Між фронтом і тилом: як ветеранам допомагають повернутися у мирне життя

• Супровід ветеранів. Як це здійснюють у нас? На що може розраховувати Захисник, який повертається до цивільного життя?
• Як працює ветеранський супровід на практиці — покажемо на прикладі однієї з громад Тернопільщини, де ветеранам та їхнім рідним допомагають щодня.

Пройшли фронт особисто

Коли  військовослужбовець повертається до мирного життя, то часто стикається з труднощами, пов'язаними реабілітацією як фізичною так і психологічною, разом з тим його чекає ряд бюрократичних процедур з оформленням документів, пільг, зміною статусу тощо. 

В Україні діє система підтримки, що допомагає ветеранам впоратися з цими питаннями. У нас цю функцію виконує комунальна установа Тернопільської облради «Ветеранський простір». 

У кожній громаді є людина, яка надає реальну практичну допомогу: з оформленням документів,  з питаннями житла чи працевлаштування, з отриманням реабілітації, психологічної підтримки. Це фахівець із супроводу ветеранів. Він піклується не лише про військових, які повертаються додому, а й про родини загиблих і зниклих безвісти.

У Підволочиську з ветеранами працюють троє фахівців — Софія Лисобей, Василь Трипалюк і Ольга Лівінчук. Кожен з них має свої підходи, але всі одностайні в головному: результат дає лише особистий контакт. Формальний підхід — не для цієї роботи. Тут потрібно слухати, розуміти і бути поруч.

Усі троє наголошують, що продовжують навчатися, але вже мають практичний досвід і чіткі орієнтири в роботі. Двоє з них — Софія Лисобей та Василь Трипалюк пройшли фронт особисто. 

Фото з фронту і малюнки

Софія і Василь приймають у приміщенні колишньої РДА. Їхні кабінети поруч, на першому поверсі — з легким доступом для ветеранів на колісних кріслах. У кабінеті Софії безліч фото — спогади із фронту на фоні українського прапора. У розмові вона раз по раз переводить погляд із готовністю розповісти про кожного. 

Софія Лисобей — ветеранка 24-ї окремої механізованої бригади. Її досвід допомагає встановлювати контакт із тими, хто пройшов службу. Коли зустрічає ветеранів, то відчуває їх по-особливому, сприймає як побратимів.  

У Василя Трипалюка — малюнки його сина. Мовляв, «Любить космос».

Як і в Софії — не просто деталі інтер’єру. Дитячі творіння допомагають відчути тил — життя без війни, мотивувати повертатися і жити для майбутнього. 

Тут, у цих кабінетах, вони щодня зустрічаються з ветеранами, підтримують, допомагають і будують місток між фронтом і мирним життям.

— Часом приходять, щоб просто вилити душу, — розповідає про роботу Софія Лисобей. —  Готова спілкуватися 24/7. У жодному випадку не скажу, що робочий день закінчився. Коли треба — використовую і власний автомобіль, тому що соромно відмовити.

Серед запитів — допомога в оформленні довідок, виплат, подання документів. Усе це Софія вже проходила, коли ще була на службі.

— Якщо щось нове — вчимося, — веде далі фахівчиня, — якщо щось складніше — шукаємо, як зробити, а не причину відмови.

Одним з прикладів вона називає випадок, коли мати військового, який зник безвісти, півтора року самотужки намагалась оформити йому статус учасника бойових дій. Після звернення до фахівця питання було вирішене за тиждень.

Просто поговорити

Особлива категорія — родини загиблих.

— Найважче, бо це люди, в яких не залишилося навіть надії, — каже Софія. — Для них нещодавно організували поїздку до Зарваниці. Тайна сповіді, Причастя — це для них було дуже важливо.

Фахівці працюють безпосередньо: телефонують або при особистих зустрічах. Кажуть: чати у соцмережах і месенджерах не дають такого результату.

Софія згадує випадок із ветераном, який мав залежність від алкоголю. Він був за крок до суспільного осуду. Зателефонувала першою й запитала: «Чи потрібна допомога?». І він сказав — так. З цієї короткої розмови почалося поступове повернення до життя.

Людина на той час гостро потребувала розуміння, сприйняття, важливо було просто поговорити.

— Ви собі просто не уявляєте, наскільки важко хлопцям адаптуватися, — ділиться Софія. — У короткій відпустці цього не відчуваєш — намагаєшся набутися з рідними. А коли звільнився остаточно — тягне до побратимів. Тут — тиша, і її важко витримати. Люди довкола не розуміють, що таке війна, що таке впасти в секунду від гучного звуку.

Фахівці допомагають навіть тоді, коли до них не звертаються. Іноді самі знаходять ветеранів — через спільних знайомих, за розповідями, через соцмережі. Бо той, хто дійсно потребує, не завжди просить.

У процесі вчаться

Василь Трипалюк наголошує, що важливо пізнати людину, ветерана — налагодити контакт, знайти підхід, навіть через спільних знайомих.

— Якщо звертаються з питанням, що не в межах моєї компетенції — шукаю, хто може допомогти, передаю, контролюю, прошу повідомляти мене, — додає. — Головне — щоб людина відчула, що її не залишили саму.

Здебільшого ветерани звертаються за довідками, але є й складніші запити — реабілітація, супровід звільнених з полону, оформлення статусу УБД для зниклих безвісти.

У процесі вчаться, контактують з колегами з інших громад, моніторять нововведення. Переадресування по кабінетах — табу. Обоє вважають, що супровід — це буквально взяти за руку й провести. 

Фахівці з різних громад підтримують зв'язок, радяться між собою, навіть якщо не знайомі особисто. Кажуть: щире розуміння, без показовості — найважливіше. І приймати всі питання, з якими звертаються.

У Підволочиській громаді фахівцям йдуть назустріч. Органи місцевого самоврядування налаштовані на співпрацю, що значно полегшує роботу.

На реабілітацію — у пологове

Із третьою фахівчинею спілкуємося в оточенні її підопічних — Ольга Лівінчук. Вона працює при місцевій лікарні.  

Піднімаємося сходами вгору — до таблички «Пологове відділення». Колись тут народжували, тепер — лікують Захисників. Бійці жартують, що на реабілітацію їх переводять у «роддом». 

У фойє — зона відпочинку, тренажери, домашній затишок. Екскурсію нам проводить фахівчиня із супроводу ветеранів, при вході виймає з сумки бахіли: носить їх завжди. 

— Нас не боїтеся? — усміхається Ольга Лівінчук, заглядаючи в одну із палат.

— Ви такі гарні, що мені аж страшно, — сміється боєць, з металевими пластинами в нозі.

Ольга тут оформляє документи, консультує, нагадує про виплати, знайомиться з новоприбулими, вивчає їх стан справ. Спочатку, каже, розмови короткі, але згодом хлопці відкриваються. Гумор — їх невід'ємна складова. 

— А тут у нас — барбершоп, — Ольга показує, як в одній із палат саме проводять стрижку, — нам в допомогу приходять вчителі та учні  Підволочиського професійного ліцею і стрижуть хлопців. 

Один із пацієнтів щойно поголений і дозволяє себе сфотографувати. Настрій — добрий, хоча не приховати наслідків складних поранень.

Проти дронів — безсилі

Завідувач травматології, Степан Миколайович Цупа, коротко констатує: фронтова анатомія важка. Перев’язки часто лікарі роблять особисто — щоб бачити послідовність. 

— Ліками здебільшого забезпечені, але буває, що йдемо в аптеку і купуємо — бо і в самих свої там, на передовій, — зітхає зі щемом.

Поки лікар говорить — одночасно консультує, відповідає на дзвінки, координує перев’язки. Кожна хвилина — цінна.

У відділенні — тісно, чимало пацієнтів — цивільні. Місця знаходять для всіх. Хтось після тривалої реабілітації, хтось нещодавно прибув, хтось — у колісному кріслі, з історією бою та поранення:

— Ми й зі снайперкою на «ти» і з танком. А от проти дронів — безсилі, — каже нам один із бійців, позираючи на поранену ногу.

Інший — місцевий, щойно зустрів відвідувачів — кохану дружину. 

— Прогнози? — питаємо.

— Пів року на чуття, рік — на повноцінне відновлення…

Далі Ольга Лівінчук розповіла про співрацю зі школами — діти регулярно приносять гостинці військовим. А також лікарню активно відвідує священник, підтримує передусім духовно, привозить і іншу необхідну допомогу. При потребі у закладі організовують сеанси психологічної реабілітації із із психологом КУТОРу «Ветеранський простір» Ольгою Бурчак. 

Куди звертатися

Як бачимо, ефективна робота з ветеранами можлива. Така система працює не на папері, а в реальності. Фахівці знають своїх підопічних особисто, а ветерани впевнені, що завжди можуть розраховувати на допомогу.

Загалом в області уже діє близько сотні фахівців із супроводу ветеранів. Звернутися до них можна безпосередньо у своїй громаді, а також через онлайн-платформу е-Ветеран: https://eveteran.gov.ua/

Читайте також: Допомагають з працевлаштуванням та документами: які послуги надають у Ветеранському просторі

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.