"Мистецтво — це про пошук зв'язку": художник з Бережан отримав нагороду на кінофестивалі у Німеччині

Віталій Шупляк під час роботи над виставкою "Between statements" Познань, 2020, фото Олена Касперович

Віталій Шупляк  —  автор 10 персональних проєктів і учасник більше як ста групових виставок і кінофестивалів. В основному займається відео, інсталяцію і просторовою діяльністю. Засновник «Pi» Gallery, також був учасником групи «Carrousel».

Віталій закінчив Університет образотворчих мистецтв у Брауншвайгу, Німеччина, Університет образотворчих мистецтв у Познані, Польща та Львівську національну академію мистецтв. Також в рамках студентського обміну навчався в Академії образотворчих мистецтв у Гданську, Польща.

У своїй художній практиці Віталій часто зосереджується на питаннях пов'язаних з ідентичністю, та фокусує увагу на фізичній стороні віртуального світу, досліджує, де проходять межі між реальністю та віртуальністю, та як вони взаємно розмиваються. Зазвичай створює роботи лаконічної форми, але з широкими можливостями інтерпретування.

Віталій ріс та формував свої мистецькі погляди у творчій родині. Його батько - відомий художник Олег Шупляк, якого знають в Україні та за її межами.

Розмову із митцем подаємо у форматі питання-відповідь.

 —  Розкажіть про роботу, котра отримала нагороду “2 Minutes Short Film Award ex aequo” на міжнародному фестивалі. Це був короткометражний фільм? 

 —  Так це нагорода у категорії короткометражного кіно. Фестиваль Stuttgarter Filmwinter - Festival for Expanded Media проводиться вже 34-ий рік поспіль і є доволі престижним в світі мистецтва, він присвячений перетину кордону між кінематографом та медіа-мистецтвом.

Джерело: https://filmwinter.de/en/blog

Я представив роботу, над якою працював у 2019-му році і вона була частиною моєї персональної виставки в місті Брауншвайг, що у Німеччині. Ця робота була своєрідним підсумком мого навчання. Я позиціоную себе, як візуальний художник і цю роботу та більшість моїх відео, показую як на кінофестивалях, так і в галерейному просторі.

 —  Чим ще займаєтесь крім відео арту?

 —  Здебільшого я також створюю інсталяції і об'єкти, працюю з простором. Часто це робота з контекстом, раніше я активно займався перформенсом. Останнім часом багато працюю з рисунком, а зрештою, не обмежую себе котримсь з виражальних засобів.

 —  Чому вирішили займатись мистецькою діяльністю?

 —  Радше, я просто не припиняв цим займатись. Думаю, це пов'язано з посиленою потребою творити, яка вирізняє художника. Я завжди відчував, що мені це дає певну свободу. Джерело, воно, мабуть, у внутрішній потребі. 

 —  Цю потребу в самореалізації ви відчували змалку, чи зрозуміли це вже у зрілому віці?

 —  Я мабуть просто не подорослішав і вчасно не припиняв цим займатися (сміється прим.ред). Тут важливо додати контекст, так, як мій батько  —  художник і це звісно мало на мене вплив. Я виріс в майстерні, з малку мав багато свободи, також навчався у художній школі. І в підлітковому віці самостійно чітко вирішив, що я хочу професійно займатись мистецтвом, конкретніше образотворчим. Досить рано, в сімнадцять, розпочав навчання в Львівській національній академії мистецтв. Далі навчався в Польщі, Німеччині. Після закінчення навчання продовжую активну творчу діяльність.

 —  Ви живете у Німеччині?

 —  Після навчання я займаюся проєктною роботою. На даний момент я в Україні, реалізую кілька нових ідей, останнім часом я брав участь у резиденціях також в Україні. Відповідно, конкретне місце проживання, визначається проєктом чи реалізацією над котрою працюю.

 —  Як українське сучасне мистецтво сприймається на світовій платформі? 

 —  З мого спостереження виникає що сприймається добре, зі зацікавленням. Можу сказати, що особливо останні роки помітно суттєві позитивні зміни і українські художники презентуються на все кращому рівні. В нас справді дуже багато талановитих людей. Звісно, все ще потрібно розвивати якість мистецької освіти і атр інституцій в Україні. Хоча більшість моїх робіт були реалізовані за кордоном, проблеми актуальні для українського контексту були і є для мене важливими.

 —  Про які теми йдеться у ваших роботах? У одному з видань ви говорили про проблеми ідентичності, міграції та стосунків між реальністю і віртуальністю...

 —  Так це теми і явища котрі цікавлять мене тривалий час, але я не обмежуюся названими, багато експериментую з формою, тому пошук триває і зацікавлення теж змінюються. Мистецтво  —  це про постійний пошук якогось сигналу (сміється прим.ред.).

 —  Розкажіть про проєкт «Pi» Gallery, засновником якого ви були. 

 —  Це один з проєктів, якими я займався ще у Львові і Познані, запрошував художників і організовував виставки. Ідея полягала в стверджені: Обмеження можливостей створює нові можливості. Виставковий простір  —  це коло радіусом 1 метр (площа 3,14 м ²). Виставка визначала місце події. Я ніколи не позиціонував себе як галерист чи куратор, тому розглядаю це як мистецький проєкт до котрого можливо згодом повернуся, але зараз я зайнятим дослідженням зовсім інших питань. 

Ознайомитися з роботами Віталія Шупляка можна на персональній сторінці:

www.vitaliishupliak.com

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.