Нашкрябав на запальничці свої ініціали, думав, хоч по цьому впізнають

• У нього в родині були військові УПА, тому без вагань прийняв виклик і став на захист Батьківщини, щоб не залишити війну дітям. 
• Його головні навички — лавірувати між ворожими снарядами. Знайомтеся, наш Герой — 40-річний водій одного з підрозділів тернопільської артилерії на псевдо Цікавий.

У дитинстві був допитливим

 

Традиційно починаємо розмову, пригадуючи болючу для всієї країни дату — день повномасштабного нападу росії. 

— 24 лютого, коли почалася війна, ми з кумом були на будові, зібрали інструмент, риштування і на наступний день пішли до військкомату, — пригадує співрозмовник. 

Далі він розповість, що до війни займався будівельною справою, працював і за межами України, зізнався, що шкодує, що через перебування за кордоном не зміг долучитися до лав АТО ООС. Тому зовсім не вагався виконати обов'язок перед Батьківщиною у 22-му. 

— Так розпочався мій шлях добробольця, — продовжує, підкреслюючи, що саме ті, хто  

хто йшов в перші дні, це є істинні добровольці, справжні патріоти, які об'єдналися у час біди. — Із нашого села Заліщицької громади багато хлопців пішло, близько 70-ти, враховуючи, що село невелике — 150-200 хат.   

За розподілом потрапив до тернопільської артилерії. 

До слова, свій позивний Цікавий він “привіз” із дому. Так любили називати його ще у школі за особливу допитливість. 

 

Водій для крил

 

Перші дні підрозділ Цікавого став на оборону Малина, під Києвом, до речі, це — місто, де у перший рік війни переймвнували одну із вулиць на честь тернопільської артбригади.  Далі фронтовий шлях нашого Героя повів за годинниковою стрілкою по рубежах України — Схід, Південь. Служив спершу в протитанкових військах, а останніх півтори року виконує обов'язки водія екіпажу безпілотних літальних апаратів. Каже, що дружня команда ніколи не розділяється за посадами, мовляв “разом встали і все зробили”. 

— Проводимо багато часу спільно, уже — як сім'я, — каже, — розуміємо один одного з пів слова, з пів погляду.   

 За час війни пережили чимало гострих моментів. Їх наш респондент згадує неохоче. За кожен щасливий вихід завдячує Богу. 

— Бувало, що, сидячи в окопі під обстрілами, викарбовували на долівці хрестик і молилися, — коротко перераховує найбільш тривожні миті. — А було, що сиділи в ангарі, і його цілеспрямовано обстрілювали окупанти, то я нашкрябав на запальничці свої ініціали, уже думав, хоч по цьому впізнають… Та молився без зупину. І якось так Бог дав, що нам вдалося вийти між обстрілами. Після нас цей ангар розбили вщент, а ми залишилися цілими. Або, приміром, їхали а позаду били гради. Багато було подібних випадків і ще скільки буде. Такі наші будні. Ми до цього звикли. 

Про військовий позитив

 

Серед приємнішого Цікавий пригадав свій день народження, коли командир “влучив” тортом йому в обличчя. Це їх своєрідні жарти, тут же спростовує, що, може, не кожен зрозуміє, але, попри все, такі спогади викликають щиру посмішку. 

А зазвичай хлопцям не до сміху, не вистачає часу, каже, багато роботи.

Настрій найчастіше піднімають влучання по ворожих засідках — знищені “саушки”, “гради”, БМП, піхота. 

— Ми шукаємо конкретні цілі, і переважно влучаємо — все на вищому рівні, — з гордою посмішкою уточнює про військовий позитив наш співрозмовник. 

Але навіть серед такої напруженої роботи знаходяться моменти для відпочинку.  Короткі перерви допомагають відновити сили та відчути себе трохи ближче до нормального життя. 

Не менш важливою частиною їхнього побуту є підтримка один одного. Кожен тут розуміє цінність командної роботи та взаємної допомоги. Часто хлопці обмінюються веселими історіями з цивільного життя, діляться планами на майбутнє та просто жартують. 

І хоч ситуація залишається складною, цей позитивний настрій, навіть у таких невеликих мірках, допомагає підтримувати бойовий дух. Життя на фронті має свої важкі моменти, але саме ці невеликі радощі допомагають хлопцям триматися і вірити в Перемогу.

 

Родичі були в УПА 

 

Патріотичне виховання формувало майбутнього воїна ще змалечку. У Цікавого прадід і прабабуся були в УПА. Відбувши каторги у Сибіру, вчили дітей та внуків дорожити свободою, цінувати і берегти своє, бути відданими патріотами. Цікавий любив слухати їх історії. 

— Краще за них ніхто не знає, хто такий мо@каль, — додає до спогадів про предків Цікавий. — Треба боротися, бо будемо як цигани, розкидані по цілому світі. Це робиться для наших дітей, онуків. У мене двоє синів, я б не хотів щоб вони воювали. 

 Про свій вибір наш Герой ніколи не шкодував, вважає, що зробив усе, що міг, щоб діти жили у вільній країні. Вважає, що зараз як ніколи важливо зберегти мову, культуру, традиції.

Заради цього воюють і Цікавий, і його рідний брат, дальші родичі, усі патріоти села. 

— Загинемо, але не свого віддамо, нас зламати дуже важко, — твердо підсумовує Цікавий. 

 Вдома на нашого героя чекає дружина з синами 6-ти і 10-ти років. Вважає їх головними мотиваторами. 

— Вони — моя надія і опора, — з особливим теплом підкреслює наш Герой, — добре, коли ти знаєш, що вдома тебе чекають.

Мріє після Перемоги повернутися у звичне життєве русло, виховати здорових, щасливих дітей, працювати. 

— Звісно, вже так не буде, як було до війни, — каже, замислюючись, — війна змінює людей…

Що кажуть колеги по службі? 

 

— Водії у складі розрахунку БПЛА — дуже потрібні люди, — наголошує командир Цікавого Парф. — Помилково вважати що вони лише відвозять і привозять команду. 

Саме Цікавий, за його словами, є дуже надійною одиницею у підрозділі, адже він допомагає розгортати техніку, бере участь у її підготовці до польоту. Також на ньому і кухня, і всі господарські роботи. 

— Хлопці, які “літають”, з комп'ютером дружать, а з сокирою і молотком — не дуже, — продовжує командир. — Тож на водія перекладається відповідальність за облаштування позицій, бліндажів, літнього душу, поки вони працюють він і води наносить, і дров нарубає, і їжу приготує, і створить хлопцям всі зручності. Особливо в такий насичений період, як зараз, він ще виконує функції охорони позицій. 

Також командир зауважив, що машина у водія завжди — справна. Переважно він її ремонтує власними зусиллями, своїм коштом або ж шукає волонтерів. 

Читайте також: На нього вдома чекає Оскар: історія командира гармати тернопільської артилерії

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.