Знищує ворогів швидко і якісно! Історія тернопільського бійця, який у 18-ть став навідником гармати

Знищує ворогів швидко і якісно! Історія тернопільського бійця, який у 18-ть став навідником гармати

У нього ключова і вирішальна роль, від якої залежить робота гармати. І працювати треба швидко, щоб встигнути за день розгромити противника із 12-ти вогневих позицій. Вправність  навідника гармати вимагає не лише умінь та  знань, а й швидкості і фізичної витривалості. Саме тому воїн, про якого розповімо цього разу, довго не виходив на зв'язок. Напрямок, де він тепер, є найважчим.  Ворога там – як сарани.

Богдан Дишлевич – «пульс» артилерії. У дитинстві захоплювався футболом і тенісом, та не думав, що м’ячі колись замінить на артснаряди.  До речі, один такий заряд всього на третину легший за самого солдата.

Міцний і стійкий психологічно – його не спиняють ні обстріли, ні, на жаль, втрати, кожен наказ для нього є надважливим дорученням, кажуть військові, які служать з ним.

Відео дня

За сотні кілометрів з війни чекають мама, дві старших сестри і два молодших брата. Найменшому – всього 5 рочків.  Найбільше не вистачає Богданові зараз саме його щирих тісних обіймів, а ще – маминого борщу. 

Минає перший рік служби

Військова справа хлопця вабила змалечку. Після 11-го класу він здобув спеціальність тракториста, та до армії пішов, як тільки з’явилася можливість. Підписав контракт на три роки, щойно відзначивши своє повноліття. 

У липні йому виповниться вже 19, тобто минає перший рік служби. За цей час він пройшов навчання в Німеччині, яке далося йому напрочуд легко.  У складі тернопільської артилерії його «бойовим конем» стала гаубиця «М-777». Старший солдат, який проходив курси разом з Богданом, на псевдо «Німець», розповів, що герой нашого матеріалу проявив себе найкраще із групи та показав чудові результати в наведенні на ціль. Тепер його успіхи тішать  усіх в бойовому розрахунку. Хлопці розповідають, що коли старший офіцер доводить, що «накрили жирну цілюшку», то приємно і за Україну, і за людей, і за свій колектив, що відбиває ворога з рідної землі. 

Артилерія «накрила» у лісі

Окупантів тернопільська артилерія відсуває в бік кордону, однак чужинської орди відчутно більшає, спостерігає навідник. На превеликий жаль, не обходиться без втрат, і що найстрашніше – серед своїх побратимів. Так, у квітні Богдан втратив друга. Ворожа артилерія «накрила» хлопців у лісі на Харківщині.  

– Ми тоді не мали куди подітися, ховалися просто під деревами, – згадує  Богдан, та пояснює, що при постійних змінах вогневих позицій часом зупиняються у місцях, де немає окопів.  – Так півтори години просиділи під снарядами. Це страшно.

Ворожа розвідка, за словами Богдана, вичисляє техніку захисників, тому іноді так трапляється, та, на щастя, не часто. Було і зовсім недавно  –  московські посіпаки пошкодили техніку та спалили особисті речі хлопців, тоді артобстріл тривав приблизно сорок хвилин. Наші захисники усі вціліли, техніку відновили, одяг довезли волонтери. Найчастіше розрахунок підрозділу  зупиняється на заздалегідь підготовлених позиціях, де є все необхідне для безпечного перебування – окопи, польова кухня, вода. 

Їжі та води, навіть у спеку, хлопцям вистачає,  рідна земля багата джерелами, розповів солдат, єдине, в чому відчувають нестачу – це домашня їжа. Як є можливість – готують самі. 

Чи допомагають місцеві?

На запитання, чи допомагають місцеві, відповідь чуємо неоднозначну.  Ми не можемо називати місць перебування військових, але зауважимо, що подекуди ситуація продовжує бажати кращого.  

– Звісно, є люди, які тут, в російськомовних регіонах,  звертаються українською  – дякують, благословляють, а є й такі, що «тягнуть» за проросійською пропагандою, – неохоче відповідає військовий. – На них ми намагаємося не зважати, але це непросто, важко звикнути.

У надскладних військових умовах тернопільським артилеристам дуже допомагає взаємопідтримка.  Жарти, які зрозуміють лише свої, безцінні поради, підбадьорення. Із психологічним навантаженням кожен справляється індивідуально, та кожен відчуває, що він – не сам. 

– При будь-яких обставинах ми підтримуємо один одного, міцніє дружба, – зауважує солдат. – Це те, що хочеться залишити із цієї війни після Перемоги і пронести крізь роки. 

Гармата об’єднала чоловіків різного віку, з різних куточків України. Та всі – одного духу. Лише в цьому матеріалі нашими співрозмовниками стали вихідці з трьох різних областей  – Хмельниччини, Рівненщини та Волині. А разом з ними служать  тернополяни, франківчани.

Маму оберігає від тривог

Родина в Богдана велика і дуже дружня. Вони підтримали його рішення щодо служби, розуміючи усі прагнення і мрії. З початком повномасштабного вторгнення, звісно, хвилюються, але підтримки не поменшало. Мамі Богдан не розповідає про небезпеки, оберігаючи її від тривог.

– Спілкуючись з рідними, хочеться повернутися додому скоріше, – ділиться навідник. – Найменший братик дуже любив проводити зі мною час, я вчив його грати у футбол. Він часто запитує, коли я приїду. 

Найкращими оберегами військових є фото їхніх дітей, їх вони носять біля себе. Коли є час, Богдан переглядає світлини рідних у смартфоні, намагаючись подумки бути поруч. Каже, що це допомагає відволіктися.  Завдяки їм  у хлопця формуються нові цілі: повернутися з війни та створити свою міцну, велику і таку ж дружню сім’ю. 

Що кажуть побратими? Здібний в навчанні, умілий в бою

Зважаючи на молодий вік, Богдан Дишлевич вражає колег стресостійкістю. Обов’язки навідника – чи не найвідповідальніші та разом з тим все треба робити якомога швидше. Ні втома, ні страх його не змусять відступати, розуміє важливість, необхідність виконання завдань, діляться військові. 

– Богдан розуміє необхідність наказів і ніколи не «дає задню», – відгукується командир гармати старший солдат Ваграм з позивним «Веґро». – На будь-яке завдання він зголошується завжди в числі перших. А ще він постійно прагне навчатися новому. Є старші бійці, які зупинилися на досягнутому, а він – гнучкий і талановитий, цікавиться усім, прагне вдосконалюватися.

Також командир гармати зазначив, що у навідника ключова і вагома роль, від нього залежить важлива робота. Богдан з повним усвідомленням відповідальності виконує свої головні обов’язки.  

Із Богданом служить військовий, з яким вони разом їздили на навчання до Німеччини. У нього навіть псевдо «Німець», та, як з’ясувалося, до поїздки це відношення не має. Як зарекомендував себе герой нашого матеріалу, запитуємо і у нього. 

–  За п’ять днів ми групою вивчилися на командира гармати, номера обслуги і старшого навідника, розповів «Німець». – Богдан ще тоді показав, що може працювати швидко і якісно. Я донедавна був у нього командиром гармати.  Ми розуміли один одного з пів слова.  Ним задоволені всі. 

Також «Німець» розповів про так звані «перекати». Це зміна вогневих позиції. Справа не для слабких. Адже з позиції на позицію артилеристи можуть переїхати до 12 разів на день. Дванадцять розгортаннь і згортань бойових розрахунків! Це вимагає фізичних зусиль. Та попри все тут Богдан справлявся на відмінно,  його наведення були швидкі і продуктивні.

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (3)
  • роман голубец

    Чим це закінчиться???
  • виктор баран

    ...вдачі,успіху,бажаного!
  • Sviat

    Цвіт нації. Завдяки таким Героям Україна незалежна. Слава тобі хлопче!

keyboard_arrow_up