Славко Вархоляк: "Висока кухня – то не такий вже ліс"

«Я просто закохалася в нього», -  сказала  суддя проекту «МастерШеф. Підлітки» Тетяна Литвинова про 15-річного жителя села Застіноче Теребовлянського району Ярослава Вархоляка  у першому випуску кулінарного шоу, який вийшов на телеекрани 20 лютого.  З того часу щосереди в ефірі каналу СТБ з вуст нашого земляка можна почути не лише рецепти кулінарних шедеврів, а й звичну Тернопільську говірку та дотепні коментарі про життя підлітка в селі біля Теребовлі.

Ярослав Вархоляк - депутат Теребовлянської молодіжної міської ради, студент Теребовлянського вищого училища культури, учасник команди КВК "Острівецькі ґралі" та гумор-шоу "Трембовлянський формат".

Зйомки проекту "МастерШеф" у Києві вже закінчились. А його трансляція триває зараз на каналі СТБ. Славко Вархоляк у семірці лідерів. Чи виграє тернополянин у проекті? Що змінилось у його житті після участі у шоу? Та чи реально звичайному сільському підлітку підкорити кулінарний простір всієї України? Про це Славко Вархоляк розповів під час ексклюзивного інтерв'ю "20 хвилин".

- Розкажи про найбільш незвичну страву. Яку ти готував на проекті?

- Страви здаються дивними тільки на перший погляд. Насправді, висока кухня – то не такий вже ліс: або смажиш, або вариш, або печеш. Незвичними для мене були дві чтрави: перша - коли ми готували кістковий мозок, навіть не знали, що з ним робити. Тож ми його зварили, посмажили і ще й запекли. Друга страва, коли був конкурс в темній кімнаті, я через неї отримав чорний фартух. Я думав, що не встигну нічого взагалі взяти і загрібав все, що потрапило під руку. В наборі були кишка, мідії і печінка. Я подумав: «що зробиш з того крім ковбаски?» - взяв і зробив, але вона порвалась.  І вкінці ні то, ні друге їсти було нереально.

- Де ти взяв рецепт фондана, який готував на кастинг? Чи навчився врешті готувати цей десерт?

- Коли готувався до першого кастингу, а я готувався ще більше, ніж до екзаменів в школі, то перерив інтернет і знайшов там рецепт. Але коли спробував приготувати це вдома, то десерт виходив або сирий, або перепечений. І я почав змінювати, змінювати рецепт, поки не вийшло те, що треба: то додавав муки, то яєць більше. До кастингу я готував той фондан стільки разів, що то був вже мій особистий рецепт. Я ще в ефірах готував його другий раз. Але переживав тоді ще більше, ніж на кастингу. Думав, що як не витече той шоколад, то буде такий позор, шо мене бабця до хати не впустить. Але все добре. Ектор прийшов, розрізає. А я думаю: «Боже, поможи, шоб витекло». Довів всім і собі, що вмію.

- Всі полюбили твою бабцю, яку ти часто згадував у інтерв’ю. Яка реакція в неї була б, якби ти їй зготував якусь із страв, яку ти готував для суддів?

- О, я пробував. Але моя бабця вважає, що то така порція як для кота. Ми звикли що? Щоб у тарілці багато було, а тут нє. Тут поставив два гребінці, одну креветку і всьо – попробуй наїжся.

- Ти тепер вдома готуєш частіше, ніж до проекту?

- Я б не сказав. Я вдома просто пробую щось нове, експериментую. Але не так, щоб готувати. В мене є мама на то, бабця – хай готують. Буду я на пенсії – буду я готувати.

- Хто підштовхнув тебе взяти участь у проекті?

- Моя сестра. Тоді було літо. 24 червня перший кастинг. На наступний день в мене виступ на концерті духовної пісні. Я не знав, що мені робити. Толком не готовий ні до того, ні до іншого. Не хотілося зганьбитися, а з іншого боку – я дивися всі сезони «МастерШеф». Думаю, для «МастерШеф. Діти» я вже застарий, для «дорослого» «МастерШеф» ще зарано. А тут на тобі: "Підлітки". Всьо. Я підходжу по всіх параметрах - 90/60/90. Не міг вже пропустити. Я все вірив, що потраплю туди. Всі сезони дивився, книжки купував, вчився. І так чекав, коли вже зателефонують. Після кастингу за якийсь час, я саме виступав на сцені в Тернопільській філармонії, дивлюся якийсь номер дзвонить. Київський. Не «Приват Банк» (посміхається – ред.). Тай я зі сцени виходжу, піднімаю слухавку,  а мені кажуть їхати до суддів. Переживав страшно. Але дай їм Боже здоровля, що вони мене тоді закликали на той кастинг.
 

- Ти вважаєш себе королем м’яса на проекті?

- Я не називаю себе аж так голосно. Просто на початку проекту я ще добре не визначився, що маю готувати. Пробувався на кастингу, як ви бачили, в десертах, потім в рибі, потім м’ясо. Найбільше сподобалося готувати рибу і м’ясо. Спочатку був в нас Ярик Гринчук. То коли нам в команді випадало готувати м’ясо, то зразу до нього: «На і масти собі голову» (сміється – ред.). А потім, коли він вилетів, за м’ясо більше взявся я і Юрко Турчин. Ми разом на практиці почали вчитись-вчитись.
 

- То з Юрком ви і найбільше потоваришували?

- Ну сказати, що під час проекту я особливо з кимось подружився, не можна. Я і зараз підтримую стосунки зі всіма. Ще з кастингу спілкувався з Артуром, з Лукомським, але з таки Юрою найбільше. Особливо зараз. Маємо майстер-класи разом проводити, вирішили це зразу після проекту.  

- У Тернополі плануєш майстер-клас?

- Перший має бути у Львові 11 червня, а в Тернополі десь ще через тиждень-два. Але я вже так чекаю. Навіть  в Теребовлі хочу зробити. Майстер-класи будуть по українській молекулярній кухні.

- Після закінчення зйомок ти повернувся додому. Як тебе зустріли в рідному селі, в училищі? Чи почали впізнавати на вулицях?

- Та всі знайомі кажуть зразу: «Готуй», а їм кажу: «Я вам шо, повар на виклик?», а вони мені: «Готуй! Виставляйся!». Тай всьо. То люди всі, знаєте, як день народження, виставляються, а я як з "Мастер Шефа" приїхав. Спочатку ще дуже за проект розпитували. Зразу? «Хто виграв?». Думають, що я так взяв і всьо розказав і вони вже не дивляться докінця. Сидять такі, руки на коліна, і всьо знають. А нє, кажу, дивіться самі!

- Прихильниць побільшало після проекту?

- Так, в соцмережах пишуть багато. Я навіть вже фанзустріч проводив. Прийшло там пару людей. А пишуть мені дуже багато. Ну, бо мене перше тільки в селі знали, а тепер - вся Україна.

- Кілька разів в ефірах ти співав народних пісень. Знаю, ти професійно займаєшся співом. Які ще приховані таланти у тебе є?

- Всьо. Я вже не співаю. Я вже тільки готую. Я раніше і в музичну школу ходив, і на боротьбу. Всюда мене повно. Тепер всьо. Зараз я тільки в  молодіжній міській раді і готую. Для щастя мені більше нічо не треба.

- Що найціннішого знайшов на проекті?

- Ну найцінніше, то три речі: купа нових знань з кулінарії, навчився розбиратись в людях,  знайшов класних друзів.

- В якому місті хочеш відкрити свій ресторан? В Теребовлі?

- Ну в Теребовлі не обіцяю, але в Україні точно. Знаєте, всі думають, що хотів би десь в Францію чи в Італію поїхати – так, але тільки, щоб повчитися. Українську кухню зараз дуже недооцінюють, але вона дуже скоро розвивається. Вона скоро буде чи не на одному рівні з французькою і іншими світовими. Мені дуже зараз подобається вчитися готувати українські страви з елементами молекулярної кухні. В Києві є кілька крутих ресторанів, які це роблять. І я знаю, що скоро всі про це будуть знати більше.

- Що порадиш тим, хто вагається чи брати участь у проекті, хто сумнівається у своїх силах.

- Пробуйте. Все вийде обов’язково. Моя мама каже: «Тобі за то, що попробуєш ніхто ляпаса не дасть». Краще піти, спробувати –  ти точно навчишся чогось нового. Тобі вдома ніхто не дасть 2 кілограми кальмарів, 5 лобстерів і не скаже: «Йди вчися».

Ольга ТУРЧАК

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.