Світлана НАКОНЕЧНА (23 р.), ведуча:

- У мене і негатив, і позитив. Зробили “Циганку”, але там ж не працюють ні туалети, ні душові. Ніби все зроблено, є ремонт, але до пуття не довели. І друге - тішить, що у Тернополі висадили катальпи і вони уже повиростали. Ці дерева дуже красиві і приємно, що у місті думають про озеленення.

Ірина НЕБЕСНА ( 29 р.), журналіст:

 - Цю країну врятують не реформи, а небайдужі люди на своїх місцях. В лікарнях, де нема ні спирту, ні вати. В лікарнях, де в хірургії важко знайти ножиці, а якщо вони і є, то тупі, як життя деяких персонажів популярних нині книг. Але в цих умовах працюють люди, які своїм ставлення лікують краще, ніж літри фізрозчинів та антибіотиків. І це тішить.

Сергій ЛУПАК (35 р.),  голова ГС «Рада голів ОСББ м. Тернопіль»:

- Нещодавно  побував на зборах у співвласників будинку №12 на вул. Золотогірській.  Зайшовши в підвал, побачив те, що навіть у снах уявити важко… Питання до ось таких ЖЕКів: коли почнете робити хоча б якісь роботи  у будинках? А то співвласники не можуть зрозуміти, на що ж ішли протягом  багатьох років та куди ідуть  сплачені ними гроші.

Віталій КУДЛАК (35 р.), голова ГО "ДемАльянс Тернопільщини":

- У листопаді на саміті Східного партнерства планують представити так званий план Маршалла для України. Навіть найбільш стримані експерти говорять про 4-5 млрд. дол. США на рік в рамках багаторічної програми. В цьому контексті можна вітати створення на Тернопільщині Агенції регіонального розвитку. Таким чином забезпечена чи не основна інституційна передумова для можливості нашого регіону та міста поборотись за фінансування в рамка «плану Маршалла для України».

Ліліана ШЕВЧУК (23 р), менеджер:

- Останнім часом я постійно думала, що є для мене в житті найважливішим. І не могла ніяк зрозуміти: сім'я, друзі, робота? Аж поки не з'явилася загроза втрати. Якби я усвідомила це раніше, то не наробила б стількох помилок. А почуття провини було б слабшим. Мабуть. Бережіть один одного.

Соломія ШАЛАЙ (21 р), студентка:

- Щодня з новин та соцмереж сиплеться стільки жахливої та негативної інформації, що стає лячно від цього. Чи то справді лихо підстерігає на кожному кроці дедалі частіше, чи то інформація настільки швидко поширюється, що не встигаєш оговтатися від попередньої. Останнім часом хочеться все частіше хочеться закрити стрічку новин у Фейсбуці і не відкривати, з надією хоч трохи відсторонитися від потоку негативу.