Шансів у ворога немає! Ексклюзивні історії з фронту від командира тернопільської артбригади

Шансів у ворога немає! Ексклюзивні історії з фронту від командира тернопільської артбригади
  • Якою мала б бути реакція командира, коли він побачив солдата-охоронця без бронежилета? Безумовно – він знімає свій і віддає. Цей та безліч інших епізодів свідчать про те, що свою боротьбу з ворогом герой нашого матеріалу розпочав із бажання змін.
  • Командир 44-ої окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола полковник Роман Дудченко. Саме з нього розпочинаємо новий проєкт «Героям слава».  Знайомитимемо вас із тернопільськими воїнами в час, коли вони боронять Україну .


Якою мала б бути реакція командира, коли він побачив солдата-охоронця без бронежилета? Безумовно – він знімає свій і віддає. Цей та безліч інших епізодів свідчать про те, що свою боротьбу з ворогом герой нашого матеріалу розпочав із бажання змін. 

Відійти від совкових стереотипів, зробити службу українського солдата комфортною та цікавою, виснажливі тренування замінити на заохочення, суворий порядок базувати на гуманності, а до обов’язкових умов дисципліни включити право на особисті кордони кожного підлеглого. Людина, для якої кар’єрний підйом – це передусім внутрішнє вдосконалення. Найбільшою цінністю він вважає людське життя, а духовним ресурсом – любов до Батьківщини. Знайомтесь, командир 44-ої окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола полковник Роман Дудченко. Ви прочитаєте інформацію, яку не знайдете в жодному іншому виданні. 

Відео дня

Усе по-чесному: двоє хлопців і двоє дівчаток

У родині нашого героя готувалися до хрестин новонародженої двійні, а тато тим часом готував свій особовий склад на фронт. 24-те лютого поділило життя Романа Дудченка на дві частини. Поки полковник виконує свій державний обов’язок, вдома на нього чекає дружина, донька-студентка, син-першокласник і двоє грудних діточок – ровесників війни. Жартує: «У нас все по-чесному: двоє хлопців і двоє дівчаток». Після розмов з дружиною на відстані, у вухах, зізнається, бринить кожне слово. На запитання про гордість, вдячність і мрію, відповідає: «Завдячую мамі, пишаюся дружиною, мрію про мир».

Роман Володимирович безмежно дорожить родиною і дуже хоче бачити, як ростуть діти. Та поки що першочерговим є обов’язок перед державою, якій служить уже понад двадцять років. 

До вибору життєвого шляху підштовхнула мама, вона і зараз вдома, на Сумщині, підтримує сина. Військовим був дідусь, йому, до речі, теж випала доля служити у час війни. Він був заступником командира льотного полку,  воював  у повітрі. А от нащадок льотчика обрав артилерію.

Артилерія це – колективна зброя

70-90 відсотків вогневого ураження противника беруть на себе ракетні війська та артилерія. І хоч переможну роль, за словами полковника, відіграє піхота, артилерія завжди підтримує її дії і прикриває. 

– Це рід військ, які виконують завдання за будь-яких умов, – розповідає про свою воєнну стихію офіцер. – Ні погода, ні будь-що інше не стануть перешкодою для виконання визначених завдань.

Тернопільську бригаду Роман Дудченко очолив два роки тому, уже маючи 20-річний досвід командира – від взводу, батареї до окремого артилерійського дивізіону, який, до речі, мав честь формувати у 2014 році в основному з військовослужбовців, призваних за мобілізацією. До цього часу також брав участь у боях на Донеччині та Луганщині, а до повномасштабного вторгнення готував уже артилерійську бригаду. 

Головна вимога керівника – патріотизм та бажання захищати країну. Процес підготовки військовослужбовців – безперервний.

– Наш боєць – це здорова людина, здатна вийти на завдання, адже боєприпаси треба подавати на висоту 1-1,5 м, а важить артилерійський снаряд 40-46 кг, тому подібні навантаження не всі витримують, – розповідає командир.  – На жаль, війна – це поранені, це втрати, а відповідно – і плинність кадрів. Тому бійців готуємо навіть в умовах  ведення бойових дій. 

Роман Дудченко зазначив, що артилерія це – колективна зброя, яка працює у складі підрозділу.  Часу для підготовки батареї потрібно два-три тижні, дивізіон навчається один місяць. Та спершу готують солдата індивідуально. Це у війську називається одиночна підготовка, вона займає 10 діб, стільки ж часу триває освоєння досвідченими артилеристами зразків озброєння іноземного виробництва.

Ключовою передумовою є внутрішнє покликання. Погано вмотивований боєць – це не боєць, зазначає командир. Тут же додає, що зараз усі приходять вмотивованими. Бажання боронити країну породжує російська агресія. 

Обмін досвідом з іноземцями

Нещодавно у мережі поширилася інформація про те, що на озброєнні 44 бригади з’явилася гаубиця «М 777». Цікавимося про перехід на нове озброєння, про дію обновки на практиці і чи не спрацьовує тут активне поширення інформації у ЗМІ на користь ворогу. 

– Переозброєння на натівський калібр є поступовим, – продовжує командир. – Радянські системи відходять у минуле, боєприпасів залишається обмежена кількість – противник допоміг ураженням по складах. 

Зараз, за словами командира, процес заміни на етапі приблизно 50х50. Арсенал безперервно поновлюється, а досвідчені артилеристи легко освоюють іноземні зразки.  Навчатися їздять за кордон.

– До 10-ти діб бійці повністю перенавчаються за своїм фахом на зразки іноземного виробництва, – веде далі полковник. – Інструктори задоволені кмітливістю наших бійців, їх також дуже цікавить, як у нас ведуться бойові дії. Іноземці свого часу відмовилися від артилерійських підрозділів, техніка знята зі зберігання. Тож для них – це також обмін досвідом, вони більше черпають від нас – навчаються, як застосовується артилерія в реальній обстановці.

Загалом, за словами командира, тактика артилерії пристосовується до наявного озброєння. Зазначає, що професіонали-артилеристи знищують ворога будь-якою технікою. Тому нове – не є принциповим. А щодо розрекламованої гаубиці – це, за словами Романа Дудченка, більш далекобійна система, але також і більш уразлива. 

 – Небо не закрите. Коли ворог вираховує «М 777», то  не шкодує жодних видів зброї, щоб знищити її, – розважливо пояснює полковник. – Розповсюдження інформації у соцмережах може й додає підписників і бонусів комусь в інформаційному просторі, відтак розрекламоване обладнання може стати мішенню, та найгірше, коли через це гинуть люди. 

Шансів у ворога немає

Попри лють окупанта, стереотипу про «другу армію світу» Роман Дудченко не розділяє. А сьогоднішня війна, на думку полковника, лише спростовує старі шаблони.

– Переслідуючи ворога, ми бачимо, що вони покидали, втікаючи, – розповідає командир. – Залишені військові предмети свідчать, що російська армія «застрягла» в другій половині минулого століття – усе допотопне радянське, старі стандарти, шапки-вушанки, бірки… Ми 15 років тому від усього цього відійшли: спорядження модернізується, спрямовується на комфорт.  

Цікаво, що про «трофеї» наш співрозмовник розповідає без будь-якого подиву. Навіть додає, що був готовий, що армія противника саме в такому стані. Каже, що колись за тими ж стандартами паралельно з ними готувалися, тому швидше погодиться з твердженням, що це наймасовіше терористичне формування, а слова «друга армія світу» писав би в лапках. У нашій перемозі Роман Дудченко не сумнівається. Певен, що шансів у ворога немає, усі його перемоги – одноденні.

– Ворог бере кількістю. Для них людське життя – це ніщо. А ми за кожного свого бійця будемо боротися. І за кожного громадянина, і за кожен клаптик власної землі стоятимемо до кінця, – наголошує полковник.    

Тривалості та інтенсивності прогнозувати не береться. Хоча зізнається, що мріє про мир. 

– Війна – це  вбиті, поранені, скалічені долі, знищена інфраструктура, – констатує з болем офіцер. – Мирним мешканцям теж треба бути готовими до боротьби в тилу, щоб прискорити нашу перемогу – кожному на своєму рівні. Хтось – зі зброєю, хтось – допомагаючи армії,  хтось – відновлюючи економіку, хтось – навчаючи дітей, поки нас нема. 

Залізяки можна відремонтувати

Під час виконання бойових завдань Герой керується міжнародним гуманітарним правом і правилом, що людське життя є безцінним. І хоч рішення зобов’язаний приймати одноосібно, беручи на себе повну відповідальність за їх наслідки, дослухається до думок підлеглих на колективних обговореннях. Життя і безпека військовослужбовця – найважливіше.

Побутові умови на фронті – бойові. Максимально прості, які можна згорнути за п'ять хвилин. Позиції облаштовують самотужки. Місця для сну - це бліндажі чи інші укриття. Харчування підвозять. Якщо обстановка дозволяє – є гаряча їжа, якщо інтенсивні бої, мають з собою сухпайки. Але до всього цього військові звикли. Не можуть звикнути лише до втрати своїх побратимів. 

 – Кожен боєць – це частинка мене. Коли несу втрати, частинка мене відмирає, – зазначає командир. – Ми завжди обираємо той варіант, який є найбезпечнішим для особового складу. Залізяки можна відремонтувати, а життя не повернеш.

На запитання, чи відчуває, що змінює армію, командир відповідає: 

– Свого часу армія змінила мене, намагаюся внести позитивні зрушення.

А що кажуть підлеглі? Відгуки про командира

Змін багато, кажуть колеги по службі. Із найбільш помітних – відміна триразових шикувань. Командиру достатньо одного в день. Також обмежив виснаження на тренуваннях. Адже вважає, що результат залежить не від втоми і знемоги, а від зацікавленості солдата. Завдяки його педагогічним підходам служба стає результативнішою, відмічають військовослужбовці.

– У Романа Володимировича так поставлений процес, щоб людина зрозуміла, що вона робить правильно, – каже заступник командира 44 окремої артилерійської бригади з морально-психологічного забезпечення підполковник Віктор Голодюк. – Його улюблені цитати – «в порядку жити краще» і «завжди міряємо на себе».  

Друга, за словами Віктора Голодюка, більше адресується командирам і начальникам, адже порядок і справедливість, які є ключовими поняттями у підходах командира, спрямовані на те, щоб рядовому солдату служилось краще, щоб йому хотілося служити. Він додав, що Роман Дудченко має прекрасну пам'ять на людей і їх здібності, має велике серце та завжди готовий дати людині другий шанс. 

– З такою людиною в бій – тільки з радістю, – так про керівника відгукується головний сержант бригади майстер-сержант Михайло Стрілецький, товариш, який служить пліч-о-пліч з Романом Дудченком уже 20 років. – При зустрічі поза службою завжди щиро радий бачити, кожному потисне руку, знайде слова підтримки. Не гордує, на свята телефонує і вітає першим, коли я вранці боюся розбудити. 

Вважає, що звання і нагороди отримані завдяки солдатам.  Тому постійно дбає про їх комфорт і безпеку. Якось навіть віддав свій власний бронежилет, коли побачив, що солдат прибув для здійснення охорони без нього. Тут же зняв з себе і віддав. Цінує дружбу крізь роки, не зважаючи на високу посаду. Задоволені роботою командира військовослужбовці готові говорити про нього багато. І лише позитивне. Вірять, що в українській армії ще багато таких командирів, вартих бути прикладом для наслідування.  

ДОВІДКА

44 окрема артилерійська бригада ім. Данила Апостола сформована відповідно до Директиви Генерального штабу Збройних сил України від 20 серпня 2014 року №0902 на території Міжнародного центру миротворчості та безпеки академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра.

З січня 2015 року пунктом постійної дислокації бригади визначено місто Тернопіль. Військова частина розмістилась на фондах колишньої 11-ої гвардійської артилерійської бригади, яку було розформовано в грудні 2013 року. 

5 грудня 2020 року Указом Президента України №548/2020 бригаді присвоєне почесне найменування «імені гетьмана Данила Апостола».

Нова сторінка в історії бригади розпочалася з початком повномасштабної агресії російської федерації проти України 24 лютого 2022 року. З першого дня війни підрозділи бригади вели активні бойові дії на Київському, Чернігівському напрямках, у районі проведення операції Об’єднаних сил та інших.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі (9)
  • Читач64

    Гарна казка.Нажаль в реальності нетак... .Може верх незнає,але скоріше що неохоче знати що відбувається в підрозділах насправді.На моїй гарматі навідник не може потрапити на планове обстеження ,номер обслуги із грижею вже два тижні чекає коли вивезуть,і...і нічого.
  • Читач41

    Для чого писати, де розміщується?
  • Галя Черепаняк

    Дай Бог, щоб всі командири були такими. А то є такііі сучари....  Божої опіки всім, хто боронить Україну
  • Masha Skochilyas

    Нехай Бог береже вас.Щасливого повернення до дому  з перемогою🇺🇦🇺🇦🇺🇦

keyboard_arrow_up