Облив себе водою і поліз у палаючий будинок. Історія тернополянина, який рятував людей

«Рятуйте, ми горимо», — ці слова тещі назавжди врізалися у пам’ять тернополянина Володимира Колодія. У ніч ракетного удару він приставив драбину до палаючого будинку на 15 Квітня і почав рятувати людей. Завдяки його діям вижили сусіди й діти, але тіла найближчих — тестя та своячки — досі не можуть знайти.

Володимир Колодій — і є той герой, який приставив до палаючого будинку драбину і рятував людей. Завдяки цьому вдалося евакуювати літніх сусідів та інших — попри те, що рятувальники здалеку кричали, мовляв, що ти робиш, тікай, зараз буде другий приліт. Володимир облив себе водою, приставив драбину, що помітив у дворі біля розбитої котельні, і поліз нагору. Бо у палаючій квартирі третього поверху, де ще донедавна і сам проживав із дружиною та донечкою, були його рідні. Батьки дружини, її сестра та племінниця. 

Тіл батька і сестри, яка ще є Володимиру і його дружині кумою, не знайшли досі. 14-річну племінницю Анастасію, вже прооперували і перевезли до лікарні Львова. Мама дружини — у реанімації лікарні у Тернополі. 

Хочуть вручити нагороду

Володимир знає, що його розшукує міський голова Тернополя, аби вручити відзнаку за порятунок людей. Але, як зізнався чоловік журналістці «20 хвилин», зараз не до цього. 

Він розповів, як все відбувалося. І єдине, чого попросив журналістів, на запитання, чим можемо допомогти, — посприяти, аби дістали тіла загиблих рідних… 

— Тієї ночі мені подзвонила теща: «Рятуй нас, ми горимо…». Коли я прибіг на місце, там стояла одна пожежна машина біля садка. У дворі горіли машини, все вибухало.  Дуже багато тіл було, людей загиблих лежало просто під будинком. І в епіцентрі був перший, другий, третій поверхи. Там, де якраз наші рідні живуть, — згадує Володимир Колодій. І додає, — жили… 

Весь час Володимир був на зв’язку із тещею. Вона казала, що її донька і онучка «відключилися. Жінка благала їм допомогти.

— Я побачив драбину, інші люди помогли мені її поставити, — згадує Володимир. — До рідних на балкон поставити її було неможливо, тоді поставили до сусідів на балкон. Треба було рятувати людей, хоч когось. Я облився водою від пожежників і почав координувати, щоб люди виходили на балкон. Вони не могли вийти… Я кричав: «Виходьте, мусите облитися водою, світити ліхтариком і виходити на балкон».

Невдовзі рятувальники приставили до стін будинку ще одну драбину. Коли Володимир піднімався догори, згадує, як вже на рівні другого поверху руки прилипали до драбини. Рятувальник тим часом розгортали шланги. Чоловіки, які були у дворі, їм допомагали. 

— Я кричав, щоб лили на другий-третій поверх, заливати все і людей водою, бо епіцентр пожежі був саме там, — згадує Володимир Колодій. — Сусіди почали спускатися по драбині. Сусіди мої — літні чоловік і жінка. У з паралельної квартири моїх рідних теж. Всім кричали, щоб люди виходили на балкони. Я мамі крикнув у телефон: «Викидай Настю!» Вона виштовхала її на балкон. Сама на половину вже була назовні — на вулиці. На балкон дістався один з рятувальників. Згодом маму почали знімати і скинули вниз – ми з іншими чоловіками її підхопили. Я заніс маму до швидкої на руках, у пазуху запхав телефон. Це було страшно…

Там є дитина, там ще є люди!

Через хвилин 30 приїхало інше рятувальне авто із люлькою. Рятувальники почали знімати людей з верхніх поверхів. Чому так, Володимир пояснити не може, адже епіцентр пожежі був саме на рівні нижніх поверхів. Можливо, припускає, це було якесь їхнє внутрішнє розпорядження. 

— Я їм кричав: «Дайте люльку на третій поверх! Там є дитина, там ще є люди!» — згадує Володимир Колодій. — Вони дали люльку і повантажили туди дитину, Настю. Спустили. Я її поніс до швидкої, яка стояла метрів за шістдесят. Люди помогли донести, я їй зробив штучне дихання, і мала кліпнула очима та почала дихати. Її забрали.

Усередині будинку залишалися тесть Ігор і жінчина сестра Оксана. Володимир просив пожежних, які перебували на балконі, зайти в середину. Переконував, що там щонайменше двоє людей. 

— У них були маски, термозахист — все було. Я просто вилізти вже не міг, бо було настільки гаряче, — згадує Володимир. — Але рятувальники посвітили ліхтарем, оглянули і сказали, що людей немає. На даний момент (17.00 21 листопада — прим. авт.) тіл немає. Дружина здала ДНК, все здала — і немає. Тіл немає, немає з чим порівняти. Виносили тіла з третього поверху, але, як виявилося згодом, це не наші рідні. 

Десь близько години Володимир ще перебував біля будинку, а потім разом із дружиною поїхали шукати племінницю по лікарням Тернополя. Були і в дитячих, і в дорослих медзакладах міста, але Насті ніде не було. Вже приїхали в Лікарню швидкої допомоги, куди привезли тещу. Там була одна неопізнана — із тещею буквально поруч, у реанімації. Це була Анастасія. Її прийняли за дорослу, бо досить росла, займається спортом. Згодом малу перевезли до дитячої лікарні. 

Що з племінницею і тещею

— Зараз її перевезли до Львова, у неї опіки. Друга стадія опіків трахеї і поверхневі опіки першої, другої і третьої стадії, — каже Володимир. Хоча я спершу не бачив на ній опіків — не так було видно. Може, надихалася, бо ще пів години перебувала там, у будівлі, що палала. 20 листопада дівчину прооперували, робили пересадку шкіри на обличчі, стегні і двох руках.

Теща Тетяна досі перебуває у реанімаційному відділенні Лікарні швидкої допомоги. 

— Вона не знає, нічого не знає, — Володимир плаче… — Вона питала у дітей за тата. Я сказав, що всі живі, все добре. Я не можу їй цього сказати — жінка емоційна. Їй зараз потрібні сили, щоб одужати. 

І школа, де навчається Настуня, і родина відкрили банки для допомоги. Поки що того, що назбирають, вистачить для лікування рідних, каже Володимир. І коли журналістка запитала, чим ми можемо допомогти, лише відповів: «Якщо маєте можливість, допоможіть дістати рештки тіл. Або хоча би повпливайте неа тих, хто може це зробити. Я знаю, що з третього поверху виносили тіла двох людей. Але це не наші рідні…»  

Читайте також:

Майже два мільйони виділили на допомогу власникам квартир, знищених ракетними ударами у Тернополі

До зруйнованих будинків несуть дитячі іграшки та квіти. Репортаж з місця удару по Тернополю

Тато і молодший братик загинули. Друзі родини відкрили збір на допомогу мамі з двома донечками

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.