• Це не просто хліб. Це хліб, в якого є душа. Так про весільний коровай каже Лілія Сагановська із села Застіноче, що на Теребовлянщині. 
• Вже два десятки років жінка створює символ українського весілля і в кожну з робіт вкладає шматочок своєї душі. Про традиції короваїв, смаки та прикраси з пекаркою говорила наша журналістка. 

Пані Ліля розповідає, що колись короваї випікала ще її мама, сама ж вона розпочинала з випічки весільних тортів. 

- Я короваї почала пекти, бо люди змусили, - посміхається Лілія Сагановська. - Я пекла торти на весілля, а тут приїхали старости і кажуть: "печеш солодке - то треба ще коровай". Моя мама пекла колись такі, простіші, короваї. Одноповерхові. Вона почала, бо дуже багато разів тато мій був за старосту. А за традицією, саме староста несе на весілля коровай, От вона замовляла-замовляла, а потім не було де - і почала пекти сама. Коли посинала я - мама підказувала, помагала мені. Я попробувала - мені сподобалось, тож почала розвивати і техніку випікання, і прикраси.

Жінка каже, що з моменту коли спекла свій перший коровай минуло вже понад двадцять років. Скільки виробів створила - порахувати важко. Але кілька сотень назбирається точно.

Коровай - це солодка здобна булка, з родзинками, з додаванням багатьох яєць. Чимось віннагадує паску. Але з його випічкою пов'язано чимало традицій.











Прикрашає тістом або цукровою пудрою

- Спочатку пекла простенькі, одноповерхові короваї. Ох, як це давно вже було, - продовжує співрозмовниця. - Починала із прикрашених тістом. І зараз теж є дуже багато людей, які хочуть, щоб коровай був лише з тіста. Я ж люблю прикрашати пудровою мастикою. Тоді ці прикраси і з'їсти можна і виглядають вони дуже святково. 

Жінка каже, що мріє зробити чисто-білий коровай, де би усі прикраси були білими. Але поки такого варіанту старости не замовляли. 

На оздоблення у жінки йде найбільше часу. Виготовлення прикрас жінка починає за три дні до того, як віддати коровай. Щоб зібрати усі частини - півдня. 

- Я часто роблю усе ночами, - ділиться Лілія. - Раніше працювала в садочку, то взагалі тільки й вночі пекла, а зараз вже здоров'я трішки не те, тому замовлень беру менше, але нічна робота нікуди не поділась. Як і діткам, які в садочку були мої випускники, я віддавала частинку себе, так і в кожному з цих хлібів - моя душа. Я завжди переживаю, щоб все вийшло добре, завжди з таким трепетом ставлюсь до роботи, скільки короваїв я б не спекла. 

"Перед початком роботи молюсь"

Для випічки короваю важлива атмосфера. Тому під час роботи вдома у Лілії Сагановської ніхто навіть не говорить голосно. 

- Скільки років вже печу короваї, а кожного разу перед початком роботи дуже переживаю, - каже пані Лілія. - Я завжди прибираю в хаті, щоб було чистенько, прошу рідних, щоб ніхто мені не заважав. В хаті має бути спокійно і чисто. Також завжди стаю на коліна і молюся. Тісто дуже примхливе і може "сісти", якщо неправильно з ним поводитись. Воно все відчуває. 

Жінка каже, що буває важко працювати. Інколи усе падає з рук і важко зібратись. Тоді вона стає на коліна, молиться, потім продовжує випічку. І  після молитви усе іде, як по маслу. 

- Цю роботу треба любити, кожен коровай забирає частинку мене, - продовжує вона. - Двох короваїв однакових годі знайти. Інколи є, що двоє старостів замовляють два однакові короваї для одного весілля. Тоді так, стараюсь все робити ідентично, але інше замовлення вже таким самим точно не роблю, десь іншу квітку додам, десь - листочок. Завжди стараюсь вдосконалювати роботи.

Замовлення - у всі куточки України

- Мої короваї їхали і в Одесу, і в Миколаїв, у Львів, в Франківськ і навіть летіли в Канаду, - продовжує пекарка. - тому треба, щоб всі деталі міцно тримались, щоб доїхав цілим і красивим. Замовлення бувають дуже різні: хтось хоче простенький, одноповерховий, прикрашений тістом, хтось хоче - з обручками, хтось з фігурками наречених. Було й таке, що просили зробити з прапором України. 

Готова робота нагадує справжні композиції. Найбільше жінка любить робити квіти. Вона змалку захоплюється малюванням, тож свій талант втілила у весільній випічці. 

Важать короваї близько п'яти кілограмів. Жінка сміється, що інколи, старости просять зробити підвіску на шию для короваю, адже їм доводиться носити його на руках чи не все весілля. 

Про традиції коровайниць

- Бувало таке, що приїжджають люди і кажуть таке: "Питала бабця чи коровай зарум'янився. Бо якщо так, то молода вагітна", - говорить коровайниця. - Ще кажуть, що крихти від цього хліба і залишки тіста не можна давати псам, котам і свиням. Можна давати лише птиці.  Навіть якщо в мене залишається трішки тіста - ніколи не викидаю його, а віддаю його чи курчатам, чи горобцям.

Того, звідки жінка дізналась про ці традиції, вона пригадати не може. Каже, щось розповіли в селі,  де живе, щось кажуть самі замовники.

-  Ще були люди, які просили, навіть, якщо коровай трішки підгорів - не зішкрябувати його знизу, не забирати нічого з країв, не підрізати,  - каже мисткиня. - Він має бути цілим, щоб життя молодих було в достатку. Навть коли мені важко працювати, я ніколи про це не кажу людям. Завжди говорю: "Ваш коровай найкращий". І звісно в кожен для мене таким є.

Також пані Ліля говорить, що коровай має вийти з першого разу. І в її досвіді лише раз було таке, що роботи доводилось починати з початку.  І в цьому випадку, сімейне життя молодят не склалось. 

Зазвичай коровай на весілля замовляють старости, на Тернопільщині - це найпоширеніша традиція, але є райони, де короваї мають з собою принести хресні батьки наречених.

Після весілля коровай ділять та роздають гостям з собою. За однією з місцевих традицій на Тернопльщині, незаміжні дівчата вдома мають обов'язково з'їсти квітку, якою прикрашений коровай. 

"За 20 років короваї змінились"

Коли майстриня починала випікати короваї - оздоба була простішою. Раніше люди частіше замовляли короваї, прикрашені тістом. Зараз знову "мода" іде до мінімального оздоблення, але найчастіше замовляють короваї з прикрасами "мастикою". Її майстриня робить або з цукрової пудри, або з жувального зефіру, який замішує у тісто. 

- Коли я починала, то оздоблювала короваї зефірним кремом, який потім висихав на випічці, - каже жінка. - Зараз дивлюсь на фотографії перших робіт - то бачу наскільки змінилась робота. З цього "зефірного" крему перейшла на оздобу мастикою. Раніше людям подобалось, коли є багато кольорів. Тепер часто просять зробити під тон, у якому роблять весілля. 

У кожній роботі жінка намагається втілити усі побажання замовників, окрім того, кожен з короваїв пече з найкращими думками та побажаннями. 

- Той хліб - він не є простий. То хліб з душею. Усі, хто приходить по коровай ставляться до нього з великою повагою, з любов'ю, яку через хліб передають молодій сім'ї. - завершує розмову майстриня. 

Від авторки інтерв'ю: Пані Лілю знаю ще змалку. У її домі завжди раді гостям. Завжди пахне домашнім печивом і запашним чаєм.  Привітна і щира в розмові ця жінка просто випромінює світло. У селі, звідки я родом, жодне весілля не обходиться саме без її короваїв. Куштувала цю випічку і я: запашний, пухкенький та солодкий. Впевнена, це лише через те, що до своєї роботи жінка ставиться із такою відповідальністю та любов'ю. 

Стежте за новинами Тернополя у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.