Сімейна справа в пам'ять про тата та чоловіка: де на Тернопільщині є виноробня з гектарами виноградників

• Це історія про сімейні цінності та втілення  задумів, які інші вважали нереальними. Надія Буячок з Гусятинщини розповідає про особливе вино, яке робив її чоловік та ділиться теплими спогадами.

• Ми продовжуємо розповідати про жінок, які мають власні звершення в циклі матеріалів "Я успішна".

Масштабне виробництво “виросло” із кількох лозин, посаджених підприємцем та меценатом Володимиром Буячком, якого зараз, на жаль, вже немає серед живих... Ще тоді, 10 років тому, чоловік бачив, що тут земля сприятлива для виноградників. А коли його не стало, дружина Надія та двоє дітей не покинули цю справу, а вирішили розвивати, аби вино, яке робив їх тато, знали у всій Україні.

- Справу заснував мій покійний чоловік. Ще близько 10-ти років тому. Це було його захоплення, його любов… Він робив вино для родинного столу, для друзів. І без нього, з часом, не обходилось жодне застілля. На жаль, два роки тому Володимира раптово не стало… Тоді ми разом з дітьми думали що робити із тією справою, яку він започаткував. Чи зможемо ми впоратись з цим, адже самі ніколи не вникали в суть виноробства. Завжди лише насолоджувались смаком. 

Але саме тоді діти Володимира та Надії Буячок, Тарас та Оксана твердо вирішили продовжувати справу свого батька та розвивати виноробство на Тернопіллі. 

Всі питали: “А ти привіз татове вино”?

І сама панів Надія і Тарас з Оксаною вкладали душі у цю справу. Жінка розповідає, що це стало більшим, аніж просто бізнес. Хоча життя після втрати змінилось докорінно,  усі хотіли продовжити улюблену справу рідної людини.

- Діти завжди казали, що куди б вони не їхали, їх питають: “А татове вино привезли?”, тож коли дійшло до назви бренду - проблем у нас не було, все вийшло само по собі. На честь мого чоловіка, тата моїх дітей, - говорить пані Надія. 

Обриси тата Володимира Буячка видніються і на етикетці однієї з пляшок, які зараз є у продажі не лише на Тернопільщині, а й в інших містах України. А його діти кажуть завжди кажеуть, що це вино має бути найкращим, адже під етикеткою з зображенням батька, абищо продавати не дозволить совість. 

Власний виноградник і нові сорти 

Надія Буячок каже, що виноград для вина плекають на власній території. Для цього придбали чотири гектари поля і висадили там чотири сорти ягід. Назвали їх незвично: “Рожеве коло”, “Білий трикутник”, “Червоний квадрат”. 

- І логотип наш має чимало геометричних фігур. Це пов’язано з нашим походженням. Мій чоловік мав лемківське походження, і ми вирішили усе це зберегти. Зараз багато людей нам кажуть, що в продукті є дещо більше, ніж просто вино, - каже пані Буячок. 

Вистоюється вино у спеціальних кімнатах із дорогим обладнанням та спеціальним температурним режимом. Жінка каже, що процес тривалий, а для того, аби досягти досконалого особливого смаку, - працювали роками і найголовніше… вкладали душу. 

Тернопільщина не для виноробства?

Пані Надія каже, що коли чоловік розпочинав цю справу - мало хто вірив у їх успіх. Мовляв, Тернопільщина не виноробний край. Але жителі Тернопільщини доводять протилежне. За рік їх крафтова винарня випускає приблизно 12-ти тисяч пляшок. І вино оцінили не лише в Україні, а й за кордоном. 

Клімат теплішає щороку. І зараз на півдні України непросто виростити білий виноград, адже від надлишку сонця виноград набирає надто багато цукру, - каже жінка. - Ми робимо лише сухі вина, і наш клімат дуже підходить для них. От вже за тиждень будемо починати збирати новий врожай. 

Винарня, яку реєстрували на Гусятинщині, була чи не першим таким підприємством в області. Власниця бізнесу каже, що коли реєструвала усі документи, то в установах дивувались і навіть не знали як це робити, мовляв, Тернопільщина не виноробний край. Але палок в колеса ніхто не встромляв...

Разом працювати за радість 

- Життя зараз таке, що треба встигати усе: і працювати, і разом набутись, - каже підприємиця. За роки у бізнесі вже навчились це поєднувати. Вино - це не перша сімейна справа. Разом з чоловіком ми відкрили меблеву фабрику, яка досі успішно працює, - каже жінка. - Вже тоді діти нам допомагали. Тому і в цій справі спрацюватись не було проблемою. 

Меблевій фабриці, яку заснували Буячки, скоро 22 роки, тож досвід ведення справ чималий. 

- Виноробство стало нашою душею. Ми їздимо на навчання у відомих  винологів, семінари, вивчаємо систему захисту рослин, щоб знати, як створити той самий справжній смак, - говорить жінка. - Я, мама, можу дивитись на усе зі свого зрілого погляду. Оксанка у нас дуже творча, вона має креативне бачення. Тарас, син, завжди каже, що ми повинні не зрадити у якості. Тепер і дружина сина допомагає. А ще, ще… я вірю, що там, на небі допомагає робити вино наш… тато.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.