Не зрадив військову присягу у кривавих боях! На Збаражчині прощаються з Героєм В’ячеславом Власенком

• Він понад усе любив природу, сім’ю та Україну, а своїм покликанням вбачав захищати рідну землю і до кінця боротися за її свободу. У 26 років В’ячеслав підписав контракт із ЗСУ і став професійним військовим. У цій справі чоловікові не було рівних.
• Звістка про загибель Героя з’явилася 1 червня. З В’ячеславового телефона хлопці повідомили рідним, що побратима не стало. Його життя обірвав ворожий боєприпас…

На фронті захисник встиг зустріти свій 32-й день народження. Того дня він не сидів за столом у колі найближчих людей та не приймав вітання у свою адресу, а як завжди, зі стовідсотковою точністю, виконував бойові обов’язки – розміновував наші території від російських мін та снарядів.

Мама В’ячеслава пригадує: він весь час відповідально й ретельно ставився до своєї роботи, не припускав помилок і ніколи не здавався, що б там не було. Цілеспрямованості, спокою та холодному розуму військового дивувались всі. Він умів знайти вихід з найбільш скрутної ситуації…

У те, що її єдиний син загинув на передовій, жінка досі не може повірити. Не підібрати слів, які би вгамували біль її втрати та загоїли рану у душі…

В зоні АТО знайшов щире кохання

Власенко В’ячеслав Андрійович народився 9 травня 1990 року в невеличкому селі Герасимівка Сумської області. Там чоловік мешкав до 26 років.

Герой навчався у місцевій Роменській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7, де закінчив 11 класів. Опісля здобувати вищу освіту В’ячеслав не захотів.

– Змалечку він цікавився абсолютно усім. Дуже любив тваринок, доглядати за ними. Допомагав мені на городі, Славіку подобалось «копирсатись» у землі, щось садити. Він у мене постійно був добродушний і працьовитий. Мав багацько друзів, за них горою стояв, хвилювався, якщо хтось потрапляв у біду. Побачивши, що комусь стало погано – не міг цю людину залишити. У вільний час захоплювався рибалкою і ходив збирати гриби. Обожнював природу, казав мені: «Якби була можливість – я би взагалі в лісі жив!» – крізь сльози про дитинство захисника пригадує матір.

В дев’ятнадцятирічному віці В’ячеслава спіткало страшне горе – помер батько. Хлопець став головним «годувальником» у родині, фінансово забезпечував себе і маму. Герой не цурався будь-якої фізичної роботи, мав «золоті» руки.

– Славік підписав контракт із Збройними Силами України у 26 років. Так склались обставини, що тримісячну строкову службу він проходив у Тернополі. Після цього вирішив, що хоче бути кваліфікованим військовим, пов’язати із цим ремеслом своє майбутнє. Саме тоді я почула від нього, мовляв: «Стати армійцем – моя доля!» – розповідає про захисника його дружина Анна.

Вона, до слова, теж військовослужбовиця. З В’ячеславом жінка познайомилась у зоні проведення антитерористичної операції, адже разом служили. В якийсь момент закохані зрозуміли, що не можуть один без одного. Тоді й розписалися.

– Завжди стриманий і спокійний, Славік все добре обдумував наперед. У його рішеннях я ні разу не засумнівалась. Ще він був турботливим, добрим, ніколи й ні з ким не конфліктував. Відколи його знаю – мав патріотичну позицію, яку відстоював всілякими способами. Любив Батьківщину, все українське, «наше», і ненавидів москалів, – ділиться думками про чоловіка Анна.

«Сподівалися, що Славік поранений або пропав безвісти…»

За словами мами В’ячеслава, коли розпочалось повномасштабне вторгнення окупанта Захисник не міг стояти осторонь, рвався на передову.

– Син у мене один, я дуже не хотіла, аби йшов служити. Славікові друзі їхали на фронт і він вирушив. Батьківщина для нього – це святе! Завжди казав: «Хто, як не я, захищатиме Україну від окупантів?». Синові совість не дозволяла сидіти й дивитись, як вороги плюндрують наш край, – говорить жінка.

До війни Анна з чоловіком проходили військову службу в 44-й окремій артилерійській бригаді, що локалізувалась в Тернополі. У 2021 році, після незначної перерви, подружжя підписало контракт з 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою (базується в Коломиї).

– Ми разом служили у 109-му батальйоні. Славік був сапером, розміновував території й локації від різноманітних боєприпасів окупанта. Аби займатись цим небезпечним ділом, він закінчив навчання у Кам’янець-Подільському центрі розмінування, – розказує дружина Героя Анна.

Про те, що військовий трагічно загинув при виконанні одного з бойових завдань, на своїй Фейсбук-сторінці 4 червня повідомив голова Збаразької міської ради Роман Полікровський.

– Сумна звістка знову прилетіла у Збаразька громаду. Загинув на війні Власенко В’ячеслав Андрійович. Вічна пам'ять Герою! – написав пан Роман.

Загинув у бою за незалежність України!

Про смерть чоловіка першою дізналась його дружина Анна – від побратимів.

– Мені з його телефона подзвонили хлопці, сказали все, як є. Славік загинув 1 червня приблизно о 19:00 при розмінуванні об’єкта. Його розірвало на шматки… Навіть бронежилет на ньому не вцілів… – з болем каже жінка.

В’ячеслав Власенко смертю справжнього Героя та відданого рідній землі військового поліг десь у районі Бахмута (місто на Донеччині).

– Ми з рідними до кінця сподівалися, що він поранений, або пропав безвісти. Його тіло ніяк не могли забрати із зони бойових дій, – розказує Анна.

– Сумна звістка... Наш захисник, наш Герой Власенко В’ячеслав Андрійович… Куме, дорогенький, ти не помер, ти навіки живий в наших думках і серцях! Мати, сім’я та Батьківщина були для тебе єдині! Ти ГЕРОЙ! У кривавих боях ти не зрадив військову присягу і загинув за нас! Помер за те, аби ясний світанок і погожа днина панувала вічно на нашій землі… По небесних стежках ти пішов до Святого Отця! Вічна пам’ять тобі, Славічок, спочивай спокійно… – такий допис у Фейсбуці присвятила військовому Татьяна Волкова.

Тіло загиблого воїна В’ячеслава Власенка краяни зустріли 6 червня об 11:00 біля Добриводського перехрестя (зі сторони села Добриводи).

Як повідомив голова Збаразької міськради Роман Полікровський, поминальна панахида за військовим відбудеться 6 червня об 19:00 в церкві у селі Чумалі.

Редакція «20 хвилин» щиро співчуває матері, дружині, родичам, друзям, бойовим товаришам й усім, хто втратив близьку людину – В’ячеслава Власенка.

Вічна пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.