“Щоб досягти успіху - треба горіти тим, що робиш": випускниця з Тернополя отримала середній бал 200 за усі ЗНО

Випускниця Тернопільської ЗОШ №3 Олександра Хомишин на церемонії нагородження випускників отримала кілька нагород. Школу дівчина закінчила із золотою медаллю. Вона розповідає, що за час навчання встигла не лише добре підготуватися до зовнішнього оцінювання, а й відкрити для себе справу всього життя. Олександра тричі була на Всеукраїнському конкурсі-захисті наукових робіт Малої академії наук України, де представляла роботи з експериментальної фізики. У відборі на міжнародному фестивалі інженерії, науки та технологій I-FEST-2019 тернополянка отримала "бронзу".  Проте, це далеко не всі досягнення за час навчання в школі.

Які відчуття, коли залишаєш місце, де пробула 11 років, якою молода тернополянка бачить Україну через п’ять років, чи визначилась вже чим займатиметься далі вона розповіла журналістці "RIA плюс".

Дослідження - цікаві та корисні

Насправді, я дуже довго не розуміла, що наукова діяльність - це моє, - каже Олександра. - Дуже довго мріяла стати лікарем. Загалом я в шкільні роки брала активну участь в багатьох олімпіадах з англійської, французької мов, з інших предметів. Потім я визначилась, що хочу займатись фізикою та брала участь у фестивалі фізичного експерименту.

Дівчина займається експериментальною фізикою - це поєднання теорії та практики у фізиці. Теоретики вивчають закони, роблять розрахунки, інженери щось скручують докупи, а експериментатори - вони збирають щось звідти і звідти.

-  Я у своїх дослідницьких роботах дізнавалась інформацію, опрацьовувала теоретичний матеріал, а потім робила різні експерименти, - продовжує співрозмовниця. - Робила просто те, що мені цікаво і це приносило певні результати.

Дівчина розповідає, що в її останній роботі вона досліджувала те, як параметри розчинів для контактних лінз впливають на комфорт під час їх носіння. З одного боку це цікаво для неї, з іншого - корисно для людей.

- Тому і подобається мені займатись фізикою, а саме експериментальною фізикою, - каже Олександра. - Думаю, з моїх досягнень найвище - це Міжнародний конкурс. Але я не вважаю, що той самий конкурс-захист в Малій академії чимось гірший. Це окремий досвід і  вважаю, що їх не можна порівнювати. Як досвід з МАНу, так досвід з Тунісу - рівносильні для того, щоб рухатись далі. Щоб досягти успіху - треба горіти тим, що робиш.

Звідки любов до фізики?

Олександра Хомишин, як каже вона сама, не любила б так фізику, якби не її шкільна вчителька Наталя Орлова.

- Вона, напевно, змогла привити цю любов мені, - каже дівчина. - Коли я пішла на першу олімпіаду з фізики, то не планувала далі розвиватись у цій галузі, але в процесі підготовки до цих олімпіад я захопилась. Не менша заслуга в моїх досягненнях і мого наукового керівника, Олександра Крамара, який допоміг, так би мовити, відкрити двері у багатогранний світ науки.

Випускниця розповідає, що у їхній школі є не просто кілька учнів, які ходять на олімпіади з фізики. В них - ціла своя сім`я фізиків.

- Багато людей, з якими я спілкуюсь - це люди, які раніше ходили на ці олімпіади, - говорить дівчина. - В нас є свої зібрання. Часто приїжджають люди, які вже вступили в якісь університети. Ми замовляємо піцу, тортики. І спілкуємось на різні теми. Ми називаємо це physics party. Це дуже цікаво і асоціації з фізикою - це не лише олімпіада “прийшов-написав-пішов”, це асоціації з людьми. Це своя атмосфера.

Одинадцятий клас для Олександри пройшов досить швидко, безболісно. Каже, задоволена тим, що не залишила наукову діяльність, попри те, що навчання забирало багато часу і закінчила навчання із золотою медаллю.

-  Це цікаво, це має свої переваги, - каже дівчина. - Я завжди кажу, що не варто на це звертати увагу, але багато людей зацікавлює те, що призові місця в Малій академії дають додаткові бали до ЗНО. Я не готувалась окремо до ЗНО з фізики. Я готувалась до контрольної роботи в Малій академії та готувалась до олімпіади і це була моя підготовка. Здала я його добре.

Хоче розвивати науку в Україні

Олександра, як вона каже, на диво, найбільше балів набрала з української мови та літератури. І це парадоксально, адже вступати вона планує на фізичний факультет в Київський національний університет ім.Тараса Шевченка.

- Ні, мені зовсім не страшно, - каже дівчина. - Я багато подорожувала, подорожувала сама в Україні та закордоном. Але я розумію, що жити самій - це зовсім інше, але воно мені дало самостійність. Зараз наприклад, я думаю, що це просто новий крок, новий етап, це дуже цікаво. Насправді, чекаю цього з нетерпінням. На одному із захистів я питаю у викладачів про зауваження до моєї роботи і один із них відповів мене “Знаєте, це все все, ви досягнули стелі. Далі - хіба другий поверх”. І о я думаю, що це він. Звісно, тут залишається багато дорогих мені людей, але я впевнена,  що ми будемо підтримувати зв`язки і на відстані.

Дівчина сподівається, що з часом її захоплення не згасне. Вона і надалі планує робити нові винаходи для себе, для людей.

- Через п`ять років, я сподіваюсь, що продовжу своє навчання за кордоном, - каже дівчина. - Оскільки після завершення університету там є більше можливостей для того, щоб пробитись далі, але от через років п’ятнадцять хочу повернутись назад сюди і дати можливість наступним поколінням відкривати і розвивати науку в Україні. У мене багато знайомих, які фанатіють від науки. І я теж вважаю, що для того, щоб якісно займатись своєю справою - треба горіти тим, що любиш.

Олександра каже, що була вражена тим, що люди інколи відмовляються від своєї мрії через те, що вони не можуть себе реалізувати в Україні. Тому вона хоче розвивати науку тут, щоб справді визначні молоді науковці не згасали.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.