У рамках свого робочого візиту в Тернопіль Президент України Петро Порошенко заїхав на новосілля до атовця Дмитра Мерзлікіна. Це вже другий візит Гаранта до родини тернопільського військовослужбовця.
За долею Дмитра, якому дивом вдалось вижити після обстрілів ворожих градів, спостерігав не тільки весь Тернопіль, а й вся країна. Його сміливість та жага до життя для багатьох, певне, стали прикладом для наслідування.
14 липня в рамках свого робочого візиту в Тернопіль удруге в гості до родини військовослужбовця завітав Президент України Петро Порошенко. Він приїхав на новосілля та передав ключі від нової трикімнатної квартири. Уперше Петро Порошенко відвідав пораненого у зоні проведення АТО артилериста у нього вдома 2 квітня 2015 року. Тоді за проявлену мужність і високий професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Гарант вручив йому орден Богдана Хмельницького 3-го ступеня.
Цього разу зустріч була закритою. Згодом на офіційній сторінці Петра Порошенка у Фейбуці з’явилися слова подяки тернопільському бійцю.
«Заїхав сьогодні на новосілля до родини Мерзлікіних у Тернополі. Майор 24-ї окремої механізованої бригади Дмитро Мерзлікін 11 липня 2014 року, внаслідок обстрілу Градами з території Росії, отримав важкі поранення в районі Зеленопілля на Луганщині. Переніс 38 важких операцій. Зараз повернувся до Збройних сил і з честю служить у військовому комісаріаті. Дякую, Дмитре. Ви – справжній приклад», - йдеться у повідомленні.
Більше ж про те, як живе родина тернопільського атовця та як відбувалася зустріч із Президентом, журналіст «RIA плюс» дізналася під час розмови із Дмитром та Жанною (дружина) Мерзлікіними.
- Які у вас враження від візиту Президента, адже це вже другий візит у вашу родину? Як готувалися до зустрічі?
- Враження від Президента неймовірні. Вразив до глибини душі своєю відкритістю, людяністю та небайдужістю до простих людей. Позаду – страшний обстріл на Сході, 38 складних операцій, попереду - ще тривала реабілітація… Але ми бачимо, що держава не забуває своїх воїнів, і це сповнює сил рухатись далі.
Готуючись до зустрічі з Президентом, ми прикрасили стіл своїм весільним рушником, вишитим червоними і чорними нитками. На новосілля Гарант прийшов з багатьма подарунками: кавоваркою, планшетом для донечки Каролінки, розкішним білим букетом троянд для господині.
- Чого чекали від зустрічі з Президентом? Про що розмовляли?
Жанна: - Гарант цікавився станом здоров’я мого чоловіка, службою у воєнкоматі. Він також запитав думку Дмитра, що є найбільш хвилюючим питанням для учасників АТО. Президент наголосив, що і надалі буде робити максимум для того, щоб все більше захисників нашої держави отримували житло.
- З газет, журналів, телебачення, соцмереж щодня доноситься немало критичних відгуків про невиконання соцгарантій для учасників АТО. Що ви, як родина тернопільського військовослужбовця, думаєте з цього приводу? Чи дбає держава про своїх захисників?
- Критика завжди була, є і буде. Всім не догодиш. Нині держава як ніколи раніше дбає про своїх захисників, надаючи їм відповідні пільги та пріоритети. Цього року, наприклад, держава надала захисникам 2000 квартир. Малими кроками рухаємось до великої мети. Неможливо зробити все за короткий проміжок часу, тим паче, коли ситуація в країні досі нестабільна.
- Якою була процедура з отриманням житла? Чи була можливість обрати мікрорайон?
Дмитро: - У рамках держаної програми щодо забезпечення житлом інвалідів I-II групи та сімей загиблих в АТО відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», я отримав нарахування коштів для купівлі квартири з правом самостійного вибору мікрорайону.
- Ремонт у помешканні робили самі? Чи фінансування також відбувалося в рамках державної програми?
- Висловлюємо глибоку подяку губернатору Тернопільської області Степану Барні, який повністю допоміг з ремонтом. Голова облдержадміністрації з особливою увагою ставиться до нашої родини уже два роки, відколи познайомився з нами. Ми знаємо, що для Степана Степановича основним пріоритетом є допомога інвалідам та учасникам АТО, сім’ям загиблих. Він є людиною слова. Попри свою завантаженість, відвідує особисто своїх героїв, переймається проблемами людей, що зробили свій внесок у захисті територіальної цілісності нашої землі. За це йому низький уклін та шана. Щира подяка також начальнику капітального будівництва області Віктору Кузяку, за велику працю та допомогу, прикладену в ремонтних роботах нашої оселі. Дякуємо директору департаменту соцзахисту Вадиму Боярському та Оксані Лемак. Надзвичайно раді, що саме такі люди є в апараті ОДА. Сьогодні слова подяки переповнюють і линуть з глибини нашої душі. Низький уклін вам всім, низький уклін Вам, пане губернаторе!
- Дмитре, чи спілкуєшся ти зі своїми товаришами з 24-ї та колишньої 11-ої артбригад? Чи відчуваєш присмак ностальгії за тією службою?
Дмитро: - Я постійно підтримую з ними зв'язок. Ми і зідзвонюємось, і переписуємось. Кожен рік спільно з іншими військовими з 24-ї бригади організовуємо зустріч, відвідуємо могили загиблих героїв-товаришів, які також брали участь у бойових діях у зоні проведення АТО.
- Як часто згадуєш події на Сході, зокрема обстріл під Зеленопіллям?
Дмитро: - Ті сумні події завжди у мене в голові. А обстріл градів під Зеленопіллям я, певне, ніколи не забуду…
- Дмитре, ти переніс 38 складних операцій. Процес одужання був тривалий і болісний. Як ти почуваєшся зараз?
- Дякувати Богу, що живий. Дякую родині і всім тим, хто допомагав та підтримував мене. Звісно, що ті травми не минають безслідно. Чесно кажучи, буває по-різному. Але, думаю, усе найважче уже позаду…
- Як тобі робота у воєнкоматі?
Дмитро: - Робота у воєнкоматі дуже відповідальна і складна. У цей важкий для країни період нелегко приходиться всім нам. Хтось, можливо, думає, що у воєнкоматі лише з документами працюють. Це не так. Тут, як і на кожній службі, на плечі працівників лягає велика ніша роботи: комунікація з людьми, постійні навчання та відрядження, ненормований графік роботи та колосальна відповідальність.
- Жанно, тобі, як дружині воїна, довелось пережити немало. Що можеш порадити всім українським сім’ям та читачам «RIA плюс»?
- Щоб мати міцну родину, потрібне терпіння, яке плекається з любові та поваги. Друзям та читачам бажаю лиш одного - перемоги і миру в нашій державі. В ці нелегкі для нас часи і випробування чомусь на згадку прийшли слова Л.Костенко з поеми «Берестечко», які, на мою думку, вона адресує кожному моєму сучаснику:
«Не допускай такої мислі
Що Бог покаже нам неласку
Життя людського строку стислі
Немає часу на поразку!»
ДОВІДКА
Дмитро Мерзлікін з 2005 року проходив військову службу в 11-ій Окремій гвардійській артилерійській бригаді в Тернополі. Займав посаду командира батареї. У 2013 році після розформування місцевої військової частини продовжив артилерійську службу в одній із окремих механізованих бригад, що дислокується на Львівщині.
11 липня 2014 року Дмитро у складі підрозділу батальйонно-тактичної групи, прикриваючи державний кордон України, потрапив під вогонь реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» зі сторони Російської Федерації. Був госпіталізований, переніс 38 різних операцій. Досі проходить довготривалий курс реабілітації.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 3 від 15 січня 2025
Читати номер
Anonymous
А зараз що маємо,АТО триває вже третій рік. Скільки отаких калік,зявилось за оті три роки? Калік яких неповинно було бути,бо АТО мало закінчитись ще тоді,після інавгураціії, за години. А зараз беруть такого каліку,одного з десятків тисяч,дають йому хату,і він на камеру дякує.Він у газетах дякує.Дякуюємо,дякуємл,дякуємо,за ходильник дякуємо,за те що завітали,ай яка то Людина,який це чоловік.Дай вам Бог здоровя,
МАЧОС
Пустило reply МАЧОС
Брюнетка
надал василь! reply Брюнетка
Пустило