На святкуванні однокласники згадували молодість, ділились спогадами, обіймались, цілувались та плакали.

Уже літні випускники повернулись у рідні стіни школи через 50 років. Їхній клас складався із 18-ти чоловік, на зустріч прийшли лише 10-ть. Дехто не зміг приїхати, бо працює за кордоном, а трьох чоловік вже немає на цьому світі.

Організовувала зустріч Марія Драган, яка працює сільською головою у селі Садки. Каже, що довго шукала контакти до усіх, старалась вибрати таку дату, щоб всім було зручно приїхати.

- За 50 років після завершення школи ми декілька разів думали зібратись, але все ніяк не виходило, - розповідає Марія Драган. - Я така щаслива, що на цей раз нам вдалось організувати це свято. Ми багато сміялись і плакали, бо ж так приємно побачити своїх друзів. Тих, з ким ти щодня проводив час у школі. Тих, з ким сидів за одною партою та трішки бешкетував на перервах.

Золоті випускники зустрілись біля стін їхньої школи. Зараз, школа вже не працює, тепер у цій будівлі - дитсадок.

- Коли ми зайшли у середину школи, то склалось таке враження, ніби й нічого не змінилось, - каже героїня публікації. - Всі разом зайшли у наш рідний клас, пройшли коридорами. Неможливо було стримати сльози. Так приємно було думками повернутись у той безтурботний час в житті кожної людини - шкільні роки.

“Домовились зустрітись ще”

- З кимось ми бачились за ці роки, хтось зустрівся вперше, - каже пані Марія. - Було так приємно переглядати наші дитячі фото, кожен шукав себе на них, декого не впізнати.

На зустрічі випускники співали пісні, згадуючи молодість. Багато розмовляли, кожен розказував про своє життя.

- Наш клас був дуже дружнім, і, після цієї зустрічі я переконалась, що залишився дружнім до сьогоднішнього дня, - каже Марія Драган. - Ми ніколи не сварились між собою, завжди намагались знайти спільну мову. Було дуже зворушливо згадувати шкільні ситуації.

Також випускники пішли на кладовище до своєї першої вчительки та однокласників, яких вже немає на цьому світі.

- У нашій місцевій церкві відправилась панахида за тих, хто вже не з нами, - каже пані Марія. - І також у двох церквах провели Літургію за здоров’я нас усіх, а ще на зустрічі ми заспівали усім “Многая літа” і пообіцяли один одному, що через десять років обов’язково зустрінемось ще раз, але вже урочисто посидимо у кафе чи ресторані.

На зустріч випускники також запросили своїх вчителів. Класним керівником учні у старших класах був вчитель математики. Зараз це вже літній чоловік, він переніс інсульт, ходить з палицею, але на зустріч приїхав із радістю. Він не міг стримати сліз радості, каже, так приємно, що його шанують і пам’ятають.

“Згадували шкільні моменти із гучним сміхом”

  - Пригадували кумедну історію на святкуванні, як ми вечорниці у ніч на Андрія влаштовували, - розповідає пані Марія. - Це тоді було заборонено, але нам ж було цікаво. Спочатку зібрались лише дівчата, а хлопців-однокласників ми не хотіли брати з собою.  Ми вже хотіли бути «дівками», тому й збирались покликати старших хлопців. Але так сталось, що наші однокласники напросились до нас, і ми всі разом провели цю ніч на Андрія. Ой, як то було весело. Ми і пампушків поїли, і пляцки пекли, і сусідам під вікна пшеницю кидали - так на долю ворожили. А на наступний день класний керівник про це дізнався, і був дуже злий на нас. Казав, щоб признавались, хто організатором був цього вечору, але всі мовчали. Ми довго стояли під стіною у класі, але так ніхто й не признався. І так завжди, якщо щось чудили - то разом.

Як каже, героїня публікації, були у них різні моменти, але вони завжди підтримували один одного.

- На зустрічі ми посміялись від душі, - каже пані Марія. – А вчителі пригадували, що ми були дуже чемним класом.

“Всі однокласники - гарні спеціалісти у своїх справах”

Зараз золотим випускникам 65 років, кожен досягнув власного успіху в житті.

- Всі ми щасливі, бо здорові і живі, - додає пані Марія. - І неважливо чи на фермі ціле життя працювали, чи бухгалтером у офісі. Кожен з наших випускників - гарний спеціаліст у своїй справі.

Серед колишніх учнів — представники різних професій — вчителі, юристи, таксисти, викладачі у вузах, економісти та художники ... У кожного вже є родина, діти, внуки.