"Готуємо 30 літрів борщу і 10 - каші": як на Бережанщині приймали родину з дев'ятьма дітьми

• Сім'я Грицюків виховує дев'ять дітей. Кілька тижнів тому вони придбали будинок на Бережанщині, але усі речі не встигли забрати із Одещини, де мешкали раніше.
• У новому будинку вже по-трохи облаштовують побут і розповідають, що здивовані та зворушені тим, як добре їх прийняли у невеличкому селі. Навіть без прохань про допомогу незнайомі люди почали приносити речі та продукти для сім'ї, а діти вже знайшли у школі нових друзів.

Історію багатодітної родини у соцмережах розповіли бережанці. Уже з перших днів перебування нової родини у селі Куропатники, місцеві об'єднались та почали організовувати збір допомоги для сім'ї Грицюків.

- У зв’язку з важкими життєвими обставинами родина Грицюків переїхала з Одещини у с. Куропатники Бережанського району, - пише у групі "Бережани та Бережанська діаспора Алла Соколовська. - Багатодітне сімейство має дев’ять дітей, з них один – військовослужбовець, двоє студенти, шестеро проживають з батьками в селі. Придбали будинок і дуже просять допомогти й подарувати речі першої необхідності. (перелік потрібних для сім'ї речей подамо у довідці - прим. ред).

"Семеро синів та дві донечки"

Як розповідає голова сімейства Вадим Грицюк, змінити постійне місце проживання їх примусила низка проблем: село, де вони мешкали на Одещині, доволі віддалете від райцентру, будинок був старенький, але найголовніше - хотілось бути поближче до дітей, аби вони мали змогу приїжджати до батьків та братів і сестер на вихідні із навчання. 

- Найстарший син підписав контракт на військову службу. Зараз він у нас солдат у противотанковому батальйоні, - розповідає пан Вадим. - Далі йдуть двоє дітей, які вже студенти: син та донька. Навчаються у Львові в коледжі готельно-туристичного сервісу. Тож ми хочемо, щоб вони мали змогу якщо не щотижня, то через тиждень приїжджати додому до рідних. Крім того, на Одещині нас повністю не задовольняв рівень освіти, який отримували наші діти. Чотирьох із них я був змушений перевести у школу  аж за п'ять кілометрів, бо у селі, уявіть, фізику викладала барменша. Вона лише вступила на навчання заочно, але ж поки вона лише здобуває знання - мої діти мають втрачати їх?

Сім'я мала знайомих із Тернопільщини, тож напередодні приїхали сюди та оглядали можливі варіанти будинків. Зупинили вибір на будинку в селі Куропатники, бо купити хату в райцентрі не мали фінансової можливості. Окрім того, в Бережанах є церква,до якої хотіла б приєднатись сім'я.

"Допомагають волонтери, підприємці та сусіди"

- Я знав, що нас тут зустрінуть з увагою, бо знайомий з багатьма людьми з Тернопільщини і знаю, що вони дуже гостинні, - говорить пан Вадим. - Сьогодні (12 жовтня прим.ред) мені встановили інтернет і власник компанії-провідника вирішив зробити це безкоштовно, щоб нам допомогти, волонтери допомагають з підведенням води, встановленням газу. У будинку понад 20 років ніхто не жив, тож роботи там чимало. 

Чоловік розповідає, що при переїзді більшість речей довелось спакувати в одну вантажівку, але помістилось далеко не все.

- Ми приїхали, шукали в селі, де би купити картоплі. На Одещині у нас своє господарство, пасіка, але усе за раз забрати не вдалось, - продовжує він. - Тож я запитав кількох людей, що живуть по сусідству чи могли б вони продати нам трохи картоплі, а вони, на наше здивування, принесли нам її, і гроші брати відмовились. Місцеві дуже привітні. Приходили літні люди, щоб просто привітатись і приносили нам гостинці. Хлопці вже пішли в школу, подружились з дітьми. Вчителі дуже добре до них поставились. Я кілька днів не був в соцмережах, а згодом побачив, що нові вчителі розповіли про нас і вже організовують також збір допомоги. 

Організували допомогу і місцеві фермери: принесли продукти, допомогли з речами для облаштування будинку. 

"Я чоловік - і на мені більшість обов'язків по дому"

Найстаршому синові - 22, наймолодшому 9. І хоч догляд за дітьми забирає багато сил, сім'я живе дружно: старші допомагають молодшим, а більшість обов'язків - на батькові. 

- Більшу частину їжі готую я. Якщо борщ - це казан на три відра, 30 літрів, якщо каша - то 10 літрів. На один день нам йде п'ять буханок хліба, - розповідає чоловік. - Чому я забрав на себе більшість обов'язків? Знаю, зазвичай це робить в сім'ї дружина. У нас не так - побут, школа, виховання - більша частина на мені. Дружина - це помічниця. А знаєте чому? Бо в жінки завжди на одну дитину більше. Всі кажуть, що жінки - слабка стать, але обов'язків більшість по дому - саме на ній. Ні! Я вважаю, що це неправильно.

На Одещині чоловік працював контролером електролічильників, а більшість часу проводив із дітьми, бо дружині самій доволі важко. Наразі чоловік роботи на новому місці ще не знайшов, але каже, що пошуки вже розпочав.

- Я поставив собі питання: чому в наш час жінки не хочуть народжувати так багато дітей? - ділиться пан Вадим. - Тому, що 80% домашньої роботи перекидають саме на них, а чоловіки вважають, що якщо вони заробили гроші - цього достатньо, щоб дружина могла жити в достатку.

"Роботи ще багато, але є для кого старатись"

На вихідні старші діти приїжджали в гості до батьків вже у новий будинок. Батько каже, що їм дуже сподобалось. 

У двоповерховому будинку на першому поверсі - кухня та їдальня, на другому - спальня. Окрема кімната є у дівчат, окрема - у батьків. 

- Роботи ще багато, - каже Вадим Грицюк. - Треба міняти вікна, бо прогнили, міняти електрику. Куди не глянь - на все потрібні гроші і допомога тут справді важлива. Але це приємні турботи, бо хочеться для дітей зробити якнайкращі умови. 

Довідка

Чим можна допомогти родині: дрова, кухонне приладдя, електрочайник та чайник, шафи для одягу, унітаз та засоби гігієни, столи 6 шт, крісла 11 шт, табуретки, настільні лампи й лампочки, відра й парасолі.

Для дітей:

Взуття хлопчаче: 33, 36, 34, 37, 42, 39, взуття дівчаче: 40, 39 , портфелі та канцтовари.

Речі можна передавати:

В с.Куропатники: вул Центральна 41,

В Бережанах: вул.Пирогова 1 (пан Зеник 0673877287)

Можна допомогти матеріально напряму мамі Людмилі Грицюк: 4790 7299 0930 7357

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google