Стали великою дружньою родиною! Як школа №14 волонтерить у воєнний час (РЕПОРТАЖ)

Стали великою дружньою родиною! Як школа №14 волонтерить у воєнний час  (РЕПОРТАЖ)
  • З перших днів російського вторгнення школа №14 імені Богдана Лепкого перетворилась на справжній волонтерський центр.
  • На базі навчального закладу організували затишний прихисток для переселенців та допомагають їм оговтатись від пережитого.
  • Як у час війни працює школа – читайте у нашому матеріалі.

Коли російські війська напали на територію України, колектив Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 ім. Б. Лепкого зрозумів, що залишатись осторонь напруженої ситуації у державі вони не можуть.

– Українці – це нація, яка у скруті одразу гуртується і починає шукати можливості й шляхи підставити надійне плече іншим. Ми, розуміючи, що багато людей з південної та східної України зі своїми сім’ями змушені були рятуватись від воєнних дій та опинились у Тернополі, створили міні-шелтер просто у приміщенні школи. Кожен з наших педагогів усвідомлював те, що у цей непростий час слід допомагати одне одному, – про ініціативу облаштування прихистка нам розповідає директорка закладу Оксана Добровольська.

Є люди, які проживають у школі третій місяць…

За словами пані Оксани, наприкінці лютого, коли навчальний заклад ще не приймав внутрішньо переміщених осіб, тут варили борщі та готували канапки, через волонтерів передаючи їх військовим з 44-ї бригади та переселенцям, які прибували на залізничний вокзал.

Відео дня

– Наша школа унікальна тим, що з початку війни дівчата шиють тут спеціальні військові розгрузки для хлопців на передову. Також ми інтенсивно плели маскувальні сітки, а ще – започаткували проєкт «СпівДія заради дітей», який очолює вчителька Ірина Вінніцка. Щодня з 14:00 педагоги нашого закладу займаються з дітками-переселенцями, – ділиться директорка.

За підтримки міської влади, Управління освіти і науки, волонтерського штабу у Центрі науки, батьків вихованців і небайдужих тернополян невдовзі у 14 школі почали селити людей, які приїхали з регіонів, постраждалих від дій агресора.

– Взагалі, ми розраховували на те, що у нас буде тимчасовий прихисток, де переселенці зупинятимуться на 1-2 дні, відпочиватимуть, набиратимуться сил та або знаходитимуть інше житло, або їхатимуть деінде. Однак, дехто з тих, хто поселявся, не мали куди подітись, та й квартиру у Тернополі знайти складно! Ми з розумінням до них віднеслись і деякі люди живуть у школі вже другий або навіть третій місяць, – каже Оксана Добровольська.

Мешканці прихистка прибули чи не з усієї України…

Внутрішньо переміщених осіб у Тернопільську загальноосвітню школу №14 направляють з Гуманітарного штабу, що діє на залізничному вокзалі.

– У нас для них створені комфортні умови: ліжко-місця для кожної особи з надувними матрацами, душ та санвузли. Для малечі зроблений ігровий майданчик, де вони можуть побігати та повеселитись. Стараємось підтримати кожного, максимально надати людям допомогу і психологічну підтримку, – розказує директорка навчального закладу.

Пані Оксана наголошує, що наразі потік переселенців значно зменшився. Приміром, вчора та сьогодні у школу №14 нові люди не заселялись.

– За весь час російського вторгнення у нашому закладі знайшли прихисток понад  860 осіб. Зараз у школі проживає 85 людей, з них двадцятеро – це діти. Мешкають у нас цілими родинами, а дехто має ще й домашніх улюбленців, ось як котик Семен, – усміхається жінка.

За кілька воєнних місяців у Тернопільській загальноосвітній школі №14 надійне пристановище отримували люди з Харкова, Запоріжжя, Херсону, Маріуполя, Одеси, Донецької, Київської та Запорізької областей тощо.

– Як волонтерський центр наш заклад працює фактично третій місяць. Попри таку діяльність ми встигаємо ще й учнів дистанційно навчати, бо це наш обов’язок! Діти повинні отримувати гідну освіту, – говорить пані Оксана.

Вчителі перекваліфікувались у куховарів

Як пояснює директорка, в мирний час приготуванням їжі для школярів займався підприємець, котрий орендував приміщення харчоблоку.

– Його змушувати до чогось ми не могли, тому зібралися з педагогічним колективом і взяли кухню у свої руки! Вирішили годувати переселенців, які мешкають у нашому прихистку, самостійно, – ділиться Оксана Добровольська.

Так у їдальні школи №14 вчителі перекваліфікувались у поварів і щодня працюють там на волонтерських засадах.

– Така ініціатива нормально сприйнялась! Для внутрішньо переміщених осіб зараз готуємо перші та другі страви на обід. Зі сніданком і вечерею нам допомагає заклад «Реберня у Тернополі». Від недавнього часу вони регулярно привозять омлети або сирні запіканки, – ділиться директорка.

Щодо меню, то Оксана Добровольська каже, що до Великодніх свят, наприклад, смажили налисники, готували салати й канапки. Небайдужі містяни та батьки учнів приносили до школи велику кількість вареників і голубців.

– Стількох людей нагодувати – це теж треба вміти! Має бути і смачно, і ситно! Але я тішусь тим, що за час війни з росією наш навчальний заклад став великою дружньою родиною, у якій кожен відчуває себе наче вдома! – завершує нашу розмову пані Оксана.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Коментарі

keyboard_arrow_up