Ми проїхались із Михайлом у святковій машині. Його позивний - “318”.
Заходимо у авто, сідаємо поруч із водієм, який зустрічає нас усмішкою та люб’язно просить не стукати дверима. Михайло дарує цукерку та запитує, куди їхатимемо. Оскільки пункту призначення у нас конкретного не було, то вирішили поїхати до головної ялинки міста. І тоді водій таксі, наче подихом, вмикає гірлянди та новорічну музику.
- Дуже сумно жити, треба себе якось розважати. І цього року вирішив повісити собі гарненькі гірлянди в авто, - розповідає чоловік. - Я довго їх чекав із Китаю, замовляв в інтернеті. Вони в мене швидко включаються і виключаються. Мені подобається, пасажирам - також. Додаю трішки радості та позитиву у буденність людей, та й собі настрій новорічно-різдвяний створюю.
Коли заходиш у авто, в очі одразу кидаються пасажири, які там вже є - новорічні іграшки. Lва сніговики - Юрчик і Степанович, дві мишки - Мися і Крися, три ангелики - Віра, Надя, Люба та ельф - Колян. Імена цим всім іграшкам дали пасажири, окрім Коляна, якого Михайлові подарували. У салоні справді святково та атмосферно. Є тут і маленька ялиночка .
- Найпоширеніша реакція пасажирів, які заходять у салон - дикий сміх, - каже водій таксі, - Діти завжди шоковані, і і оченятами бігають по салону всю поїздку. Хоч є й неконтрольовані малюки, які хочуть забрати іграшки додому. Найспокійніше реагують чоловіки : “Вау, класно”, - кажуть. А ще часто руки потиснути мені хочуть, щоправда, це не завжди зручно. Буває таке, що чотири пасажири в машині, і кожен на ходу тобі хоче руку потиснути. Була дівчина, яка зайшла до мене в авто п’яною, і коли побачила ці всі гірлянди, то впала мені на коліна і почала селфі робити. Є й не дуже коректні реакції, дехто матюкається, каже, виключити. Буває, що й лисину цілують, - сміючись додає таксист.
Їздить чоловік на Chevrolet Aveo. Син Михайла назвав його машину “Шаркін”, служба таксі "Пілот".
- Хотів, щоб було файно, - каже чоловік. - У мене є навіть цілий ритуал із цим. Коли до мене сідають люди, то я спокійно вітаюсь і дарую цукерки. За рік роздаю понад сто кілограмів. А тоді, коли люди кажуть, куди їхати, вмикаю гірлянду і спостерігаю за реакцією. Якщо чесно, бувають і люди, які у смартфонах всю дорогу сидять і навіть не помічають гірлянди чи прикраси.
Чоловік розповідає, що проблемно було знайти такі гірлянди, які б зменшували яскравість і різко вимикались.
- У мене все ж таки безпека дорожнього руху на першому місці. Уночі яскравість на мінімумі, - додає Михайло. - Як пасажирам не подобається, то вимикаю. А взагалі стараюсь постійно із пасажирами говорити, мені від того веселіше, а вночі спати не хочеться. Бо купити каву хорошу вночі - важко, а розмови допомагають. Розговорити мені виходить практично усіх. Якщо не хочуть говорити батьки, то говорю із дітьми про мультики чи ігри якісь.
Тернополянка Валерія Грицевич, яка їздила із цим таксистом раніше, була вражена таким оформленням машини. Каже, це якась новорічна ялинка на колесах.
- Під час поїздки в нас з подругами значно покращився настрій, водій пригостив цукерками та розповідав жарти, - каже Валерія. - Як на мене, чудова та дуже креативна ідея. Бо, поки погодка на вулиці не радує, а новорічний настрій ж якось потрібно створювати.
Музика, як пояснює водій таксі, у нього в авто має особливе значення. Каже, є кілька флешок із різноманітною музикою, як бачить, що пасажирам не подобається, то перемикає.
- Зараз вмикаю новорічно-різдвяні пісні, - каже Михайло. - Колядки та щедрівки іноді. Класно, коли створюється повноцінна атмосфера в автівці, а відповідна музика саме додає ще більшої святковості. Люблю підспівувати, але от ніколи у мене в машині не гратиме російський шансон. У нас своєї хорошої музики вистачає.
За освітою чоловік - маркетолог, працював за фахом, а потім вирішив, що бути водієм таксі - це більш чесніша робота, ніж працювати у маркетингу. Розповідає, що впродовж чотирьох років, як він працює таксистом,трапилося чимало цікавих історій.
Пригадує одну із найсмішніших.
- Було це на Тетяни. Шість дівчат викликала таксі, я приїхав. Були вони всі п’яні добряче, і я їм намагався пояснити, що вони шестеро не залізуть у авто, але вони вперто доказували, що їм потрібно їхати разом, - розповідає Михайло. - Ну і вони кажуть до мене: “Давайте, ми Таньку в багажник”. Я думаю, що вони жартують. Але найбільш п’янішу дівчину, яка була без трусів, вони беруть і кладуть мені в багажник та закривають його.
Далі, як розповідає Михайло, ці дівчата включили Винника на блютуз-колонці і цілу дорогу співали. Коли їхня поїздка вже підходила до кінця і в авто залишилась лише одна дівчина та Танька в багажнику, ця її подруга каже:” Ну я тут виходжу, а за Танькою чоловік вийде.”
- Я добряче перелякався, думаю, хтозна, що цей чоловік подумає. Бо я б на місці вбив, якби мою жінку привезли у багажнику, та ще й без трусів, - каже Михайло. - Доїжджаючи до її дому, побачив Вірастюка в молодості, стало мені ще страшніше. Але ця подруга його все пояснила, вона все-таки поїхала з нами, і він посміявся і сказав фразу, яка просто мене вразила: “Уже другий раз за місяць”. Чоловік закинув її на плече, і так поїздка закінчилась.
Хоч це було ще десь два роки тому, але Михайло ще досі згадує цю поїздку із особливим сміхом та подивом. Були й не надто приємні випадки.
- Одного разу я віз трьох хлопців, дужі такі на вигляд були, - каже водій таксі. - Двоє сиділи позаду, а один попереду. І цей, що спереду сидів, різко обертається і починає бити тих, що позаду.
Пригадує ще, як одного разу молода мама забула дитину в нього в машині, бо заговорилась по телефону. Уночі, каже чоловік, більшість “брудних” історій відбувається, а вдень - приємніші. Цікаві стосунки у чоловіка й із іноземними студентами. Каже, існує стереотип, що таксисти до них погано ставляться, але він старається його руйнувати.
- На жаль, їх в університетах, мабуть, не вчать, що до малознайомих людей потрібно звертатись на "ви", - каже чоловік. - Справді часто бувало таке, що темношкірий студент сідає в авто і говорить лише: “Їдь. Стій. Чекай.” Проте, коли я англійською пояснюю йому, що говорити варто на ви та з більшою повагою, то другий раз, як він сідатиме в авто, уже так не поводитиметься.
До слова про пасажирів, Михайло розповідає, що безліч людей впродовж дня викликають саме його. Каже, це дуже приємно, а колеги на роботі жартують, що його машина - уже бренд.
- Хороших випадків у моїй практиці теж бувало безліч, бо, якщо ти добре до людей ставишся, то здебільшого й до тебе так будуть, - розповідає водій таксі. - Звичайно, приємно, коли залишають чайові. Бувало й таке, що залишали 500 гривень, хоч більшість просто дякує.
Михайло каже, що часто пасажири у відповідь на цукерки, які він дає, і йому дарують щось.
- Коли забираю заробітчан із вокзалу, часто мені дарують за мій сервіс якісь солодощі, капучино чи каву, - каже Михайло. - Це приємно, класно, коли люди цінують твої старання.
Чоловік розповідає, що прикрашеною автівкою буде їздити до кінця зими. Тому, може й ви колись потрапите на нього.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер
Galyna Makar
Петро Крутій
Max
Nadiya Speranza - z