Наталя Левицька із Теребовлянщини зараз проходить 7-ий курс хіміотерапії і доводить всім, що навіть найстрашніший діагноз - не вирок. У Всесвітній День боротьби з раком Наталя розповіла, що їй допомогло не впасти у відчай та зважитись на довгу боротьбу.
- Наприкінці минулого літа в мене просто заболіло в спині і я пішла до лікаря перевіритись. За кілька днів дізналась: у мене рак, - говорить Наталя Левицька.
Зараз дівчина на лікуванні у Варшаві. Сьогодні, 4 лютого, у Всесвітній день боротьби з раком - у Наталі перший день сьомого курсу хіміотерапії. З журналісткою Наталя спілкується через соцмережі. Пише, що почувається добре.
- Це страшно, насправді. Я спочатку подумала, що це може статись з будь-ким, але не зі мною, - розповідає дівчина. - Читала в інтернеті багато про таких людей, що їм збирають на допомогу та і сама перед тим допомагала збирати гроші на лікування, але щоб в мене була така ж ситуація, то не могла подумати. Пам'ятаю, коли мені в Тернополі поставили діагноз: "пухлина в наднирнику з метастазами у печінку та лімфовузли". Я аж зараз розумію цей страшний діагноз. А тоді я не розуміла або не хотіла розуміти та усвідомлювати цього. Дякувати Богу що перейшли цей етап, хоча ще не до кінця.
Теперішній діагноз Наталі - Саркома Юінга. Вона переконана, що впоратись з усіма проблемами можна якщо з тобою вірні друзі і ти маєш у серці Бога.
- Знаєш, як то кажуть, що час дає нам зрозуміти хто друг, хто ворог, а хто так... Біля мене зараз ті люди, яким я безмежно вдячна за все, - каже Наталя. - Мене дуже підтримує коханий хлопець, друзі, вони не акцентують уваги на хворобі, спілкуємося так, як було до хвороби. Після першої хімії почало вилазити волосся і вже перед другою хімією я мала новий імідж. Вадим, коли почув це, також під нуль підстригся. Він часто їздить зі мною на хімію, бо мамі, татові і брату не завжди виходить. І друзі підтримують грошима і словом. А на роботі як допомагають, то не передати словами і батьки вихованців і працівники. Безмежно всім дякую. Я вдячна Богові за те, що в моєму житті є такі люди.
Наталя каже, що у клініці, де вона проходить лікування, у м.Варшава дуже хороші лікарі та привітні, веселі медсестри. Вони завжди підтримають і це додає їй сил.
Нещодавно Наталя відвідала школу християнського життя, що в Чорткові. Вона розповіла, що в такі моменти відчуває смак справжнього життя. Вона може вільно роздумувати і обговорювали різноманітні питання стосовно Бога.
- Що мене зібрало докупки, так це молитва мами, тата, рідних та близьких, друзів та знайомих і зовсім незнайомих людей, - розповідає Наталя Левицька. - Я просто відчувала, як Божа сила мене тримає і не дає мені впасти у відчай, не дає себе жаліти, а допомагає перейти через це випробування.
У перервах між хіміотерапіями Наталя повертається на роботу. Працює дівчина вихователем у дитячому садочку в Теребовлі. Вона каже, що робота з дітьми - це найкраща робота в світі.
Окрім того, дівчина навчилась робити хенд-мейд букети, які часто замовляють для подарунків.
Допомогу для 23-річної Наталі Левицької з Теребовлянщини збирали небайдужі з усієї України. Допомагали і читачі нашого сайту. Двічі на сайті “20 хвилин” ми розміщували про допомогу для дівчини, на яку відгукнулось чимало тернополян.
- Я безмежно дякую людям, які не відвернулись від мене, - каже Наталя. - Насправді страшно подумати, що би було, якби не люди з добрими серцями. Я зараз вірю тільки в найкраще і бажаю, щоб добро, яке ви зробили для мене, повернулось сторицею.
Довідка:
Наталя зараз теж потребує допомоги на лікування та реабілітацію.
РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ: Картка ПриватБанку: 4149 4996 4341 2842, відкрита на маму Левицьку Галину Ігорівну Телефон: +38 098 611 58 67
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер