Сама родом із Сумщини, але служить у Тернополі. Історія піхотинки, яка пише вірші

• Піхотинка Алла Івахник родом з Сумщини, однак упродовж останнього півріччя служить у 44-ій артилерійській бригаді імені Данила Апостола.
• Жінка з юнацьких літ пише вірші, а своїм сенсом життя вбачає  надихати український народ та наших захисників поетичними рядками.

Як пані Алла опинилась на заході Україні? Коли виникла ідея створити сторінку з авторською лірикою та за які досягнення поетесу нагородили медаллю «За незламність духу»? Звідки жінка черпає натхнення до творчості? Ми поспілкувались з піхотинкою Аллою Івахник і дізнались.

«Україна стала моєю родиною!»

Алла Івахник народилась у місті Ромни Сумської області. Поезією вона захопилась ще зі школи, будучи маленькою дівчинкою. Жінка каже, що її вірші пишуться дійсно від душі й присвячені актуальним подіям у державі.

2020 рік був для Алли переломним, адже тоді померла одна з найдорожчих для неї людей – матір… Це стало головним поштовхом до того, що поетеса вирішила підписати контракт на проходження військової служби у ЗСУ.

– Я не заміжня, свого коханого раніше теж втратила. Після смерті матусі залишилась сама і думала, що не витримаю… Мені було дуже важко, тому й пішла служити, – ділиться піхотинка.

За словами Алли Івахник, колись у Києві вона працювала на жінку з Західної України. Та завжди розповідала про рідний край, чесних і гостинних людей звідти. Пані Алла мріяла тут побувати й побачити все на власні очі.

– Після підписання контракту мене «перекинули» у Старичі на Львівщині, у 184 навчальний центр. Тоді я вперше побачила красу Західної України, яку полюбила здавна! Мабуть, вже на третій день перебування тут з мене рікою полились патріотичні поезії, які раніше не виходило писати. В Старичах я зрозуміла, що не самотня. Для мене Україна стала родиною! – вигукує військовослужбовиця.

«Нашим хлопцям не вистачає моральної підтримки…»

Пані Алла розповідає, що того ж року у навчальному центрі в Старичах відбувався міні-концерт до Дня незалежності. Ротний, якого жінка дуже поважала й кликала «Батьком-Отаманом», порадив їй виступити перед військовими й зачитати декілька своїх поезій.

– Я дуже хвилювалась, як сприймуть мою творчість! А після концерту до мене пішла пані сержант і каже, мовляв, чому б тобі не завести акаунт у Фейсбуці. Дійсно, так би про мене могли дізнатись люди, прочитати мої поезії. Я наважилась і зареєструвалась у соцмережі. Майже за місяць у мене там вичерпався ліміт з п’яти тисяч друзів! – розповідає жінка.

Наприкінці осені в Алли Івахник виникла ідея завести й окрему сторінку з віршами – онлайн-книгу.

– У мене в листопаді батько помер. Я цим страшенно переймалась. Завела сторінку у Фейсбук – і стало легше! Всі емоції вкладала у вірші! – каже вона.

Ось уже пів року Алла Івахник перебуває на службі у Тернопільській 44-ій окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола.

У відповідь на запитання, як тут опинилась, піхотинка усміхається.

– Так вийшло! Ви знаєте, військові собі не належать. Куди послали – туди вони й поїхали. Ніхто нас не питає, хочемо ми кудись чи ні, – говорить вона.

У Тернополі жінка не зупиняється на досягнутому і продовжує писати. Наразі за її сторінкою «Авторська українська поезія Івахник Алли» стежать майже 18 тисяч підписників.

Має поетеса і свій канал на YouTube.

– Військові, з якими я знайома, часто кажуть, що їм не вистачає моральної підтримки. Тому основна мета моєї сторінки – емоційно допомогти хлопцям, заспокоїти їх, а ще надихнути український народ! Я своєю місією вважаю прославляти Бога й Україну, її культуру й ідентичність, наших захисників, що обороняють Батьківщину від ворогів! – пояснює пані Алла.

З війною всі почуття у віршах змішались воєдино…

За словами Алли Івахник, на Фейсбук-сторінці вона навмисне вказала власний номер телефону, аби з нею можна було сконтактуватись.

– Дуже часто мені пишуть і у месенджер, і у Viber. Я, до речі, надсилала лінк на свою сторінку й військовим. Вони відписували: «Твої вірші нас мотивують!». А це для мене – найліпший відгук і найбільша нагорода! – розповідає піхотинка.

Перша віршована збірка пані Алли вийшла у 2021 році і називається «Сонце твоїх спогадів не згасне ніколи». Весь її наклад жінка разом з волонтерами та друзями безкоштовно поширила по військовим госпіталям у різних містах.

– Одного разу мене знайшов якийсь ветеран АТО з Харківщини і попросив вказати мою адресу. Те, що згодом прийшло поштою, просто шокувало! Мені надіслали медаль «За незламність духу»! Уявляєте? Цей чоловік сказав, що я патріотка і мною пишається багато українців! – з трепетом пригадує поетеса.

З початком повномасштабного російського вторгнення Алла Івахник пише лірику ще інтенсивніше.

– З перших днів війни мені не потрібно було нічого: ні паперу, ні ручки. Всі почуття змішались воєдино: біль, туга, відчай і надія…– каже піхотинка.

Про сам Тернопіль поетеса вірші поки не створювала, але це ще у планах.

– Місто дуже красиве і люди тут чудові! Мені справді подобається. Я впевнена, що творчі особистості не для себе пишуть, а для людей! Тому й надалі ділитимусь з народом своїм мистецтвом! – завершує нашу розмову пані Алла.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.