Під прицілом об’єктива – театр

Фотомайстра Михайла Урбанського у Тернополі знають, як хорошого професіонала своєї справи. Його свілини публікують у місцевій періодиці. Нещодавно в ТНЕУ була персональна виставка його робіт. Фотографа часто запрошують на зйомку різних урочистих подій. В нього своє особливе бачення того моменту, який фіксує об’єктив його фотокамери. На думки митця, кожна світлина повинна розповідати якусь історію, має бути «живою», динамічною і цікавою для глядача.

















Впродовж тривалого періоду Михайло Урбанський співпрацює з акторами Тернопільського драмтеатру ім. Т. Шевченка. Він залюбки ходить на вистави, адже вважає, що для того, щоб спіймати вдалий кадр, інколи треба подивитись одну й ту ж постановку  двічі, а то й тричі.

Чорна штора у «брехаловці»

У театрі Михайло Урбанський починав свою роботу ще в часи, коли головним художником працював знайомий його батька, на жаль, уже покійний Казимир Сікорський. Саме він попросив молодого фотографа зробити кілька світлин його малюнків та креслень для затвердження на художній комісії. Поступово Михайло Урбанський почав знайомитися та дружити з акторами. Саме в той час першими випускниками  театрального відділення музичного училища ім. С. Крушельницької були Олександр Папуша, Андрій та Оксана Маліновичі, Віталій Луговий, Микола Бажанов, Ольга Скала.

- Я запропонував своїм знайомим акторам сфотографуватися на портрети в образах, – розповідає фотохудожник. – Вони погодились. Фотосесію ми зробили За декілька вистав у так званій «брехаловці» – кімнаті, в якій актори чекають свого виходу на сцену. Там тоді висіла штора з чорного оксамиту чи сукна, на фоні якої я провів зйомки.

Коли він приніс готові світлини, то потрапив на очі тодішньому директору театру Михайлу Форгелю. Останній дуже зацікавився фотографіями і був здивований тим, що раніше ніхто цього не робив. Він розклав світлини на підвіконнику і добрих 15 хвилин міняв місцями.

– Мене це надихнуло, бо мені тоді дуже хотілось сподобатись, – зізнається співрозмовник. – Так я відчинив собі двері до театру. Коли розпочались «Тернопільські театральні вечори», Михайло Форгель спеціально запросив мене як фотографа відзняти вистави цього фестивалю. У драмтеатрі є дуже хороший актор-фотограф Тарас Іванків, який фотографує прем’єрні вистави, а я його іноді заміняю.

Проникає в душу актора

Михайлу Урбанському дуже подобається ходити на вистави і фотографувати їх по декілька разів.

- Мені цікаво спостерігати як один і той же актор грає в одній виставі, як поводить себе, адже щоразу він грає по-новому, – каже фотохудожник. – Це залежить від його внутрішнього стану, від сприйняття публіки тощо. Мені дуже цікаво спостерігати за акторами крізь призму об’єктива.

Складність зйомки у театрі полягає в освітленні як персонажів, так і мізансцени. Фотографові треба донести те, що хотів показати режисер та художник, які поставили виставу.

- Головний художник просить у фотографа правильної інформації щодо освітлення з верхньої, нижньої, середньої та бокових точок, оскільки на фотографіях все дуже гарно видно, – ділиться секретами театральних зйомок М. Урбанський. – Режисер, коли ставить ту чи іншу сцену, враховує як мають стояти актори, щоб було видно всім глядачам.  Аналогічно й фотограф повинен зловити кадр так, щоб він потім щось розповідав, щоб в акторів були правильні емоції, постава, міміка, щоб дивлячись на світлину, глядач зрозумів про що саме вистава.

Для того, щоб зловити відповідні емоції, потрібна практика зйомок. Вона у Михайла Урбанського на той час вже була завдяки роботі в газетах «RIA плюс» і «20 хвилин» та співпраці з політичними партіями, які просили фотографувати масові заходи. Так він навчився робити динамічні світлини, які створюють у глядачів ілюзію руху, тобто враження, що картинка не є мертвою, а живою.

- Кількість вдалих кадрів залежить від майстерності, – пояснює співрозмовник. – Коли я фотографував на плівку, то був обмежений в кадрах. Їх було лише 36 і на одну подію виділялось 5-10 кадрів. Доводилось економити і на практиці вивчати, коли треба зробити стопкадр. Завдяки цифровій фотографії можна зробити багато кадрів і вибрати найкращі. Я стараюся дивитися через видошукач камери і через коридор світла проникнути в душу актора. Тоді вже на підсвідомому рівні палець натискає на кнопку і робить стопкадр саме в той момент, коли актор видає потрібні емоції.

Був свідком конфузів на сцені

Знімаючи вистави Михайло  Урбанський був свідком різних сценічних конфузів. Наприклад, коли актор починав сміятися, хоч мав грати мертвого. Бувало, коли театральну штангу не опускали до кінця, актриси зашпортувалися і падали. Траплялося, що негативний герой, який убиває позитивного,  не зміг витягнути останнього за куліси, бо той надто важкий. Тому позитивний герой допомагав негативному, відштовхуючись ногами. Були моменти, коли під час бою на сцені гнувся меч і герой прямо на сцені вирівнював його ногою.

- Фотографуючи в театрі роками, починаєш переживати за акторів, – каже фотомайстер. – Кожному актору я вдячний за їх гру, не соромлюсь дати пораду, коли бачу, що щось не так. Буває, що на комедіях я сміюся і не можу через це сфотографувати, а коли знімаю якийсь трагічний момент, то застигаю в передчутті непоправного. Тому інколи мені доводиться два-три рази йти на одну й ту ж виставу, щоб зробити потрібний кадр.

Кожен актор живе аплодисментами глядачів, а фотограф – схвальними відгуками про його світлини, тож всім акторам хочеться побажати вдалих ролей і вдячних глядачів, а Михайлу Урбанському – побільше цікавих кадрів і захоплених відгуків.

Довідка

Михайло Урбанський  народився 23 квітня 1972 р. в м. Шумськ Тернопільської області. Навчався в Шумській загальноосвітній школі № 1 і Тернопільському ПТУ № 11. Служив на Біломорському флоті, де став військовим фотографом. Працював фотографом у Тернополі, був фотокореспондентом місцевих періодичних видань. Від 2007 року став співвласником фотостудії «Студія 7». У січні 2012 — грудні 2015 року працював у ТМ «НАТАЛІ-МОДА» фотографом-дизайнером, беручи активну участь у створенні весільних та вечірніх каталогів. Певний час був карикатуристом та фотографом журналу «Бізнес-компаньйон». Співпрацює з акторами Тернопільського обласного драмтеатру, артистами філармонії. Фотографував тернопільські гурти «Джазова фіра» , «Холодне Сонце», а також виконавців — Світлану Сорочинську, Тетяну Назарко, Діану Файко, Каріну Мазурик та інших. Є позаштатним фотографом газети «День». Захоплюється танцями і стрільбою. Полюбляє сплави, катання на лижах, ковзанах, велосипеді. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.