Майстриня з Чорткова розмалювала будинок, якому майже сто років

• Людмила Гургач із Чорткова змалку захоплюється народною творчістю. Жінка плете з бісеру, в'яже та вишиває. А в селі Босири створила справжнє диво на стінах будинку.
• У це село жінка приїжджає чи не щовихідних. Каже, що розмалювати свій будинок планувала вже давно.
• Тепер маленький старий будиночок став окрасою села.

Людмила Гургач захоплюється народною творчістю вже понад три десятиліття. Вона в'яже, вишиває та робить вироби з бісеру. Зізнається, що це вже стало стилем життя та любов'ю, без якої себе не уявляє. Працює жінка лаборантом у Чортківській лікарні та каже, що роботу із творчістю поєднувати легко.

- У мене творча родина. Напевно, свій талант, скажу так нескромно, я перейняла у спадок. Зараз цим живу, бо це наші народні традиції, - розповідає пані Людмила. - Для мене найголовніше те, що ми не забуваємо того, що робили наші мами і бабусі. Я змалку любила вишиванки, змалку мене цікавили наші традиції. Я друкувалась в різних журналах, часто проводжу майстер-класи, беру участь у виставках. 

"Прикраси з бісеру можуть бути сучасними"

Свою першу роботу з бісеру жінка зробила ще коли навчалась у школі. Це були простенькі "силянки", які робила для себе, але з того моменту бісероплетіння стало захопленням на все життя. 

- Я роблю гердани, пояси, віночки, бісерне ткане полотно.Здається роблю весь спектр прикрас, які тільки можливо зробити, - ділиться жінка. - Мені не цікаво робити копії прикрас. Завжди люблю щось нове творити. Прикраси з бісеру можуть бути і сучасними. 

На один виріб, залежно від його розмірів та складності орнаменту, жінка витрачає від двох днів до місяця. 

Для себе жінка зробила навіть бісерну безрукавку. 

Для доньки - весільні прикраси

До дня весілля для доньки жінка створила особливі прикраси.

- Це була ціла колекція прикрас: нашийна, поясок із бісеру із старослов'янськими візерунками, які здавна є жіночим оберегом, -  каже майстриня. - Також я зробила діадему із монетками. За нашими традиціями так здавна було заведено, мати прикраси з монетками.

Наречена у таких прикрасах просто підкорила усіх. Деталі на фото.

Будинок став окрасою села

Пані Людмила каже, що будинок у Босирах планувала розмалювати вже багато років. І ще до того малюнки на стінах з'вились у неї вдома у Чорткові. 

- Колись розписували п'єци в будинках і це було таким куточком радості вдома, - каже жінка. - Я хотіла розмалювати цей будиночок, ще відколи його побачила. Це чоловікова хата, ми приїжджаємо туди інколи і чи не щоразу я поглядала на неї та мріяла, як вона буде у квітах. 

Спочатку пані Людмила планувала намалювати лише кілька квітів біля вікна, але потім не могла зупинитись. Тож замість кількох квітів - тепер у малюнках весь будинок. 

Півень та Тернопільські пагорби

Разом з чоловіком вони чи не щонеділі подорожують, тож одна із стін тепер вкрита мальовничими пагорбами та полями.

Розмальовувала хату жінка під час карантину майже п'ять місяців, каже: погода дозволяла та й часу було багато.

- Коли я малювала будинок, то сусід каже: "Намалюй півня, моєму до пари", -  говорить Людмила Гургач. - Тож так на одній із стін з'явився півень. А сусід жартує, що його тепер щоранку підходить до стіни, щоб привітатись із "другом".

Село Босири - невеличке. За словами жінки, там залишилось всього кілька будинків. І для людей тепер радістю є таке місце у їхньому селі.

- Ми приїжджаємо і я тішусь цією роботою. Там у селі одні бабусі залишились, у них мало тепер радості, насправді, і я сподіваюсь, що хата буде їм окрасою для душі і для ока, -  завершує розмову жінка. 

А що у вас змінилося за час карантину? Відповіді пишіть в коментарях.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.