По 40 відер на день: як у «Бункері С» для хлопців на передову гуртом ліпили вареники? (РЕПОРТАЖ)

• На базі обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру вже вісім років діє громадська спільнота «Бункер С». В підвальному приміщенні трудяться кілька десятків волонтерів, аби для військових на передову поїхали свіжі смаколики: каші, тушківки, згущене молоко, квашена капуста тощо.
• Зараз у штабі мають потребу у продуктах та робочих руках. Як для наших хлопців на фронті гуртом ліпили вареники – читайте у репортажі.

На вході нас зустрічає волонтерка Марія Назарко, яка «відповідає» тут за вареники. Їй приносять партії свіжозліплених, а вона їх варить, насипає у пластмасові відерка (адже саме в такій тарі страву відправляють хлопцям на передову) і засмачує смальцем та шкварками. Пані Марія долучилась до штабу «Бункер С» ще у 2014 році, коли росія вторглась на територію Донбасу. Відтоді жінка регулярно приходить сюди й береться за будь-яку справу. Це, мовляв, її міні-внесок до перемоги над ворогом.

– Я пенсіонерка, тому можу дозволити собі працювати тут щодня. Вже звикла до цього місця. Немає чого сидіти вдома і чекати сигналу про повітряну тривогу. Слід якось нашим військовим допомогти. Нехай собі на позиціях посмакують чи то кашею з м’ясом, чи вареничками, чи згущонкою, – посміхається волонтерка.

Громадську спільноту «Бункер С» створили рівно вісім років тому – у листопаді, для допомоги бійцям на фронті. Відтоді мають зв’язки із військовими у різних містах України. Продукти передавали у Миколаїв, Харків, Дніпро, Донецьк, Чернігів тощо. У штабі, за словами пані Марії, завантажують та відправляють автівку в «гарячі» точки щодня. Минулого тижня за добу до хлопців поїхали навіть не одна, а п’ять машин! Геть про все звітують на своїй фейсбук-сторінці.

Зараз ліплять до 40 відер вареників

Пані Марія показує нам, з яких приміщень складається їхній волонтерський штаб. Так потрапляємо у мабуть найбільшу тут кімнату, де шумно, ніби у вулику. Стіни у ній завішані грамотами й подяками за активну діяльність, фотографіями в рамочках та патріотичними малюнками. У кутку почепили ікону, над якою око тішить барвистий рушник. В кімнаті ніде проштовхнутись, приміщення заставлене столами, за якими ліплять вареники. Робота кипить просто із шаленою швидкістю, як на конвеєрі. Кожен має свій обов’язок. За першим столом працюють дві Галини – тернополянка і харків’янка. Друга у нашому місті опинилась наприкінці лютого, знайшовши тут надійний прихисток.

– Галя у нас тут щодня. Не було такого, що вона не приходила. Ми працюємо у штабі протягом тижня, крім суботи і неділі. Збираємось на 10 годину ранку і не йдемо звідси, доки все не виконаємо – не виробимо тісто на вареники. Буває, що й до шостої вечора сидимо. Все залежить від кількості людей, які долучаються. Інколи приходили всього 7-8 осіб. Зараз закінчились польові роботи, то людей більше. Є багато переселенців: з Харківщини, Луганщини, Херсонщини тощо, – розповідає волонтерка Галина з Тернополя. Вона розкатує тісто качалкою і робить кружечки. Товаришка навпроти кладе у них начинку й зліплює вареники.

У харків’янки Галини запитую, чи за цілий день у неї не болять руки від цього кухонного ремесла. Відповідає, що ні, бо давно звикла. А ще хизується – їхні варенички дуже смачні, ніби домашні, бо приготовані з любов’ю. За день у штабі виробляють до сорока відер страви. У кожному з них – по 180-200 штук. А у перші місяці війни, як пригадують жінки, ліпили взагалі по 120 відер вареників!

– Ліпимо їх з картоплею та сиром, або з картоплею і капустою. Частину вареників варимо зразу, охолоджуємо, розкидаємо у відерця, перемішуємо зі шкварками і додаємо два ополоники розтопленого жиру. А ті, які поїдуть до хлопців на віддалені напрямки, заморожуємо. На фронті захисники самі їх зварять. Маємо холодильник і морозилки, – долучається до розмови пані Марія.

Роблять все можливе для перемоги

За сусіднім столом зібрався цілий жіночий «батальйон» з Херсонщини. Тут є мешканки Каланчака (селище у Скадовському районі), Нової Каховки, Скадовська, Киселівки (село, що входить до Чорнобаївської громади). Ми знайомимось із херсонкою пані Наталією. Вона чотири місяці тому приїхала до Тернополя. Про те, що тут існує таке місце, як «Бункер С», дізналась випадково.

– Якось о 22:30 я побачила в фейсбуці допис, що шукають людей на ліпку вареників для наших військових. Подумала, що варто долучитись. Ще й син мені радив знайти собі якесь заняття, аби відволікатись від новин. Раніше ми з родиною жили в іншому мікрорайоні, а потім перебрались сюди. Я недалеко від диспансеру живу, тому приходжу до штабу частенько. Потрапила тут у справжнє «херсонське» середовище. Всі стали як найближчі родичі, – жартує пані Наталія.

В Херсоні у неї залишилась невістка. Вона не змогла покинути домівку, але радіє, що свекруха в безпеці. Сама пані Наталія додає, що Тернопіль їй сподобався. Коли у неї запитують, де вона зараз мешкає, відповідає всім, що у Файному місті.











– Воно таке ж красиве, як і Херсон… Ой, зараз буду плакати, – зітхає жінка, витираючи сльозу. – Дуже гарно тут у вас. Це дійсно Файне місто. А у цьому волонтерському штабі прекрасний колектив і ми все робимо для перемоги. Нічого не хочеться, лиш вигнати ворога і аби закінчилась війна!

Регулярно долучаються до волонтерства студенти Тернопільського державного медичного університету імені І. Горбачевського. Сьогодні на «вареничну справу» прийшли п’ятикурсники-стоматологи. Їх на це дійство, розповідає молодь, відпустили із занять. Коли запитую, чи всі вміють ліпити вареники, сміються. Відповідають, що роблять це так, як кожного навчила мама.

– Нас тут називають молодіжною бригадою, – відгукується студент Юрій. – Нині ми прийшли сюди вперше. Будемо тут цілий день, поки все не зробимо. Намагатимемось по максимуму допомогти іншим. Тим паче, ніхто не втомився.

У штабі просять про допомогу!

Крім вареників, у «Бункер С» готують ситні каші з м’ясом. Для них використовують гречану, рисову і ячну крупи, а також горох і квасолю. До каш додають овочі – моркву та цибулю. Все роблять за допомогою двох автоклав. За раз завдяки герметичним пристроям отримують 74 півлітрові банки.

Також ми дізнались, що тут варять згущонку. Це просто, потрібні лише два інгредієнти – цукор та молоко, яке дає для штабу місцевий молокозавод. Згущонку також готують в автоклавах. Бійці її страшенно люблять.

– Нещодавно ми зробили ще три ящики паштету. Багато понаквашували капусти, огірків, позакручували салатів. Також передаємо хлопцям все те, що приносять небайдужі містяни: макарони, каву, чай, закрутки, цукрове печиво, яке довго не псується. Мед фасуємо у маленькі баночки і відправляємо на передову. Ліки люди купують, дівчата в’яжуть шкарпетки для військових. Ми все збираємо на складі, а тоді відправляємо відповідно до потреб бійців, – пояснює пані Марія.

Зараз для повноцінної роботи штабу дечого бракує. Якщо тернополяни мають можливість з цим допомогти, волонтери будуть їм дуже вдячні. Необхідна олія для того, аби смажити моркву й цибулю до каш. На день потрібно приблизно три літри. Також є потреба у закаточних кришках (під ключ), 0,5 літрових банках та пластмасових відерцях для вареників (щодня йде 40-50 штук). З продуктів треба яйця, смалець і муку. Принести це у волонтерський штаб можна за адресою: вул. Старий ринок, 1-А (відразу побачите «Бункер С»).

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.