Торік 6 січня не стало Дмитра Стецька

Журналіст Михайло Маслій опублікував на своїй сторінці у ФБ альбом із 601 світлини "Рік без Дмитра Стецька".

6 січня 2017 року в морозяний Святвечір зі сходом на небі першої зірки на 74 році життя спочив у Бозі один з найвідоміших українських художників лемківського походження Дмитро Стецько...

Митець просто заснув на кріслі біля своєї останньої роботи, де чітко виписаний силует його дружини-красуні Віри (померла 21 серпня 2016-го) і де їхні руки, як і завжди було при житті, тримаються вкупі... Він так і не зміг бути самотнім на перший Святий Вечір. Видно Господу також захотілося, щоб душі Стецьків — Віри і Дмитра — на Різдво`2017 зустрілися разом, пише Михайло Маслій на своїй сторнці у ФБ.

Йому довго нічого не хотілося робити, невимовна туга за Вірою просто вибивала з сил. Але він боровся. Мав ще стільки планів, задумів... Ніяк не міг повірити і змиритися, що залишився один. «Мені завжди видавалося, що мав би померти раніше від Віри, адже я старший на 13 років… Але не ми це вирішуємо…», — зізнавався живописець. І все ж, свою останню лебедину роботу майже дописав. На ній стільки болю, жалю, туги, горя… 

Ніяк не віриться, що так спокійно заснув, у своїй творчій світлій робітні, де не одне десятиліття митець зранку до пізньої ночі творив художні дива, шедеври, які хвилювали і хвилюватимуть найвишуканіших, найвибагливіших поціновувачів і навіть прискіпливих критиків. Складно повірити, що говорити і писати про нього вже доведеться у минулому часі.

Його самобутні високопрофесійні роботи є у найсерйозніших державних та приватних колекціях багатьох країн світу. Його ім’я заслужено занесено до найповажніших світових мистецьких енциклопедій. На щастя, він працював не лише на державному рівні, а то й європейських і світових зразків. І є результат! Так природою і лемківськими генами, а може, небесними зірками (за гороскопом він Скорпіон) було закладено, щоб Дмитро Стецько завжди був в опалі до інших, до влади, до режимів, до звань, спілчанських об’єднань.

Він індивідуум, який залишався у своєму внутрішньому світі, до якого не підпускав нікого, окрім Віри. У ньому сидів дух вічного бунтаря. А ще — вічна боротьба. Із самим собою, з полотном, яке ще недописане, творчими планами та ідеями, які не реалізовані. У ньому це жило і кипіло завжди.

Ось як оцінила одну з Дмитрових робіт відома українка Христина Стебельська: „У Каневі, в залі музею Тараса Шевченка я бачила портрет Кобзаря, коли почула знакові слова „Дмитро Стецько. Тернопіль” — то випросталася як „шевченкова тополя”. Мистецтвознавці музею дуже пишаються його твором — чула на власні вуха. Стецько створив модерного та харизматичного Кобзаря. Погляд Шевченка спрямований так, що хочеш самому підгледіти, а куди дивиться Тарас?.. Я годину спостерігала за Його образом на полотні, віддалялася і знову наближалася. Зацікавили люди, які придивляються до полотна. Глиба–кремінь? Аристократ? Філософ?.. Хто Він на полотні? Відчувалося, що Його Шевченко поза простором і часом. Цей Космос я ще не відгадала”.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.