Зі сміття робимо гроші. Як тернопільські стендап-коміки допомагають ЗСУ жартами

Юлія Іноземцева

Лише за минулий рік провели 75 подій комедійного формату. 99% з них були благодійними. Кошти передали на потреби ЗСУ.
Ми запитали у коміків про всі тонкощі закулісся комедійної «кухні».

За майже рік повномасштабної війни аудиторія українського (і тернопільського у тому числі) стендапу зросла у сотні разів. Адже раніше багато людей слухали й дивились російськомовний контент, а після початку вторгнення країни-агресорки – відмовились від нього і почали шукати альтернативу. А далеко йти не треба! Національний комедійний продукт анітрохи не гірший, ба навпаки – кращий за москальські жарти. Завдяки ньому ще й можна допомагати українській армії. Як перетворити хобі на волонтерство і підтримувати нашу армію – знають тернопільські коміки.

«Зі сміття робимо гроші»

Євген Королько – стендап-комік вже п’ятий рік. За професією він психолог, закінчив інститут 10 років тому, має диплом спеціаліста. Але, розповідає, у той час цей фах був нікому не потрібний, тож він пробував себе у різних сферах. Як не дивно – знайшов у стендапі. Зараз це його робота. Все почалось у Тернополі: перша писанина, перший вихід на сцену (було страшно, зізнається). Дивився, що подобається людям, жарти стали для них смішними, і Євген зрозумів, що слід продовжувати. Тепер має замовлення, організовує виступи, а від 24 лютого – ще й волонтерить.

Відео дня

– Через два-три тижні після початку війни ми почали проводити комедійні події різних форматів: стендап-виступи, «розгони» (коли чотири коміки на сцені імпровізують на задані теми) тощо. Ніхто не мав настрою до комедії у ті часи, та ми не зупинялись. З перших виступів кошти віддавали для кластеру «Nа пошті» – там створили прихисток для переселенців. А далі ми почали допомагати ЗСУ. Гроші, зібрані завдяки стендапу, передаємо тернопільським хлопцям, які воюють на передовій. Або купуємо їм щось з одягу, обладнання, відкривали збір на «старлінки». Зараз у Тернополі щотижня проводимо відкритий мікрофон. Вхід – будь-яка гривнева купюра. Участь у заходах беру часто, а ще гастролюю іншими містами з четверга по неділю. Ми там теж виступаємо, більшість коштів донатимо військовим, а частина йде на дорогу та харчування, – каже стендап-комік.

Стендапери не є офіційними волонтерами, додає Євген. Просто роблять хорошу справу, наближаючи українську Перемогу. Під час виступів часто влаштовують благодійні аукціони. «Ми зі сміття робимо гроші! Хлопці з передової мені надсилають москальські сухпайки, тубуси з використаних снарядів, «вистріляні» боєприпаси. На аукціоні колекціонери купують це за непогані гроші. А всі виручені кошти ми шлемо на фронт, або виконуємо запити від військових, що їм треба», – усміхається тернополянин.

Його стиль – комедія-спостереження. Спостерігає за тим, що навколо, а коли щось не подобається – проговорює це зі сцени, наводить приклади з власного досвіду. Євген жартує про те, що стосується багатьох. На початку виступу доводиться імпровізувати, взаємодіяти з глядачем. А далі йде заздалегідь написаний, підготовлений матеріал. Стендап – насправді велика й тривала праця.

– Намагаюсь «зачіпати» й актуальні новини. Також люблю жартувати про релігійних фанатиків, – говорить Євген Королько, додаючи, – Не ображаю почуттів віруючих! А взагалі, аудиторія стендапу дуже зросла. Більше людей відвідує події, зал набивається і на безкоштовні, і на платні заходи. Це дуже приємно. Люди дивляться україномовний контент. А він у стократ кращий за російський…

«Стендап – щоб не з’їхати з глузду»

Тетяна Фіалка у стендапі вже три роки. Посміхається – він для неї став справжньою частинкою життя! Дівчина не працює за фахом, однак, може похизуватись тим, що є майстринею спорту зі спортивної гімнастики. Раніше була тренером, тренувала маленьких діток, віком 2-3 роки. Далі професії раз за разом змінювались, а стендап – ні… Хоча, додає, це для неї «і не захоплення, і не робота, а діяльність, яка рятує тебе і людей від «з‘їхати з глузду», і дає немало грошей, які наближають нас до Перемоги».

– Я завжди приймала участь у всіляких гумористичних іграх, у тому числі «Лізі Сміху». Але ніколи не відчувала себе там впевнено, тому пішла страху в обличчя – виступати наодинці. Люди сміялись з моїх жартів, тепер я залежна стендапом. На момент старту війни створювала свою кар‘єру у столиці. Коли все почалось, виїхала до Польщі, долучилась до місцевого клубу. Ми збирали гроші, їздили по містах. Але за три місяці повернулась додому, хлопці вже виступали в «Nа пошті» і передавали нашій армії немалі суми. Відтоді я з ними на кораблі. Беру участь у заходах щотижня, або й 2-3 рази. Чим більше цим займаюсь, тим сильніша стаю, і більше людей чують мої жарти, – каже стендап-комікеса.

Таня ділиться секретами стендапу, мовляв, підготовка у рази довша, ніж сам виступ, який бачать глядачі. Вони хочуть відпочити, послухати безтурботні, але також важливі теми. Тому дівчина жартує про те, що турбує простих людей, а ще руйнує стереотипи про дівчат та хлопців, наприклад – жінка має вміти готувати, а чоловік лише приносити гроші, або, що жінки марнотратки, а чоловіки – скупі. Додає: на виступах не обходиться без цькування наших хворих сусідів. Знаєте, хто це...

– Аудиторія українського стендапу виросла дуже сильно! Люди відмовились від гумору росії і білорусі! Почали цінувати своє, тим самим відвідуючи заходи, спонукаючи коміків проводити їх частіше. Якщо до початку війни виступ був раз на один-два тижні, то тепер десятки заходів у місяць. До нас приїжджають коміки з інших міст, ми їздимо тернопільським стендапом до когось у гості. У нас з’явилась постійна аудиторія, люди приходять на кожен івент, – розповідає Тетяна.

«Кожен глядач стендапу – волонтер»

Богдан Ковельчанин прийшов у стендап у травні 2022 року. Одного разу відвідав комедійний захід, у той же вечір написав Євгену Королько (читайте першу частину тексту), поцікавився, чи проходять у Тернополі відкриті мікрофони. За ніч, на емоціях, написав перший жартівливий матеріал, виступив – і понеслось. А за професією Богдан – керівник філіалу компанії, яка надає послуги таксі. У робочий час обіймає керівну посаду, а на дозвіллі стендап-комік, навіть так… Чоловік каже: для нього стендап – це значно більше, ніж хобі. Це новий життєвий досвід, нові знайомства, а у час війни ще й волонтерство. Хоча для нього це не почалось 24 лютого… Чоловік з 2014 року гуртом із товаришами допомагав Воїнам: все шукали, купували, відправляли, аби хлопці були на максимум і якісно укомплектовані.

– Я зрозумів, що ті емоції, які почав відчувати після початку вторгнення, повинен конвертувати у щось конкретне і осяжне. Стендап для цього підійшов ідеально. Я зумів переживання вилити у жарти на сцені. Люди тішаться, сміються, я підіймаю їм настрій. І це на виході стає донатами для бійців ЗСУ. Намагаюсь долучатись до подій щотижня. Окрім відкритих мікрофонів, ми з друзями-стендаперами від жовтня їздимо містами України з благодійними івентами під назвою «Волонтерський стендап». 100% коштів із виступів направляємо на потреби військових, які звертаються до нас за допомогою. Так, не можемо похвалитись масштабами Притули чи Стерненка, та намагаємось підтримати наших Воїнів усім, чим можемо. Зі стендапом були вже у шести містах, а 18 лютого виступаємо у Луцьку, де виручені кошти передамо місцевому волонтерському штабу «Ангар», – зауважує стендапер Богдан.

Тернополянин розповідає про своє захоплення. Наприклад, аби здати п’ять хвилин матеріалу на відкритому мікрофоні, готується тиждень. А теми… Богдан говорить, що ніколи не жартує про війну. По-перше, йому не цікаво про це жартувати у будь-якому ключі, а по-друге – ставить себе на місце слухача. Люди прокидаються вранці, читають новини, їдуть на роботу, слухають радіо чи гортають Фейсбук, і так цілими днями. Їх оточує інформація про війну. А комік намагається дати аудиторії те, що вона хоче чути – жарти про життя, побут, стосунки. Додає, що якщо бодай на кілька хвилин відволіче аудиторію від буденності і подарувати їм трішки позитиву – отже його місія вже виконана.

– Аудиторія не лише у Тернополі, але й в інших містах росте у геометричній прогресії. Стендап в Україні розвивається семимильними кроками, він настільки різний і всеосяжний, що кожен глядач, який увімкне відео на Ютубі, або прийде у зал на івент, знайде те, що шукав, що підніме йому настрій і зарядить емоціями. А придбавши квиток або задонативши після відкритого мікрофону, людина долучиться до великої справи, підтримавши армію. Кожен глядач нині – це волонтер. Кожен стендап-комік – волонтер. І заслуги цього фронту важко переоцінити, – завершує Богдан.

«Людям хочеться чогось українського»

Марта Петрова спонтанно опинилась у стендапі. Часто відвідувала різні місцеві комедійні заходи, і захотілось самій виступити, закрити особистий гештальт. Один раз спробувала власні сили у жовтні 2022 року, і ця справа буквально її затягнула. Дівчина говорить, що стендап – це хобі, а за професією вона тату-майстриня. За кілька місяців після ворожого вторгнення, ділиться Марта, її звільнили з роботи. Шукала, чим зайнятись, до чого долучитись. Кластер «Nа пошті» слугував укриттям, тож там часто проводили культурні івенти благодійного спрямування. У тому числі й стендап-виступи. Дівчина наважилась брати у них участь. А знання того, що цим ще й допомагає ЗСУ, стало великим «плюсом».

– Наразі я виступаю досить часто, намагаюсь хоч раз на тиждень. А ще гастролюю іншими містами з тернопільською командою коміків. Хоча стендап – це сольний жанр, але разом ми можемо більше. Приміром, 18 лютого з Богданом Ковельчанином і ще кількома стендаперами будемо у Луцьку. Всі кошти від виступу підуть на Збройні Сили. А щодо жартів – я їх творю переважно про свою роботу, часто про колишнього хлопця, і те, що дівчат дратує у чоловіках, – сміється Марта.

Вона додає – за майже рік війни аудиторія місцевого стендапу дуже виросла. Змінився і заклад, у якому відбуваються події, і ставлення людей до україномовного комедійного контенту. Чимало людей вперше дізнались про тернопільських жартівників. Національний стендап «завірусився» у соцмережах. А найбільше Марту Петрову тішить те, що людям хочеться чогось українського. Якщо колись вони чули слово «стендап» – і думали про чуже, то тепер почали пізнавати своє, рідне…

«Жарти самі приходять до мене»

Сергій Кушнір пише жарти і займається стендапом понад 2 роки. Колись прийшов глядачем на одну подію у Тернополі, дуже сподобалось, як виступили коміки. Ще тоді у чоловіка з’явилась думка, що хоче також виступати, бути як вони. Досвіду КВН чи чогось подібного Сергій не має, одразу «пірнув» у стендап. А за освітою – податківець, та на жаль чи на щастя у податковій працівників не потребували. Тож, жартує стендапер, продає цукерки, печиво і деколи помідори. А жарти самі по собі «приходять».

– Стендап – це більше хобі, яке з часом хотілось би перетворити у професію. Через місяць після початку повномасштабної війни ми організували першу подію зі збором коштів для Збройних Сил. До цього такий захід здавався недоречним, але ми побачили, що людям такий формат подобається, на виступи є попит. Тернополяни хотіли відволікатись від подій, які навколо. А ми у свою чергу далі займались (і продовжуємо) улюбленою справою, і цим робимо хорошу справу. Я стараюсь раз у тиждень виступати на стендапі – у Тернополі чи в інших містах, – розказує чоловік.

Сергій Кушнір жартує про звичайні побутові речі, які цікаві широким масам. Торкається гостросоціальних проблем, типу захисту прав чоловіків чи жінок. До всіх виступів підходить відповідально, підготовка займає інколи не один день, жарти мають бути добірними. А окрім стендапу, додає він, як і кожен свідомий, адекватний громадянин, донатить на потреби нашої армії.

– Аудиторія стендапу значно зросла як у нашому місті, так і в Україні загалом. Ми щомісяця організовуємо велику благодійну стендап-вечірку, тільки на неї приходить понад 100 глядачів. До повномасштабного вторгнення такої уваги до вітчизняного стендапу не було, – каже комік.

На одній події зібрали 70 тис. грн

Чи вигідний стендап для наших Воїнів? Що закупляють для захисників на кошти, виручені від комедійних виступів? І чому події такого штибу вкрай важливі для нашого міста? Про це розповіла засновниця першого стендап-клубу у Тернополі і Креативного кластеру «Nа пошті» Марія Юрчак. За її словами, перший місяць після повномасштабного вторгнення кластер діяв, як тимчасовий прихисток для внутрішньо переміщених осіб. Там надали притулок понад 300 людям і тваринкам, які втекли від війни. Однак рахунки на утримання закладу росли, а ситуація з розселенням ВПО у місті стабілізувалась. «Nа пошті» вирішили повернутись до цілі – розвитку сучасної української культури.

– Проте, всі добре пам’ятають той стан заціпеніння, який був, розгубленості й невідомості. Коли деякі бізнеси починали відновлюватись, у нас не було розуміння, як бути з концертною діяльністю? Як це сприйме суспільство? Саме коміки першими «розморозилися», і запропонували проводити різні формати комедійних подій з благодійною метою. Так стартувала серія івентів «Гумористичний фронт», де стендапери обговорювали злободенні теми та імпровізували. Відомі коміки з команди «Ветерани космічних військ» провели дві трансляції «Бандерологіки» – шоу, де відповіді мають бути або правильні, або смішні. Згодом повернулися звичні формати «відкритого мікрофону» й повноцінні стендапи. З’явилися й нові формати: «розгони», «сетліст» і «антирозминка», – пригадує Марія Юрчак.

За 2022 рік у кластері пройшли понад 75 комедійних подій, майже всі були благодійними. Найбільший збір за один день вдалося здійснити на івенті «Культурна оборона» із запрошеною гостею – артисткою Анною Трінчер. Тоді гості та глядачі шоу задонатили понад 70 000 гривень на ЗСУ за один вечір. Організували все львівські колеги зі standup battle club, однак саме у Тернополі для них надали зал та безкоштовну інформаційну підтримку. А у серпні відбувся стендап-концерт за участі херсонського коміка Слави Бу. Місцеві гумористи разом зі Славою зібрали та передали на підтримку жителів окупованого Херсона 12 000 гривень. Щоразу зібрані кошти йдуть для різних потреб, додає засновниця кластери. Коміки виступають без гонорару, а виручені гроші передають, аби закрити потреби військових,які до них звертаються: купують навушники, обмундирування, навіть автомобілі. Стендапери їздять виступати у військових частинах на запрошення командирів.

– Відомі персони можуть привабити більше уваги та публіки – у нас виступали Аміль і Раміль Насірови з «Курган і Агрегат», Сергій Чирков, автори «Телебачення Торонто», Василь Байдак, Фелікс Редька і багато інших. Часто проводимо благодійні аукціони, де можна придбати військові трофеї – корпус від РПГ, плиту з бронежилета ворога, сухпайок москальського солдата. А зароблені кошти попрацюють на нашу Перемогу! – каже Марія і додає, – Крім фінансової підтримки для армії, стендап – це ще й психологічна допомога людям, які у тилу. Адже наша психіка тримається на вірі в ЗСУ і жартах про русню. Гумор став бронежилетом для душі. А нація, яка плаче – це має бути й нація, яка сміється!

На завершення розмови засновниця Креативного кластеру «Nа пошті» каже – тернопільська комедія сьогодні переживає піднесення, тому що ця сцена готувалася вже кілька років (зокрема стендап-клуб заснували ще 1 квітня 2017 року), й вітчизняні коміки замістили російськомовний телевізійний продукт. Відтак, Марія Юрчак запрошує на події, які проходять у кластері. А звіти про зібрані кошти можна у соцмережах: www.instagram.com/standup.ternopil i www.instagram.com/standup_styndab.