчення навчання продовжую активну творчу діяльність.

— Ви живете у Німеччині?

— Після навчання я займаюся проєктною роботою. На даний момент я в Україні, реалізую кілька нових ідей, останнім часом я брав участь у резиденціях також в Україні. Відповідно, конкретне місце проживання, визначається проєктом чи реалізацією над котрою працюю.

— Як українське сучасне мистецтво сприймається на світовій платформі?

— З мого спостереження виникає що сприймається добре, зі зацікавленням. Можу сказати, що особливо останні роки помітно суттєві позитивні зміни і українські художники презентуються на все кращому рівні. В нас справді дуже багато талановитих людей. Звісно, все ще потрібно розвивати якість мистецької освіти і атр інституцій в Україні. Хоча більшість моїх робіт були реалізовані за кордоном, проблеми актуальні для українського контексту були і є для мене важливими.

— Про які теми йдеться у ваших роботах? У одному з видань ви говорили про проблеми ідентичності, міграції та стосунків між реальністю і віртуальністю...

— Так це теми і явища котрі цікавлять мене тривалий час, але я не обмежуюся названими, багато експериментую з формою, тому пошук триває і зацікавлення теж змінюються. Мистецтво — це про постійний пошук якогось сигналу (сміється прим.ред.).

— Розкажіть про проєкт «Pi» Gallery, засновником якого ви були.

— Це один з проєктів, якими я займався ще у Львові і Познані, запрошував художників і організовував виставки. Ідея полягала в стверджені: Обмеження можливостей створює нові можливості. Виставковий простір — це коло радіусом 1 метр (площа 3,14 м ²). Виставка визначала місце події. Я ніколи не позиціонував себе як галерист чи куратор, тому розглядаю це як мистецький проєкт до котрого можливо згодом повернуся, але зараз я зайнятим дослідженням зовсім інших питань.