Щодня в'яжуть тисячі вузликів: як у Кременці облаштували цех з виготовлення «кікімор»

Діана Олійник

У Кременецькій громаді жінки плетуть кікімори для українських захисників. Жінки переконані, що мають допомагати солдатам, які на фронті. Уже передали воїнам близько двох десятків цих маскувальних халатів.

Історію заповзятих жінок розповідають в Кременецькій громаді.

— Роблю те, що в моїх силах. Аби наші хлопчики ставали невидимками. Вірю, що своєю роботою вберігаю захисників від кулі ворога… — розповідає 77-літня Євгенія Басюк, яка щодня розпускає шерстяні речі на нитки для "кікімор".

Відео дня

Плете "кікімори" переселенка Ольга Сипко увечері вдома з онуками. А вдень, як на роботу, приходить до Центру культури нарізати тканину для маскувальних сіток. І так вже місяць. Вулицю пані Ольги, сусідські хати, школу та садочок обстріляли рашисти з "ураганів". Як тільки стала загроза життю — одразу поїхали із Зеленодольська Дніпропетровської області до Кривого Рогу. Там теж 1,5 місяці щодня плела сітки.

На питання "Чи не втомила ця монотонна справа?" каже: "- Це мій обов’язок, як громадянина! Не можу я сидіти вдома перед телевізором і плюхати насіння, коли захисники боронять мій дім… Солдати на війні, а ми повинні їм допомагати!"

Ідея виготовлення "кікімор" належить колективу цеху плетіння маскувальних сіток, розповідає керівник народної кіностудії "Кремінь" Центру культури і дозвілля Віталій Чумакевич.

— Ми вже передали захисникам близько двох десятків цих маскувальних халатів. Сітку, яку використовуємо для основи, нам дали польські друзі. Привезли її волонтери-перевізники. Тканину вже всю з дому знесли, по сусідах зібрали. Вже у нас виробився рефлекс на речі неяскравих кольорів. Коли бачиш людину, одразу поглядом шукаєш щоб з її одягу можна порізати на маскувальну сітку)) Просимо постійно своїх земляків приносити речі, які вже не носяться. Є завжди потреба в зелених, чорних та коричневих кольорах, — розповідає пан Віталій.

Цех з виготовлення маскувальних сіток облаштували на сцені глядацької зали.

— Так зручніше плести великих розмірів сітки, — розповідає директорка Центру культури і дозвілля Кременецької міської ради Аліна Твердохліб. — Щодня тисячі вузликів в’яжуть працівники всіх закладів культури Кременецької громади і не тільки. Це і працівники Національного природного парку "Кременецькі гори", і школа мистецтв, і бібліотеки, і сільські клуби і 20 працівників Центру культури і дозвілля, який з 25 лютого став "Центром надання гуманітарної допомоги". Наш культурний десант почав приймати гуманітарну допомогу, сортувати її, видавати внутрішньо-переміщеним особам. Працювали позмінно — без вихідних, бо розуміли до нас приїхали українці, які все втратили. Ми мали допомогти кожному, хто до нас звертався. Зараз вже потік людей не такий, як був весною. Тож ми починаємо проводити культурні заходи, які мають на меті збір коштів для потреб захисників.

У цій роботі задіяно дуже багато людей. Координує роботу закладів культури за цим напрямом Відділ культури і туризму міської ради. Він, в свою чергу, комунікує із заступником міського голови.