Протягом дня їй ніколи не буває сумно, бо сумувати просто немає коли. «Хтось лізе цілувати, хтось – на руки, хтось уже впав, а хтось просто прокинувся і хоче їсти. Весело нам», - із цих слів починає розмову тернополянка Надія Кирилів.

Раніше ми вже писали історію цієї жінки. За два з гаком роки вона встигла народити трьох дітей – двійнят Дем’яна і Мілану, донечку Єву. І ось менше місяця тому склад сім’ї поповнив синочок Матвійко. Надя жартома каже, що вона, як в анекдоті, тепер не «безпорадний солдат, а справжній спецназ». Адже те, що колись не встигала із двома дітьми, швидше робить із чотирма.

Перших дітей випросили у Бога

Отже, за три із хвостиком роки Надя має вже чотирьох дітей, і це вона називає справжнім чудом і промислом Божим.

- Я вірю в Бога, але не скажу, що релігійна фанатка. Те, що трапилося у моєму житті, - ніщо інше, як Божа вказівка. Ще кілька років тому ми дуже хотіли мати дитинку. Але ніяк не могли завагітніти. А як це сталося, нашому щастю не було межі. Коли нам з Олегом сказали, що буде двійня, ми взагалі не могли повірити, що це відбувається з нами. Але перша вагітність була і дуже складною, я дуже часто лежала у лікарнях, а малюки народилися передчасно. Їх тривалий час виходжували в обласній дитячій лікарні, - розповідає жінка.

Друга вагітність виявилася несподіваною. Коли двійнятам виповнилося три місяці, тернополянка знову завагітніла.

- Ми не планували. Мені так важко далися перші діти, ми з чоловіком лікувалися, молилися, я просто випросила старшеньких у Бога. Тому навіть подумати не могла, що так легко завагітнію знову, - каже Надія. – Після Євочки ми з чоловіком завжди використовували засоби контрацепції. Але, як бачимо, ми ввійшли у те число щасливчиків, яких вони не врятували.

Вагітність перебігала легко

Сумніви були. У голові крутилися різні думки: «Як їх усіх виховати, як потім забезпечити гідне майбутнє, як зараз буде, як чоловік зможе забезпечити усіх?» Було страшно прийняти рішення, зізнається багатодітна мама.

- Бог мені подарував перших діток, я не мала ніякого права на інший крок, ніж прийняти цю вагітність. Коли подумки сказала собі, що все буде гаразд, і ми впораємось, то життя ніби легше стало. Таке враження, що все складалося саме так, як нам було потрібно. Вагітність перебігала без ускладнень, на шляху завжди зустрічалися добрі та порядні люди, багато хто допомагав. Я уже і всі речі дитячі повіддавала людям. А тут, коли в групі «Допомога від щирого серця» дізналися про мою вагітність, то активно почали шукати речі і для мене. Це дуже приємно, - зауважує Надя.

За словами жінки, вони з чоловіком пов’язують народження синочка з Божим планом. Хоча подружжя проти того, що деякі люди бездумно плодяться. А потім ті дітки голодні й холодні тиняються вулицями чи їх забирають у дитячі будинки.

- Ми розуміємо, що ми відповідальні за наших донечок-синочків, що ми повинні забезпечити їм комфортні умови життя, радісне дитинство та якомога краще майбутнє. Ми будемо старатися робити все для того. Усе, що в наших силах, - каже жінка.

Не лише декрет, а й розвиток

Тиждень тому Матвійчика похрестили. Сім’я тішиться тому, що їм тепер ще веселіше.

- Сумно нам не буває. Зі старшенькими є трохи турбот, вони дуже активні, розумні, усе їм цікаво, усюди треба встигнути. Добре, що Матвійко – спокійний хлопчик. Їсть, спить, вередує рідко. Поки він відпочиває, я можу приділити час старшій братві. А коли прокинувся – ми всі біля нього. Діти дуже хочуть допомагати. Вони люблять братика, усі його гладять, цілують. Але треба пильнувати, щоб часом самі не влізли, - говорить Надя.

Тернополянка тішиться, що серед дітей немає ревнощів, усі – дружня родина. Крім догляду за дітками, наша співрозмовниця встигає робити знайомим макіяж. Вона професійно займалася цим до декрету. Справжня бджілка-трудівниця: і випікає, і діток доглядає, ще й час від часу працює.

- Важко, але я беру додаткову роботу для саморозвитку. Адже жінки в затяжному декреті часто починають в’янути. Не хочу, щоб щоденна рутина з’їла мене, - зізнається вона.

Працює один чоловік

У фінансовому плані родину забезпечує татко – Олег. Його усі дуже-дуже люблять. Щоб допомагати дружині, чоловікові довелося відмовитися від роботи в офісі. Він гарно майструє з дерева, тож наразі зайнявся власною справою. У перерві між замовленнями, сидить з дітками.

- Я дуже вдячна, що він розуміє, що мені потрібна допомога. Дякую коханому, що підтримує в усьому. Я не віддаю діток по селах чи деінде. Уже давно прийняла для себе рішення, що ми не будемо їх травмувати і роздавати бабусям, поки вони самі не захочуть там лишатися. От підростуть трішки, захочуть, будь ласка. А зараз у мене серце обливається, коли вони плачуть, що їх десь лишили. Тому, як би мені складно не було, я зі своїми дітками стараюся все сама встигнути.

Діти – це велика радість, наголошує Надя. Треба дякувати долі, що вони є.

- Ніхто не казав, що буде легко. На якийсь час треба забути про фігуру, власний спокій чи роботу, але я не уявляю свого життя без дітей. Є багато жінок, які мріють про материнство. Кожна жінка повина бути щасливою уже тому, що вона – Мама. А далі все буде, головне – це бажання щось робити та дії.